протоієрей Олександр Ветелев

Євангельське вчення про Царство Боже

На противагу земному царству, яким уявляли собі книжники та фарисеї Царство Месії, Ісус Христос проголосив Царство Небесне, Боже, і тим вказав на його вище, небесне походження і значення. Воно створюється Богом, Його премудрістю і благою волею і обіймає небо і землю, тобто весь всесвіт. Митрополит московський Філарет каже: «Царство Боже (або Христове) є, по-перше, весь світ, по-друге, всі віруючі на землі, по-третє, всі блаженні на небі. Перше називається царством природи, друге - царством благодаті, а третє - царством слави». (Пространный христианский Катехизис. М., 1902, стр. 41). Таким чином, на думку митрополита Філарета, Царство Боже універсальне, всеосяжне. Немає нічого в світобудові, що було б поза ним, не стосувалося б його, не було б пов'язано з Богом, як своїм Творцем і Владикою. «Бог заснував це Царство, а не людина, - говорить святий Григорій Богослов, - і заснував для єднання Бога і людини, землі і неба» (Св. Григорий Богослов. Творения, ч. 4, М., 1844, стр. 149).

«Приготоване від створення світу» (Мф.25:34) і відновлене викупною кров'ю Сина Божого, воно найближче відношення має до людини, до її внутрішнього світу, до її особистості. Це і мав на увазі Спаситель, коли говорив, що Царство Його «не від світу цього» (Ін.18:36), що воно - «не там або тут», а «всередині вас» (Лк.17:21).

У зародку, від самого початку Царство Боже закладено в нашій істоті від самого народження і призначається до органічного зростання під впливом призиваючої, просвіщаючої, відроджуючої благодаті Божої.

Незримий процес внутрішнього дозрівання Царства Божого в людині не може відбуватися без її особистого бажання і без напруги всіх її духовно-розумних сил, бо воно «не в слові, а в силі» (1Кор.4:20) і тільки «ті, хто вживає зусилля, хапають його» (Мф.11:12).

Зусилля, перш за все, повинні бути спрямовані на те, з чого починається духовне життя. А воно починається з віри в Бога, з встановлення живого і постійного молитовно-благодатного зв'язку з Ним, з боротьби за чистоту серця і за серцеві ставлення до людей. Інакше сказати, починається Царство Боже "з народження згори», тобто з духовного народження (Ін.3:3, 5), бо Царство Боже за своєю природою духовне і може бути зрозуміле і засвоєне тільки духовною, благодатною людиною, «народженою, - як каже преподобний Симеон Новий Богослов, - благодаттю Святого Духа, що дарує нам царство Небесне всередину нас» (Преп. Симеон Новый Богослов. Слова, выпуск 2. М., 1890, глава 120, стр. 547.)

Спасительне євангельське благовістя всім своїм змістом допомагає нам засвоїти і саму сутність Царства Божого і ті засоби та шляхи, якими воно твориться спочатку «всередині» нас, а потім і поза нами. Щоб наблизити нашій свідомості істотність Царства Божого, Євангеліє вдається до порівнянь, уподібнення.

 Перекладено прот. Іваном Голубом. ДАЛІ БУДЕ..........