Злість є закостенілим і застарілим гріхом. Коли гнів швидко не приборкати, то він перетвориться на злість. Тому апостол Павло і умовляє відкидати гнів з самого початку: “Нехай сонце не заходить у гніві вашому; і не давайте місця дияволові” (Еф. 4, 26-27). А звідси видно, що місце дияволу дає той, хто тримає гнів і злість на ближнього свого. Наймерзенніший і гідний сміху є гріх злості. Інші гріхи хоч якийсь зиск або солодкість приносять тому, хто їх чинить: злодій краде, щоб наситити свою душу, блудник блудить, щоб догодити своїй плоті; той же, хто має злість, чинить це без усього цього. Він грішить і мучиться, мстить і терпить помсту – для нього його ж злість є покаранням і побиттям самого себе.

    Злість твориться по-різному: 1) шкодою здоров’ю, коли, маючи злість на свого ближнього, злі люди дають йому отруту або якимось іншим чином шкодять його здоров’ю; 2) коли відбирають життя, як Каїн вбив Авеля; 3) злослів’ям і наклепом. Злобна людина, бажаючи помститися своєму ближньому і не маючи чим завдати шкоду, приписує йому якийсь порок – і цим розповсюджує про нього плітки; або ж із малого робить велике (перебільшує) і, бачачи скалку, називає її колодою. Через це і трапляється те, що багато людей терплять наклепи і обмови, а причина усього цього – злість. 4) вчинивши злісну справу, злі люди часто цим навіть хваляться: “Ось так я зробив: нехай мене пам’ятають!”

    Чи не варто до таких людей застосувати слово із псалмів: “Чого хвалишся злодійством, сильний?” (Пс. 51, 3). Ось ознака огидної і мерзенної злості: радіти і хвалитися заподіяною шкодою іншим або з погибелі інших! Потрібно б людині, котра згрішила проти Бога і проти ближнього, каятися, шкодувати за вчиненим і журитися, а злісний хвалиться гріхами і підноситься. Людино! Ти нині хвалишся і радуєшся із беззаконних твоїх діл, але настане час, будеш плакати і голосити, коли усі беззаконні твої діла являться перед тобою і відкриються перед усім світом разом із вчинками інших беззаконників. І тоді-то побачать погибель свою! 5) В інших людях так сильно діє злість, що вони не бояться говорити: “Я сам загину, а його все-таки доконаю!” О бідна помста! Для чого не знаєш, що є загибель? Приклади руку твою до вогню – і частково відчуєш гіркоту її. Не можеш цього витримати? А чи витерпиш ти гіркоту вогню геєнського, у який зануриться уся людина – і буде горіти і не згорати вовіки? Озирнись – і дізнаєшся, що у тобі діє диявол, дух злості, а він і спонукає тебе говорити такі слова!

    Чи бачите, улюблені, яким важким і лютим злом є злість: злі і гіркі плоди злості; зла і гірка сама злість, що породжує такі злі плоди. Горе, горе світу від злості!..

   Святитель Тихон Задонський.