АЛКОГОЛЬ – ВОРОГ ЗДОРОВ’Я ДУШІ ТА ТІЛА

Проблема вживання алкоголю у сучасному суспільстві особливо в українському є дуже і дуже актуальною. Зараз об’єм споживання спиртних напоїв у світі характеризується величезними цифрами. Від цього страждає все суспільство, але в першу чергу під загрозу ставиться підростаюче покоління: діти, підлітки, молодь, а також здоров’я майбутніх поколінь. Адже, алкоголь особливо активно впливає на організм, що не сформувався, поступово руйнуючи його.

Шкідливість алкоголю очевидна. Викрадач розуму – так іменують алкоголь з давніх часів. Приклад першого зафіксованого випадку сп’яніння подає нам Святе Письмо – це Ной (Бут.9.20). Але можливо виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так наприклад відомий мандрівник Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але вже знали прийоми готування хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 століттях араби і назвали його «аль коголь», що в перекладі на нашу мову означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки у 860 році виготовив араб Рагез. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу Магометом (570-632рр.). Порушників цієї заборони суворо карали.

У середньовіччі в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію проробив італійський чернець алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумного веселим.

Тому у побуті вважається, що спирт є гарним засобом для зігрівання організму та, що він має лікувальну дію не тільки при простудних, але і при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту. Також серед багатьох людей існує переконання, що алкоголь збуджує, підбадьорює, поліпшує настрій, самопочуття, робить бесіду більш живою і цікавою. Недарма спиртне приймають проти утоми, при нездужаннях, і практично під час усіх свят. Більш того, існує хибна думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що швидко забезпечує енергетичні потреби організму. Потреба в алкоголі не входить у число природних життєвих потреб людини, як, наприклад потреба в кисні чи їжі. Доведено, що при потраплянні алкоголю в середину організму, він розноситься з кров’ю до всіх органів і несприятливо діє на них, аж до руйнування. Алкоголь із шлунка потрапляє у кров через 2 хвилини після вживання. Кров розносить його по всіх клітинах організму. У першу чергу страждають клітини великих півкуль головного мозку. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, сповільнюється формування складних рухів, змінюється співвідношення процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні рухи, людина втрачає здатність керувати собою. Проникнення алкоголю до клітин лобної кори розкріпачує емоції людини, з’являються невиправдана радість, дурний сміх, легкість у судженнях і поводженні, неадекватність оцінки, які дуже часто приводять до непередбачуваних, а часом і трагічних наслідків. Тому, як ніколи сьогодні є актуальними слова великого святителя Церкви Христової Іоана Золотоустого, який сказав: «Пристрасть до пияцтва – це мати всякого лиха… де пияцтво там і диявол. Пияцтво – мати розпусти».

Алкоголізм – в сучасному світі звучить як вирок, як образа, але одночасно, як щось звичне і буденне, і це лякає. Чому? Та тому, що до цього не можна ставитися байдуже, так само, як неможна алкоголіків трактувати, як пропащих людей. Адже саме суспільство зазвичай винне в тому, що його члени опускаються до подібного стану.

Одначе, не потрібно виправдовувати алкоголіків, які часто або самі не визнають своєї залежності або виправдовують її спадковою схильністю. Наукою доведено, що генетичної схильності, котра б передавалась від покоління до покоління немає. Тому алкоголізм предків може бути причиною паталогічного укладу нервової системи нащадків, але аж ніяк не причиною постійного вживання ними алкоголю. Тому, ми не повинні засуджувати окремих осіб, а саме явище – алкоголізм і всіляко застерігати від нього своїх ближніх.

