ДИВАКУВАТІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ХАРАКТЕРУ

Наше життя проходить у постійній суєті, поринаючи у яку, забуваємо про важливі речі, часто відходимо від Бога. Тому варто замислюватися над тим, що ми робимо і яка користь буде від цього для нашої безсмертної душі.

Дивно, що 100-гривнева купюра нам здається такою великою, коли ми її залишаємо в церкві, і такою малою, коли ми залишаємо її на ринку.

Дивно, що час, проведений за читанням молитов, нам здається таким довгим, а час, проведений біля телевізора, таким коротким.

Дивно, що, читаючи молитву, ми ледь збираємося з думками, тоді як у розмові з приятелем це не завдає ніяких труднощів.

Дивно, що ми так радіємо, коли оголошують додатковий час футбольного матчу, і скаржимося, коли проповідь затягується довше від звичайного.

Дивно, що нам так важко змусити себе прочитати хоча б одну главу Біблії, і так легко ми читаємо сто сторінок улюбленого роману.

Дивно, що в концертному залі люди займають перші ряд церкві-останні.

Дивно, що нам так важко вивчити хоч одну молитву, але ми так легко запам'ятовуємо і переказуємо чутки.

Дивно, що ми так легко віримо написаному в газетах, і нам так важко повністю увірувати написаному в Слові Божому.

Дивно, що кожен із нас бажає увійти в Рай і не хоче обтяжувати себе стараннями для його здобуття.

Дивно, що майже кожен одночасно є і суддею, і адвокатом. Коли мова йде про чужі гріхи – ти суддя, а коли йдеться про власні гріхи – ти адвокат.

Дивно, що, прочитавши ці рядки, майже кожен із нас вважатиме їх актуальними для інших і разом з тим вони не мають стосунку до самого себе.

За матеріалами преси підготовано свящ. Іваном Голубом