ЄДИНА ДОРОГА СПАСІННЯ

       Націю, народ, державу та й увесь світ можуть урятувати не президенти, не полководці, не оратори, не видатні вчені (економісти, фінансисти, філософи тощо) і навіть не великі професори-богослови, а праведні та святі! Нашій молодій державі Україна вже 22 роки — вік повної зрілості. Увесь цей час український народ плекав надію на краще життя. Здається, вже відійшли в минуле комуністичні ідеали та лозунги, змінився світ, та не змінюється життя в нашій країні. Якщо за 20 років інші народи позбулися рабського мислення, усвідомили себе нацією моральних цінностей, то українці надалі живуть в остраху, тривозі й невпевненості в завтрашньому дні. Ми бачимо й констатуємо крихкість нашої незалежності, що, на моє глибоке переконання, є наслідком духовного занепаду моїх співвітчизників. На жаль, криза віри, моралі, сумління, чесності, порядності, справедливості й любові поглиблюється з кожним днем. Серед хаосу нарікань, проблем, нестатків, постійних розчарувань, проростає найбільше зло – людська жадібність, і тоді вже людина забуває про свою душу й мораль. Море злості, заздрощів, ненависті, підлості й лицемірства розлилося нашою Україною, нашими родинами, нашими душами. Хоч як стараємося задовольнити наше життя, та спасіння все ж залишаємося бідними. Адже бідність – це не лише брак матеріальних благ, а насамперед спосіб життя й мислення. Так, багато хто з нас живе і легше, і ситіше, зле чи за совістю? Звертаю своє слово до всіх тих, кого ще болить серце за наш народ, хто не склав рук, не зневірився, ще звертає погляд у небеса з надією на Спасителя, зберіг іскру віри в душі. Ми повинні нарешті зрозуміти, що світ Божий є досконалим, справедливість його — беззаперечна, а істина — вічна. Рано чи пізно ми станемо перед Всевишнім і, як сказав ап. Павло, «хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тлінне пожне». Тож чи варто, дорогі українці, шкодувати за незробленим, міняти душу на благо, потурати злу та несправедливості, втрачати порядність заради вигоди, мовчки спостерігати за хамством і брехнею? Мірилом нашого життя є наша духовна чистота.

       Кожен із нас — чи то в сім'ї, чи в служінні, чи на робочому місці – може бути носієм моральних чи аморальних принципів, прикладом духовності чи бездуховності. Завжди маємо вибір, розум, що його великодушно дарував нам Усевишній. Цей вибір часто буває нелегким, але він такий потрібний для нас самих, для спасіння душі, для майбутнього нашої держави. Ми всі бажаємо жити краще й мріємо бачити нашу Україну серед найрозвинутіших держав світу. Мріємо... Чи ж робимо щось для цього? Прийшов час для кожного запитати самого себе чи живу я за законами Божими? І чесно відповісти на це запитання.

       Мусимо усвідомити відповідальність перед Богом за свої думки, слова та вчинки. Саме наша свідомість формує та керує нашою поведінкою чи встановлює всі обмеження в нашому житті. Сформувати людську свідомість неможливого без духовних провідників Церкви, читання Святого Письма, вчення про життя святих. Церква нині повинна стати оплотом збереження людських душ, центром виховання морально стійкого українця. Роль служителів Церкви (єпископів, священиків, монахів і монахинь) стає нині надзвичайно актуальною і рятівною. Своїм прикладом, жертовністю та високою духовністю вони можуть не тільки проповідувати вчення Христа в храмі Божому, а й опікуватися школами, християнськими громадами, щоб поширювати духовні цінності серед українців. Такі Господні наставники повинні стати для кожного вірянина дзеркалом моральної чистоти, прикладом життя за правдою та совістю. Саме священнослужителі є Божими посланцями на землі й мають навчити мирян вибирати між добром і злом. Духовний наставник не може купувати авторитет у своєї пастви. Тільки щирою вірою, бажанням допомогти, скромністю, простотою й безгріховним життям заслужить він на повагу та довіру людей.

       Для такого священнослужителя істина є понад усе. Проповідуване слово Боже може й повинно згуртувати наш народ. Хай це слово поверне пам'ять безпам'ятним, хай піднімає тих, хто впав духом, хай дасть свідомість темним і несвідомим, хай лине у світ на славу Божу, Це і є єдина дорога спасіння нашого народу й держави.

                                                                                                                                            свящ. Михайло Мельник