Із сказаного вище, ми можемо побачити, що проблема пияцтва не є новою. Також і Святе Письмо не стоїть осторонь цієї проблеми, застороги перед надмірним вживанням вина нерідко зустрічаються, як в Старому так і в Новому Завітах. Наприклад пророк Іоїль закликає: «Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших!» (Іоїль 1.5). Подібне говорить пророк Ісайя: «Горе тим, які з раннього ранку шукають сикери і до пізнього вечора розгарячають себе вином» (Іс.11.5). Також, у Новому Завіті апостоли Петро і Павло приділяли увагу цій проблемі. Зокрема апостол Павло у посланні до Ефесян говорить: «Не впивайтесь вином, від якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом, повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, підкоряючись один одному в страху Божому» (Еф.5.18-19). А от, у посланні до Римлян цей же апостол закликає християн «Поводитися благопристойно, не в розгулах і пияцтві, не в перелюбстві й розпусті, не в сварках і заздрощах; а зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа і піклування про плоть не обертайте на похоті» (Рим.13.13-14). Тому і апостол Петро закликає: «Будьте тверезі та чувайте» (1Петр.5.8).

Слабким духом та безвольним людям необхідно за будь яку ціну уникати алкогольних напоїв, тому що при наявності таких рис характеру навіть одна дві чарки можуть покласти початок залежності від алкоголю. І ця залежність є найбільшою карою, яку сама собі влаштовує людина. І як наслідок з’являються терпіння і страждання, що переслідують не лише самого п’яницю, але й усіх навколо нього, особливо його рідних та близьких.

Наслідки алкоголізму є різноманітними. Для початку, це ті які впливають на самого алкоголіка – затьмарення розуму, втрата здорового глузду, безстидство, розв’язаність мови, лихослів’я, це твердження підтверджує народна мудрість, яка гласить: «Що в тверезого на умі, те в п’яного на язиці». Алкоголізм сприяє розпусті, блуду, у алкоголіків виникають напади безпричинної люті та злості, алкоголізм приводить до втрати здоров’я та людського вигляду, розтринькування власного майна, аж до повного зубожіння.

У стані алкогольного сп’яніння коли притуплена свідомість і викривленні відчуття, людина є найбільш вразливою для різноманітних спокус. Але найбільш страшним є накликання гніву Божого, і найгіршим та найприкрішим наслідком пияцтва є цілковита загибель душі і втрата спасіння, бо апостол Павло говорить, що: «… п’яниці Царства Божого не успадкують» (1Кор.6.10).

Отже, ми перерахували наслідки алкоголізму, але ж є причини які призводять до таких жахливих наслідків. Одною з таких причин можна назвати кару Божу, принаймі саме ця причина є найпопулярнішою серед християн. Тобто більшість людей вважають, що якщо хтось є безпробудним п’яницею, чи вчинив злочин, або помер через алкоголізм, то значить він несе кару за гріхи родичів чи за власні гріхи. Тому, часто можна почути, що того чи іншого Бог покарав та відібрав розум через пияцтво. Але таке твердження є абсурдним тому що Бог створив людину із свобідною волею. І завдяки свобідній волі людина здатна розрізняти, що є добро, а що є зло.

Також до однієї із причин алкоголізму можна зарахувати і біологічну причину. Суть полягає в тому, що людина, мозок якої перебуває в постійному напруженні потребує відпочинку, розслаблення. Цей відпочинок людина, що перебуває в стані алкогольної залежності знаходить у алкоголі, який поступово із засобу розслаблення перетворюється в згубну звичку. Або інший випадок, коли людина є настільки безхарактерною і беззахисною перед завданнями, проблемами та обов’язками, які ставить перед нею життя, що врешті знаходить найлегший спосіб забутися, позбувшись всього цього на деякий час з допомогою алкоголю.

Є також третя причина, яку можна було б назвати суспільною. На даний час вона є найактуальнішою та найочевиднішою. Адже останнім часом побутує нав’язлива традиція пити з нагоди і без неї: п’ють за зустріч і прощаючись, з нагоди днів народження і смерті, весілля, хрестини, випускні вечори, вечірки, релігійні свята чи іменини, придбання якоїсь речі, прийняття на роботу, підвищення по службі, звільнення, просто хороший чи поганий настрій і це вже є нагодою для того, щоб випити. Горілка вважається невід’ємним атрибутом нашого суспільства.

