ПРОПОВІДЬ В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО

       Сьогодні 13 грудня Православна церква шанує пам'ять апостола Андрія Первозваного — одного з дванадцятьох найближчих учнів Ісуса Христа, з ім'ям якого традиція пов'язує першу проповідь християнства на схилах Дніпра, він є одним з найбільш шанованих православних святих. Ім'я Андрій в перекладі з грецької означає «мужній».

Андрій, раніше інших апостолів пішов за Господом, і за це отримав найменування Первозваного. Він перебував з Христом протягом всього періоду Його суспільного служіння. Після Воскресіння Спасителя апостол Андрій разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.

       Перша згадка про апостола Андрія — в Євангелії від Марка 1,16-20, де описано покликання його разом із братом Симоном, після вилову риби у Галилейському озері. Разом з Петром, Яковом та Іоанном він був свідком однієї з перших месіанських проповідей Господа Ісуса Христа у синагозі, а також перших проявів Його месіанської сили.

       Апостол Андрій був родом з Галилеї. Ця північна частина Святої Землі відрізнялася родючістю і живописністю, а жителі її – добродушністю і гостинністю. Галилеяни легко уживалися з греками, що в множині населяли їх країну, багато хто говорив по-грецьки і навіть мали грецькі імена. Тому й ім’я Андрій, як вже було сказано грецьке і в перекладі означає «мужній».

       Велика прихильність стародавніх християн до апостола Андрія зберегла в переказах для нащадків його зовнішній вигляд: він був великого зросту, трохи згорблений, ніс мав орлиний, очі випромінювали благодать, брови, волосся і бороду мав густі.

       Коли Іоанн Хреститель почав проповідувати на берегах Іордану, Андрій разом з Іоанном Зеведєєвим (що походив з ним з одного міста – Віфсаїди) пішов за пророком, сподіваючись в його вченні знайти відповідь на свої духовні питання. Багато хто почав думати, що може бути Іоанн Хреститель і є очікуваний Месія, але він пояснив людям, що він не Месія, а посланий тільки приготувати Йому шлях. У той час Господь Ісус Христос прийшов до Іоанна Хрестителя на Іордан для хрещення, і той, указуючи на Нього, сказав своїм учням: «Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу». Почувши це, Андрій з Іоанном пішли за Ісусом. Господь, побачивши їх, запитав: «Що вам потрібно?» Вони сказали: «Равві (Вчителю), де Ти живеш?» - «Підіть і побачите», - відповів Ісус, і з того часу вони стали Його учнями. Цього ж дня апостол Андрій пішов до свого брата Симона Петра і сказав йому: «Ми знайшли Месію». Так Петро приєднався до учнів Христових.

       Проте апостоли не відразу цілком присвятили себе апостольському служінню. З Євангелія ми знаємо, що брати Андрій і Симон Петро, і брати Іоанн і Яків повинні були на якийсь час повернутися до своїх сімей і зайнятися своєю звичайною роботою – рибальством. Декілька місяців опісля, Господь проходячи біля Галилейського озера і побачивши їх за ловлею риби, сказав: «Йдіть за Мною і Я зроблю вас ловцями людей» (Мф.4,18-19). Тоді вони залишили свої човни і сіті, і з того дня стали невідступними учнями Христовими.

       Андрій займає почесне місце серед 12 Апостолів. Христос дав апостолам владу над нечистими духами, щоб вони їх виганяли, щоб оздоровлювали всіляку недугу та неміч всіляку (Мф.10,1). Поміж чотирьох учнів Господа Андрій удостоєний Його довіри слухати Його пророцтво про майбутню долю Церкви і світу (Мк.13,3-5).

       Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну йти для проповіді Євангелія. Святому Андрію дісталися країни, що лежать уздовж узбережжя Чорного моря, північна частина Балканського півострова і Скіфія. На своєму шляху Первозваний апостол зазнав багато печалей і мук від язичників: його виганяли з міст, били. У Синопі його побили камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христа невпинно ніс людям проповідь про Спасителя. За молитвами апостола, Господь здійснював чудеса. Працями святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, яким він ставив єпископів і священство.

       Згідно з переказами, апостол Андрій проповідував на Таврійському півострові, потім по Дніпру піднявся на північ і дійшов до місця, де стоїть тепер славне місто Київ. Тут він зупинявся біля Київських гір на нічліг. Вставши вранці, він сказав тим, що були з ним: «Бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Апостол піднявся на гори, благословив їх і поставив хрест.

       Останнім містом, куди прийшов Первозваний апостол і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри, розташоване біля Корінфської затоки. Тут він зцілив від недуг багато людей. Серед зцілених була і шляхетна Максиміла, яка від щирого серця увірувала в Христа і стала ученицею апостола. Оскільки багато жителів Патри увірували в Христа, місцевий правитель Егеат запалав ненавистю проти апостола Андрія і засудив Його до розп'яття на хресті. Апостол, анітрохи не злякавшись вироку, натхнений, розкрив перед присутніми духовну силу і значення хресних страждань Спасителя.

       Правитель Егеат не повірив проповіді апостола, назвавши його вчення божевіллям. Потім він велів розіпнути апостола так, щоб він якомога довше страждав. Святого Андрія прив'язали до хреста на зразок букви X, не вбиваючи цвяхів у його руки і ноги, щоб не викликати швидкої смерті. Несправедливий вирок Егеата викликав в народі обурення, проте цей вирок залишився в силі.

       Висячи на хресті, апостол Андрій невпинно молився. Перед розлученням його душі з тілом небесне світло осяяло хрест Андрія, і в його блиску, апостол відійшов у вічне Царство Боже. Мученицька смерть апостола Андрія Первозванного відбулася близько 62 року після Різдва Христового. Максиміла зняла з хреста тіло Апостола і з честю поховала його.

       Так само, як західні християни з особливою довірою звертаються до Апостола Петра, котрому вони приписують заснування Церкви Римської, східні християни з особливою любов'ю вшановують Андрія Первозванного, який обійшов кордони Православної Церкви.

       13 грудня в Константинополі патріарх з 12 архієреями служить урочисту літургію, яка буває чотири рази на рік: на Пасху, Різдво Христове, на П'ятидесятницю і – на Андрія.

       В нас в Україні дуже велично і благоговійно вшановують пам'ять святого апостола Андрія Первозванного, оскільки він вважається основоположником Української Церкви. Саме його святі проповіді лунали тут до наших пращурів, і закликали вірити у Ісуса Христа. Тому в день пам'яті Андрія Первозванного дорогі брати і сестри разом із всією Церквою прославляймо його: «Тебе, Первозванного, знайшов Христос, як найкращого тайнослужителя, Андрію Славний, що повеління Його щиро по всьому світу проповідував, облітаючи, як на крилах, просвітив громади народів і сподобив нашу землю своїм завітанням і благовістям Христовим, ублагай Господа, щоб подав нам велику ласку». (сідален утрені свята).