ЧЕКАННЯ

Весела компанія — троє хлопців і троє дівчат — їхала в автобусі. Поруч із ними сидів досить молодий чоловік. Кожен сплеск радості, кожен вибух сміху болісно відгукувався на його похмурому обличчі.
Одна з дівчат не витримала й підсіла до нього. Вона довідалася, що похмурого чоловіка звуть Віктор. Виявилося, що він чотири роки просидів у в’язниці й тепер їде додому. Це ще більше здивувало супутницю. Чому ж він такий смутний?
— Ви одружені? — поцікавилася вона.
На це просте запитання прозвучала дивна відповідь:
— Не знаю.
Дівчина розгублено перепитала:
— Ви цього не знаєте?
Віктор розповів:
— Коли я потрапив до в’язниці, то написав своїй дружині, що, якщо їй буде важко мене чекати, якщо діти почнуть питати про мене, і це причинить їй біль… Словом, якщо вона не витримає, нехай із чистою совістю забуде мене. Я зможу це зрозуміти. «Знайди собі іншого чоловіка, — писав я їй. — Навіть можеш мене про це не повідомляти».
— Ви їдете додому, не знаючи, що вас чекає?
— Так, — із зусиллям приховуючи хвилювання, відповів Віктор.
Дівчина співчутливо поглянула на нього. І Віктор не зміг не поділитися найголовнішим:
— Тиждень тому, коли мені повідомили, що за хорошу поведінку мене звільнять достроково, я написав дружині знову. При в’їзді в моє рідне місто ви помітите при дорозі великий дуб. Я написав, що, коли я їй потрібний, то нехай вона почепить на ньому червону хустинку. Тоді я зійду з автобуса і повернуся додому. Але якщо вона не хоче мене бачити, то нехай нічого не робить. Я проїду мимо.
До міста було зовсім близько. Молоді люди зайняли передні місця й почали рахувати кілометри. Напруження в автобусі зростало. Віктор заплющив очі. Залишилося десять кілометрів, п’ять…
І раптом пасажири зіскочили зі своїх місць, почали кричати і танцювати від радості. Глянувши у вікно, Віктор закам’янів: усі гілки дуба були цілком засіяні червоними хустинками. Тріпочучи на вітрі, вони вітали людину, котра поверталася у свій рідний дім.
Як же зустріне нас Господь, якщо ми з покаянням повернемося до Нього? З радістю, адже Він Сам обіцяв: «На небесах більше радості буде за одного грішника, який покаявся, ніж за дев’яносто дев’ять праведників».