Мотиви вживання алкоголю молодими людьми можна поділити на дві групи. В основі мотивів першої групи лежить бажання відповідати традиціям, випробувати нові почуття, цікавість і тому подібне. Формуванню цих мотивів сприяють деякі властивості психіки неповнолітніх, що пробуджується в них почуття дорослості, бажання бути як усі, прагнення наслідувати старших. Віковими особливостями підлітків у визначеній мірі можна пояснити і вживання ними спиртних напоїв для «хоробрості». Цей мотив пов’язаний з відсутністю в неповнолітніх життєвого досвіду, знань, що дозволяють їм вільно вступати в спілкування з навколишніми.

Особливої уваги заслуговує друга група мотивів споживання алкоголю, що формують пияцтво як тип поводження правопорушників. У число цих мотивів входить прагнення позбутися нудьги, вбити час. У психології нудьгою називають особливий психічний стан особистості, зв’язаний з емоційним голодом. У молодих людей котрі підпадають під цю категорію істотно ослаблений чи втрачений інтерес до пізнавальної діяльності. Молодь, яка вживає спиртне майже не займається суспільною діяльністю. Спостерігаються істотні зрушення у сфері дозвілля. Така молодь менше цікавиться художньою літературою, не буває у театрі, втрачає інтерес до серйозної музики, живопису. Нарешті сучасна молодь вживає спиртне для того, щоб зняти із себе напругу і звільнитися від неприємних переживань.

Але необхідно зауважити, що у результаті епізодичного прийому алкоголю дуже часто розвивається хвороблива пристрасть, нестримний потяг до алкоголю – алкоголізм. Отже, пияцтво (епізодичне вживання), призводить до алкоголізму. Алкоголізм не звичка, а важка хронічна хвороба. Вона розвивається на основі регулярного і тривалого вживання алкоголю і характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його переносимості та деградацією особистості. Для алкоголіка сп’яніння уявляється найкращим психічним станом. Цей потяг не піддається розумним доводам припинити пити. Алкоголік направляє всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальні обставини (наявність грошей у родині, необхідність виходу на роботу і т.п.). Як вже було сказано, що алкоголізм це не звичка, а хвороба. Адже звичка контролюється свідомістю, від неї можна позбутися, а пристрасть до алкоголю перебороти складніше, через отруєння організму. Близько 10-ти відсотків людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм – хвороба, що характеризується психічними і фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається за такою схемою:

1. Початкова фаза: сп’яніння з випаданням пам’яті, «затьмарення». Людина постійно думає про спиртне, у неї розвивається жадібність до алкоголю. Однак, вона зберігає визнання своєї провини, але уникає розмов про свою тягу до спиртного.

2. Критична фаза: утрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам запобігти бажанню випити. У людини алкоголіка розвивається зарозумілість, агресивність. Вона звинувачує навколишніх у своїх бідах, у неї починається запій. Алкоголік змушений залишити постійне місце праці, тому що втрачається інтерес до всього, що не стосується спиртного.

3. Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння пам’яті, плутаність думки. Людина п’є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. У алкоголіка розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози. Людина зрештою втрачає людський вигляд.

Одним із характерних ускладнень під час запою є «біла гарячка». Це алкогольний психоз, що зустрічається найбільш часто. «Біла гарячка» виникає зазвичай у стані похмілля, коли в п’яниці з’являються беззвітний страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, нападу), слухові і зорові обмани у виді шумів, дзвоників, руху тіней. Симптоми білої гарячки особливо виражені вночі. У хворого починаються яскраві переживання застрашливого характеру. Удень галюцинації трохи згасають, хоча хворий залишається збудженим, у нього трясуться руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на одному місці.

Іншою формою психозу є алкогольне марення. Воно виникає і після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав’язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. Не бачачи виходу з положення, що створилося, він може скінчити життя самогубством.

Алкоголь «б’є» не тільки того, хто п’є, але і людей, що його оточують. Суспільство засуджує та глузує з тих хто «допився» і водночас сприяє та навіть примушує пити тих хто байдужий до алкоголю. Хіба не є абсурдом пиття алкоголю коли родина збирається за обіднім столом в неділю чи якесь інше свято, або влаштування пишних поминок на яких бракує тільки музик, і в цей же час ставлення з відразою та огидою до алкоголіків, які є продуктом суспільних звичаїв.

