ПРО ВІРУ В ЗАБОБОНИ

Сьогодні багато пишуть про духовність, звичаї і традиції українського народу. Звичайно, кожний регіон України має свої особливості - побутові, обрядові, навіть деколи сусідні села мають свої відмінності. Україна в різні історичні періоди територіально перебувала під різними володіннями, імперіями, королівствами, впливами різних народів, культур, традицій. В життя народу входили різні звичаї - добрі і злі, позитивні і негативні.

Я не етнограф, але як священик, радше волію дати оцінку тим чи іншим звичаям і традиціям, які безпосередньо пов'язані з релігійним культом.

Люди часто надають різним освяченим речам якоїсь "магічної, надзвичайної сили". Таких випадків у нашому житті можна назвати дуже багато. Чоловік почепив святий хрест в авто, різні релігійні наклейки, образочки і вважає, що це його захист і опіка. Але самої релігійної зовнішньої атрибутики ще замало, має бути віра і молитва. Сівши за кермо, чи ти осінив себе знаком Святого Хреста, чи помолився до Матері Божої, Ангела-Хоронителя і Святого Христофора про щасливу дорогу? Для чого в машині перебуває різноманітна релігійна атрибутика - для прикраси чи для молитви? Яка вартість всіх цих іконок в твоєму авто, коли ти ніколи не молишся, не зважаєш на дорожні знаки, перевищуєш швидкість, у нетверезому стані сідаєш за кермо, в авто слухаєш непристойні пісні, матюкаєшся?..

Багато людей носять із собою артос, який в церкві роздають на Провідну неділю наділяючи цю частинку хліба магічною силою, вважаючи, що він захищає в житті.

Окремої уваги заслуговує і свячена йорданська вода і купання в ополонці яке нібито омиває всі гріхи. Ніхто ні в чому не може очиститися, як тільки через Тайну Покаяння - Святу Сповідь. Найбільшим скарбом для кожного християнина є Свята Божественна Літургія. Тому бачимо, що в день Богоявлення маса людей іде купатися на річки чи озера, але з тих людей дуже малий відсоток був у церкві на Богослужінні, і ще менше приступало до Святої Сповіді і Святого Причастя. Про яке очищення душі можна говорити - все це тільки самообман. Яку користь може нам принести освячена вода, якщо ми порушуємо заповідь церковну і не беремо участі в Богослужінні в приписані церковним правилом дні?

То що це за дивна віра? Коли віримо в воду посвячену на Йордан, пасху посвячену на Великдень, яблука на Спаса, а на Макавейських мучеників - мак і мед? Де Святий день, де участь у Святій Літургії, в якого Бога вірять ті люди і якому Богові вони поклоняються?

Це всього-на-всього обрядовість, а не віра, і то часто "магічна обрядовість". Мати в хаті освячену воду, сіль, мак, зілля, підкурювати, посипати, кропити, відмовляти, відшіптувати, відганяти - невідомо, що ще... Шукати причини незгоди в родині в невістці і зятеві, в свекрусі і в братовій, в дітях і онуках, сусідах, а не в самому собі. Навернися, людино, до Господа Бога, покайся зі своїх гріхів, не проклинай, нікого не підозрюй, щиро молися вранці і ввечері, роби добро, в неділю і свята іди до Церкви на Службу Божу, часто сповідайся і приймай Тіло і Кров Ісуса Христа, викинь гординю зі своєї душі, будь покірна і лагідна, вмій прощати провини своїм домашнім, не підбурюй нікого до сварки, не сій ворожнечі навколо - і Господь навідається до твоєї оселі, згода і мир прийде до твоєї родини, але тільки через покаяння.

Ми, як християни, маємо відкинути всяку забобонність, різні злі передання, наша віра має бути чистою, святою - такою, як її нам залишив Господь наш Ісус Христос і передали святі Апостоли та Святі Отці Церкви Христової. Пам’ятаймо, що у земному житті немає нічого вищого і святішого за Сім Святих Тайн, які установив Сам наш Спаситель і Господь Ісус Христос, а Свята Мати-Церква подає нам до вірування. Бо через сім Святих Таїнств ми в земному житті пізнаємо Бога Який допомагає нам через ці таїнства провадити наш земний шлях у всякому благочесті та чистоті, а по завершенні нашого земного поприща осягнути вічне блаженство у Царстві Небесному. Тож завжди любімо Бога, живімо з Богом у серці і Бог ніколи нас не залишить. А коли прийде час стати перед лицем Божим ми почуємо слова: «У малому ти був вірний поставлю тебе над великим» (Мф.25:23).

Впорядковано прот. Іваном Голубом