ПРОПОВІДЬ НАПЕРЕДОДНІ НОВОГО РОКУ

       За кілька днів закінчиться ще один рік нашого земного життя, в якому були як радісні так і сумні хвилини. Напередодні Нового року кожен віруючий християнин у своїх молитвах повинен не тільки дякувати Господу за ще один прожитий рік життя, але й просити у Господа, щоб Він  благословив наступаючий Новий рік своїми багатими милостями , щоб благословив нашу Церкву, нашу працю і зберігав нас і наше життя в мирі та спокої, щоб на землі було знищено всяке зло, а між людьми панувала любов та злагода.

       О, скільки можна зробити людині за один рік свого життя! Скільки разів можна принести щире і слізне розкаяння в своїх гріхах, який глибокий початок можна покласти новому життю після розкаяння, скільки добрих діл можна зробити за один рік, скільки разів можна пережити найвищу духовну насолоду під час богослужіння у наших храмах, скільки Божих благословінь і благодаті Христової може прийняти в себе кожне віруюче серце! Але якщо ми мало зробили за минулий рік, або зовсім нічого не зробили для своєї душі, то винні в тому тільки ми самі, тому що ми грішні, ліниві, недбалі в ділі спасіння своєї душі, діти Отця Небесного.

       Стоячи на порозі Нового року, ми перш за все дякуємо Йому за те, що Він дав кожному з нас прожити ще один рік на землі, ми повинні дякувати нашому Спасителеві за все, що Він дарував кожному із нас у цьому році; за здоров’я, за благополуччя особисте і сімейне, за успіхи в роботі, за те що минулий рік був мирним роком у житті нашої країни.

       Але ми православні діти свого Небесного Отця повинні дякувати Йому не тільки за радісні хвилини в нашому житті, але й за скорботи, хвороби, печалі. Для звичайного людського розуму це не зрозуміло, як можна бути вдячним за скорботи і хвороби котрі приносять людині стільки страждань? Але ми віруємо в Промисел Божий, без волі Якого не звершується нічого у нашому житті. Віруємо ми і в невичерпну любов Божу до нас, в те що, Господь не бажає нікому нічого поганого. Так ми віруємо в це, і тому на кожному з нас лежить обов’язок дякувати Богові за все, що Він нам посилає – як приємне, так і неприємне. Потрібно тільки вміти розуміти таємний зміст цих страждань і випробовувань, якими відвідує нас Господь і ніколи не сумніватися у вірі в те, що Господь веде нас різними шляхами, але до одного кінця – до вічного спасіння наших безсмертних душ.

       Пригадаймо на нашій передноворічній молитві про десятьох євангельських прокажених, які припали до ніг Спасителя з проханням: «Ісусе Наставнику! помилуй нас» (Лк.17.13). Христос велів їм йти до священиків, і по дорозі вони чудом оздоровилися. Із них тільки один повернувся, щоб подякувати Спасителеві. І Спаситель звертається до нього із словами: «Чи не десять очистилось? А де ж дев’ять? Як вони не повернулися віддати славу Богові крім цього чужинця» (Лк.17.17-18). Цим Спаситель говорить, що вдячність повинна бути постійним почуттям в людській душі. Інакше не може бути.

       Якщо німі тварини по своєму вміють виявляти вдячність своїм господарям, то що ж сказати про людину у її відношенні до Отця Небесного.

       Якщо невдячність у відношенні одного з одним серед людей являється недоліком, то невдячність у відношенні до Господа Бога – це гріх або злочин. Адже ж все, що дають нам люди – належить Богові; вони дають нам не своє, а Боже; і те що люди дають один одному – це дуже мало в порівнянні з тим, що дає нам Господь. Він кожному з нас дав життя -  цей незрівнянний, неоціненний дар. Він дав нам тіло, яке ми любимо і оберігаємо; вложив у нього безсмертну душу, яка ніколи не побачить смерті; дав нам розум, ним ми безмежно піднесені над тваринним світом; волю через яку ми керуємо нашими бажаннями; серце яке здатне до найбільш піднесених почуттів любові та радості. Він наказує сонцю сяяти над нами і випромінювати теплоту, яка необхідна для життя на землі; Він наказує дощам давати вологу. Можна сказати, що кожна хвилина нашого земного життя – це дар милосердя Небесного Отця; кожний удар нашого серця – це свідоцтво Його любові до людей.

       Але не тільки це дає нам Господь. Він дає те, що перевершує всі інші дари; це вічне життя і вічне спасіння. Він не позбавив людей своєї Отцівської любові в далекі віки Старого Завіту, коли вони віддавалися гріху, ідолослужінню та забували про істинну віру. Коли прийшов час здійснюватися Божій обітниці; Бог Отець послав Свого Сина – Господа Ісуса Христа для спасіння людства від гріховної влади, від влади диявола і від вічної смерті.

       Через декілька днів ми будемо святкувати народження на землі Спасителя світу, Який взяв на себе гріхи людства і Своїми стражданнями відкрив нам шлях до вічного щастя, зняв з нас вічне Боже осудження.

       Якою ж гарячою повинна бути вдячність Богові. Перш за все вона повинна йти з глибин нашого серця. Ми повинні носити це почуття вдячності завжди. Але в ті дні коли ми оглядаючись назад, згадуємо минулий рік, а разом з ним і всі вже прожиті роки, а це відбувається завжди перед початком Нового року, і перед днем народження кожного з нас, це почуття повинно горіти в наших серцях із особливою силою.

       Пригадуючи собі десятьох євангельських прокажених, пригадаймо, як Спаситель віднісся до цього виявлення вдячності зі сторони самарянина, що впав до Його ніг. Він сказав йому: «Встань і йди: віра твоя спасла тебе» (Лк.17.19). З такою батьківською любов’ю Христос зустрічає вдячність від Своїх дітей. І тому ми грішні у Новорічній молитві повинні дякувати Господу Богу за все.

       Нехай же наша вдячність буде такою ж щирою, такою ж по дитячому простою, якою була вдячність оздоровленого прокаженого.

       Нехай буде вислухана Господом наша молитва, і нам буде дано те чого просить наша душа! Звертаючись  з проханням до Господа Бога ми віримо в те, що Він нашу молитву і синівську вдячність прийме з такою ж отцівською любов’ю, з якою Христос прийняв благання, а потім і вдячність оздоровленого євангельського прокаженого.

       Нехай в Новому році кожний з нас зробить для своєї душі, те чого через лінивство не встиг зробити в минулому році. Адже ж з кожним новим роком ми наближаємось до того таємничого порогу смерті, за яким почнеться вічне життя. Тому просімо у Господа прощення наших гріхів, які ми вчинили в минулому році. Якщо наші молитви будуть щирими, їх завжди почує Господь і дасть нам те, що ми просимо. Але на кожному з нас лежить обов’язок не зловживати цими благами, які подає нам Господь, а шукати відкуплення гріхів ми повинні перш за все своїм життям живучи з Богом, в мирі з людьми, в духовній та тілесній чистоті.

       Нехай наступаючий Новий рік принесе благословення Боже на наше життя, оберігаючи його від усяких бід та скорбот. Нехай Господь розбудить в кожному з нас, те що ми з року в рік забуваємо, це пам'ять про те, що ми ідемо до вічного життя і не можна увійти до нього не приготовленим.

       Із глибини душі бажаю всім, щоб у відповідь на наші вдячні молитви, на молитви про прощення гріхів і благословення на наступний рік серце кожного з нас почуло ті ж слова, які колись почув прокажений: «Іди в мирі; віра твоя спасла тебе» (Лк.17.19).

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.