ПРО ДОСКОНАЛИЙ ЖАЛЬ ЗА ГРІХИ

Дорогі брати і сестри уявімо собі таку картину десь недалеко на околиці міста жила собі сім’я, чоловік, дружина і двоє дітей. Проходили дні за днями, роки за роками, але ось трапилося горе, захворів чоловік і дружина викликала лікаря, який оглянувши хворого виписав рецепт і сказав, що ліки потрібно негайно купити і дати хворому. Мати покликала двох своїх синів назвемо їх Петрусем і Васильком дала їм рецепт і попросила чим скоріше вертатися назад. Хлопці взявши рецепт поїхали до міста зайшли в аптеку і дали рецепт, але ці ліки потрібно було виготовляти і дітям сказали прийти через дві години.

А діти, як діти пішли зупинилися біля кіосків, зайшли у ігровий центр де пробули аж до вечора, і аж під вечір згадали за чим вони приїхали і чимдуж поспішили до аптеки, а потім до дому. По дорозі старший Петрусь говорив: «Ох і перепаде нам від мами. Вона нас буде бити за те, що ми так довго затрималися». А молодший Василько відповів: «Нехай, я не боюся того, що мама буде нас бити, бо ми того заслужили, але мені шкода татка, який нас так любив, а тепер напевно помирає?».

Не знаю чим закінчилася ця історія, але один із цих хлопчаків показав усім нам щирий жаль за свою провину. Він не боїться ніяких покарань, він ладен перенести будь яке покарання за свою провину, аби тільки був живий і здоровий його батько.

Читаючи цю історію ми повинні задуматися чи кожен з нас висловлює такий щирий жаль за свої багато чисельні гріхи у Святій Тайні Покаяння? Чи згідні ми перенести будь яку покуту без нарікань на Господа Бога, нашого Творця і безмежного добродітеля. Напевно не знайдеться такої людини яка б покинула свої злі вчинки раз і назавжди, вона може запанувати над собою всього на день чи два, а від сили на тиждень.

А що ж далі?, а дальше знову вертається до старого, починаються сварки колотнечі в сім’ях, обмови і очорнення свого сусіда чи знайомого. Брат наговорює на брата, сестра на сестру, сусід на сусіда. Все навколо кишить плітками і чутками. Але ж ми мої дорогі браття і сестри забули слова Господа нашого Ісуса Христа який сказав нам: «Не судіть і не судимі будете, не робіть того чого не хочете, щоб вам робили».

Багато хто з нас, а напевно майже всі чули і знають, що на світі є така книга як «Біблія, або Святе Письмо». У декого з нас вона лежить на книжній полиці і припадає порохом, в нас не доходять руки, щоби приділити кілька хвилин для читання Святого Письма, ми надзвичайно зайняті своїм матеріальним добром, або вибираємо чергову жертву для наших пересудів. А з цієї книги ми могли б почерпнути багато корисного для нашого життя, хоча ця книга написана близько двох тисяч років тому, але в ній ми знайдемо відповідь на всі питання які виникають. Читаючи Святе Письмо, ми повинні жити згідно його приписів і тоді у кожній сім’ї пануватиме спокій і злагода, а якщо є спокій у сім’ях то буде спокій і у державі. Бо держава починається із сім’ї, бо яке виховання людина одержить в сім’ї то і таку культуру проявить у суспільстві.

Тож відкиньмо як вчить нас Святе Письмо вчинки темряви, тобто гріха, а одягнімося у зброю світла і прямуймо до Царства Небесного, яке приготоване нам у вічності. Просімо Отця Небесного, Його Єдинородного Сина і нашого Спасителя, а також Пречисту Діву Марію нашу Небесну Неньку і покровительку, щоб Вони дали нам силу до витривалості у диявольських спокусах, які будуть переслідувати нас на цій вузькій дорозі до Небесного Царства.

прот. Іван Голуб. м. Львів