ПОЛОЖЕННЯ ЧЕСНОЇ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ВЛАХЕРНІ  

Святкування - 15 липня (2 липня за старим стилем)

       У роки правління візантійського імператора Льва Великого, Македонянина (457-474), брати Гальбу і Кандид, наближені царя, вирушили з Константинополя до Палестини на поклоніння святим місцям. У невеликому селищі поблизу Назарету вони зупинилися на нічліг в однієї старої єврейки. У її будинку увагу паломників привернули запалені свічки та запах ладану. На питання, що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після невідступних прохань повідала, що зберігає дорогу святиню - Ризу Богородиці, від якої відбуваються багато чудес та зцілення. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх одягів благочестивої дівиці-єврейці з цього роду, заповівши їй передати її перед смертю також дівчині.

       Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині. Дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя. Святий Геннадій, Патріарх Царгородський і імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку і переконавшись в нетлінності святої Ризи Богородиці, з трепетом приклалися до неї. У Влахерні, поблизу берега моря, був споруджений новий храм на честь Богоматері. 2 липня 458 року святитель Геннадій з належним торжеством переніс священну Ризу у Влахернський храм, вклавши її в новий ковчег. Згодом у ковчег з Ризою Богородиці покладені були Її святий омофор і частина Її пояса. Ця обставина і відображена в православній іконографії свята, що об'єднує дві події: положення Ризи і положення поясу Богоматері у Влахерні. Руський паломник Стефан Новгородець, який відвідав Царгород близько 1350 року, засвідчує: «... идохом у Влахерну, идеже лежит Риза в алтаре на престоле в ковчеге запечатана». Не раз при навалах ворогів Пресвята Богородиця рятувала місто, якому дарувала Свою священну Ризу. Так було під час облоги Константинополя аварами в 626 році, персами - в 677 році, арабами - у 717 році. 18 червня 860 року флот князя Аскольда, в складі більше 200 кораблів, спустошивши берега Чорномор’я і Босфору, увійшов до бухти Золотий Ріг і погрожував Константинополю. У виду міста пливли руські кораблі. Висадилися воїни «проходили перед містом, оголюючи свої мечі». Імператор Михаїл III (842-867 рр..), Зупинивши розпочатий похід на арабів, повернувся в столицю. Всю ніч він молився, розпростершись ниць на кам'яних плитах храму Влахернської Божої Матері. Святий Патріарх Фотій звернувся до пастви з проповіддю, закликаючи сльозами покаяння омити гріхи і в старанній молитві вдатися до заступництва Пресвятої Богородиці. Небезпека зростала з кожною годиною. «Місто ледь не було піднято на спис», - говорить в іншій своїй проповіді Патріарх Фотій. У цих умовах було прийнято рішення спасати церковні святині, і, перш за все - святу Ризу Богородиці, котра зберігалася у Влахернському храмі, недалеко від берега затоки. Після всенародного молебню святу Ризу Богоматері, взяту з Влахернського храму, з хресним ходом обнесли навколо міських стін, занурили з молитвою край її у води Босфору, а потім перенесли в центр Царгорода - храм Святої Софії. Божа Матір Своєю благодаттю покрила і втихомирила войовничість руських воїнів. Уклавши почесне перемир'я, Аскольд зняв облогу Константинополя. 25 червня руські війська почали відходити, несучи з собою великий викуп. Тиждень потому, 2 липня, чудотворну Ризу Богоматері урочисто повернули на її місце, в раку Влахернського храму. На спомин про ці події святим Патріархом Фотієм було встановлено щорічне святкування Положення Ризи Богоматері 2 липня (15 липня).

       Свято Положення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні є одночасно святом канонічного заснування: Православної митрополії; в Києві.

       Благословенням Божої матері та чудо від Її святої Ризи здійснило не тільки порятунок Царгорода від самої грізної облоги за всю його історію, а й порятунок руських з темряви язичницького марновірства до вічного життя. Спроба князя Аскольда відродити на Дніпрі християнське благовістя святого апостола Андрія Первозванного, задумана ним як релігійна і державна реформа, закінчилася невдало. Час утвердження християнства на Руській землі ще не настав. Занадто сильними були прихильники язичницької старовини, надто слабка була княжа влада. При зіткненні Аскольда з язичником Олегом в 882 році кияни зрадили свого князя. Аскольд, обманом залучений в стан ворогів для переговорів, прийняв мученицьку кончину від руки найманих вбивць. Але справа блаженного Аскольда (так називає його Іоакимівський літопис) не загинула. Віщий Олег, який, убивши Аскольда, прийняв після нього київське князювання, називав Київ «матір'ю градам руським» - це дослівний переклад грецького виразу «митрополія Руська». Вдячну пам'ять про першого київського князя-християнина зберігали найдавніші храми православного Києва: церква пророка Божого Іллі, побудована Аскольдом і пізніше згадана в Договорі Ігоря з греками (944 р.), на місці якої і зараз стоїть храм того ж імені; і церква святителя Миколая Чудотворця, споруджена в 50-х роках X століття над могилою Аскольда святою рівноапостольною Ольгою.

ОПРАЦЬОВАНО ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРЕСИ СВЯЩ, ІВАНОМ ГОЛУБОМ..