Діти починають пити для того, щоб здаватися дорослішими, а їхні батьки для того, щоб забути про те, що вони дорослі люди, які мають певні права та обов’язки найперше перед своїми дітьми, а потім перед суспільством. Чому ж ми борючись з наслідками алкоголізму, водночас сприяємо його поширенню.

Дурницею є твердження нібито для українського народу вживання алкоголю у великих кількостях є давньою традицією – такої традиції не існує.

Шкода алкоголю доведена. Навіть малі дози алкоголю можуть стати причиною великих неприємностей чи нещасть: травм, автокатастроф, втрати працездатності, розпаду родин, утрати духовних потреб і вольових рис людини.

Щоб не бути голослівним я хотів би поділитися з вами дорогі читачі однією повчальною історією це розповідь одного юнака інваліда який розповів історію свого життя. Особисто мене ця історія досить глибоко зворушила і я би хотів поділитися нею з іншими можливо ця історія стане для когось певним застереженням і можливо змусить задуматись і переосмислити своє життя і стати на шлях спасіння.

Отже сім’я цього юнака жила досить скромно можна сказати у злиднях, працювала і утримувала сім’ю тільки мати, адже батько хоч і працював, але всі зароблені гроші він пропивав. Бувало так, що материної зарплати ледве вистачало на хліб і продукти першої необхідності. А коли наступала зима тоді вже було зовсім погано хлопчина зовсім не виходив з квартири, бо не мав теплого одягу, ані зимового взуття, а всі ігри дітей із сусідніх будинків і квартир він спостерігав із вікна своєї квартири і часто плакав.

Одного разу його заплаканим коло вікна побачила мати. Вона запитала його чому він плаче, і хлопчина схлипуючи сказав, що він також хотів би гратися із сусідськими дітьми, але я не маю у що взутися. Мати пообіцяла, що коли отримає заробітну плату то купить йому новенькі чобітки. І ось настав для хлопчика той довгожданий день мати виконала свою обіцянку прийшовши до дому вона принесла нові чобітки. Дитячій радості не було меж. Хлопчина зразу ж взувся і бігав по квартирі весело підстрибуючи. Дитина не могла дочекатися ранку, щоб вийти на двір у нових чоботях. Набігавшись досхочу по квартирі і радіючи що нарешті він зможе вийти на двір хлопчина заснув положивши чобітки біля себе на подушку. Але проспав він зовсім мало він прокинувся від сильного грюкоту у двері. Відчинивши двері бо мати пішла на роботу у нічну зміну хлопчина побачив п’яного батька. Батько від когось дізнався, що у матері сьогодні була зарплата, почав кричати до хлопця, щоб той сказав де мати сховала гроші. Хлопчина відповів: «Татку ти ж знаєш, що у нас грошей немає ми і так зводимо ледь, ледь кінці з кінцями». Але батько його не слухав він нишпорив по кімнаті. Аж ось раптом його погляд впав на подушку де лежали новенькі дитячі чобітки. Він крикнув: «А це що таке?» і вхопивши за чобітки вийшов з квартири. Хлопчина босий у двадцятиградусний мороз біг за ним і просив: «Татку віддайте чобітки», але батько його не послухав, а ще скоріше почав іти, щоб хлопчина відстав від нього. Дитина знесилилась і заблукала бо бігла за п’яним батьком цілий квартал, вона впала в кущі біля тротуару і втомлена заснула.

Наступного ранку двірник очищаючи тротуар від снігу побачив сліди від босих дитячих ніг злегка припорошені снігом. Двірник пішов по цих слідах і незабаром побачив у кущах малого хлопчину років шести який лежав босий на снігу. Двірник негайно викликав швидку допомогу. Лікарі довго боролися за життя цього хлопчика і щоб зберегти йому життя лікарям прийшлося ампутувати обидві ноги бо вони були сильно обморожені. Коли ж про цей випадок дізналася мати вона не знаходила собі місця, вона кричала з розпуки, рвала собі волосся, намагалася покінчити життя самогубством, але сусіди її якось заспокоїли кажучи що вона зараз як ніколи найбільше потрібна своєму синові.

