ПРОПОВІДЬ НА СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

       Коли Богонемовляті виповнилося сорок днів Пречиста Діва прийшла у Єрусалимський храм, щоб за законом Мойсея  (Вих.13.1-2, 14-15; Чис.18.22-23) принести очищуючу жертву «дві горлиці або два голуби» (Лк.2.24). Мати Господа і сам Новонароджений Младенець не мали ніякої необхідності в очищенні, але вони добровільно підкорилися законові, який був даний Богом для Старозавітнього єврейського народу.

       В Єрусалимському храмі трапилося те, чого напевно не сподівалися ні Сама Пречиста Богородиця, ні не знав праведний Йосиф. В цей час серед вибраного народу було немало віруючих, які очікували сповнення обітниці і пророцтв про пришестя у світ Спасителя – Месії. Чекав на Спасителя і праведний Симеон. За церковним переданням він був одним із сімдесяти перекладачів Святого Письма Старого Завіту із єврейської мови на старогрецьку. Перекладаючи чотирнадцятий стих сьомої глави книги пророка Ісаї: «Ось Діва в лоні зачне і породить Сина і дадуть йому ім’я Емануїл» (Мф.2.23) – він засумнівався у правильності слів пророцтва і перекреслив слово «Діва», а написав «жінка». Тоді, йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господа (Лк.2.26).

       В сороковий день після Народження Христа Спасителя, Дух Божий покликав старця Симеона в храм, де він побачив Матір, Яка тримала на Своїх руках Немовля. Праведному старцю було відкрито, що це Немовля і є очікуваний всім людством Спаситель. Із сильним хвилюванням він підійшов до Христа і зі священним піднесенням взяв Богодитя з рук здивованої Матері – Діви. Праведний Симеон знав, що у його обіймах перебуває волочений Бог, що не він тримає Дитя, а це Дитя є Вседержитель. Уста старця якими керує Святий Дух, вимовили ті слова котрі і ми сьогодні разом із Святою Церквою прийняли у свої серця: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем всіх народів, світло на просвічення язичників і славу народу Твого Ізраїля» (Лк.2.29-32).

       Праведний старець відходить із земного життя без страху із сильною вірою, що прийшло спасіння світу, що його Господь не залишить в аді, коли в своїм світлім Воскресінні об’явить образ всесвітнього воскресіння мертвих. Але праведному Симеону відкрилася і ціна спасіння. Його духовні очі побачили гонителів і вбивцю Господа, Його страждання, розп’яття на Голгофі, а також глибокі страждання Матері Божої. Тоді звернувшись до Богоматері, праведний Симеон промовив: «І Тобі Самій меч пройде душу, – щоб відкрились помисли багатьох сердець» (Лк.2.35). Пророчі слова старця Симеона глибоко впали в серце Божої Матері і Вона носила їх в серці до того часу, поки не побачила здійснення цих слів у Голгофських страждання Сина…

       В цей час, в Єрусалимському храмі була також пророчиця Анна – старенька вдова, яка день і ніч перебувала в пості та молитві. Поглянувши на Божественне Дитя, вона прославила і подякувала Богу за те, що здійснилася надія людства і прийшов очікуваний Спаситель (Лк.2.36-38). За церковним переданням священиком Єрусалимського храму тоді був праведний Захарія, батько святого пророка і предтечі Хрестителя Господнього Іоана. І у храм був принесений істинний Первосвященик; Господь Ісус Христос. Священик не по чину Аарона, а по чину Мелхиседека (Пс.109.4; Євр.5.10; 7.21). Старозавітній світ був часом очікування, часом віри і надії, в цей святий день зустрічі здійснилася надія людства – прийшов довгоочікуваний Месія, старозавітні ж священики закінчили своє служіння.

       З цього щасливого і радісного дня Стрітення Господнього кожна людина може зустрічати Спасителя, відкривши Йому своє любляче серце (Ін.14.23; Одкр.3.20). В таїнстві святого Причастя християнин має щастя прийняти Христа в обійми своєї душі. «Зі страхом Божим і вірою приступіть» - призиває Свята Церква закликаючи нас до зустрічі з Богом. «Благословен хто йде в ім’я Господнє, Бог Господь явився нам з радістю відповідають наші серця, які очищенні в таїнстві Покаяння.