Під ранок повернувся протверезілий батько і коли йому розповіли про все що сталося він зразу ж помчав у лікарню де був його нещасний синочок без обох ноженят, він вже ніколи не зможе бігати із своїми ровесниками, не зможе разом з ними радіти першим весняним промінцям, першим весняним струмочкам по яких вони будуть пускати паперові кораблики.

Але батько не знав, що хлопчина лишився обох ніг, він впав на коліна біля ліжка і плачучи почав просити прощення. Він крізь сльози говорив: «Прости мені синочку, я куплю тобі нові чобітки. Тільки прости мені синочку». Тоді маленький синочок теж гірко заплакав і крізь сльози вимовив: «Татку тепер мені непотрібно чобітків, у мене немає обох ніг».

Горе батько зрозумів яке непоправне горе через алкоголізм він вчинив найперше своєму маленькому синочкові позбавивши його всіх радостей сучасного життя, приніс страшне горе у свою сім’ю, вони ціле життя мусять тепер доглядати за своїм сином, їх буде мучити сумління, що у цьому вони винні. Що вони могли б мати на старості років опору в житті, мали б кому подати кусень хліба і ковток гарячого чаю, могли б бавити малесеньких внучат, але все перекреслив цей п’яний випадок.

То ж дорогі брати і сестри із цієї страшної і зворушливої розповіді ми ясно бачимо до чого може призвести п’янство яке не дивлячись на дорожнечу спиртних напоїв так поширене у наш час, через п’янство гине багато людей, багато дітей залишаються сиротами, через п’яних батьків діти втікають з дому.

Ще можна багато говорити якої непоправної шкоди приносить горілка. Перш ніж пити ми повинні задуматися, а чи ця пиятика не піде комусь на шкоду.

Які ж засоби чи способи боротьби з п’янством?

Сучасна медицина пропонує дуже багато лікарських засобів і медичних процедур, але при цьому не слід забувати чи не один із найдієвіших засобів це молитва. Хоча дехто може сказати, що п’яний далекий від Бога, релігії, тим більше молитви і буде правий. Але в такому випадку потрібно, щоб за нього молилися інші: мати, дружина, діти. Із сторінок Святої Євангелії ми бачимо, як Спаситель за молитвами близьких зціляв хворих (Мк.7.24-30) і сьогодні зціляє страждаючих від алкоголізму за молитвами рідних та близьких. Тому Свята Церква, як любляча мати вказує нам як молитися за зцілення від недуги пияцтва. Вона закликає читати Акафіст Пресвятій Богородиці ради ЇЇ Чудотворної Ікони «Неіспиваєма Чаша». Також читати Акафісти в честь святого мученика Боніфатія, преподобного Іпатія цілителя печерського, святого Іоана Кронштадського.

І тільки, коли наше суспільство вилікується від своєї недолугості і християни стануть християнами не лише на словах, але і реально, фізично намагатимуться виконувати заповіді Господні, виявлять силу волі та опір власній слабкості, тільки тоді у нашого народу з’являться шанси на спокійне, богоугодне життя, а відповідно шанси на отримання втраченої Божої благодаті. І нам, християнам, слід запам’ятати слова святого Іоана Золотоустого, який прирівнював людей котрі зловживають спиртними напоями до тварин, а навіть більше цього вважав їх гіршими. Адже він говорив: «Ніяка тварина не їсть і не п’є більше ніж потрібно і ніхто не може її примусити їсти і пити більше від того, скільки вимагає її природа. А п’яниця і без примусу все поповнює і поповнює своє бездонне чрево, поки не зашкодить сам собі». Тому, завданням кожної людини, а тим більше християн є усвідомлення того, яким важким є гріх пияцтва і його наслідки, адже відомо, що 50 відсотків усіх злочинів зв’язано із вживанням алкоголю. І для викорінення цього страшного і згубного явища повинні докладати всіх зусиль, як Церква так і всі ешелони світської влади.

Кандидат богословських наук священик Іван Голуб. Викладач ЛПБА УПЦ КП.