— Для величезної кількості людей актуальна проблема правильного харчування, тиску, зайвої ваги, це серйозна проблема для здоров’я і самопочуття. Хліб, макарони, картопля — це їжа некорисна, особливо, якщо майже два місяці тільки так і харчуватися. І друга проблема — дорожнеча пісної їжі — риба, овочі, фрукти — усе це коштує дуже дорого. Риба: 50 — 250 гривень, огірки-помідори: 30 — 60, курка: 30 — 80. Але ж древній подвиг посту якраз полягав у тому, аби гроші, виручені від економії на скоромній їжі, роздавати бідним. Як бути? Як визначити для себе міру посту?
— Мені здається, що розподіл продуктів на пісні і непісні в даному випадку — суто умовний. Зрозуміло, що м’ясо пов’язане з кров’ю і сприймається завжди як продукт скоромний, але все одно розподіл цей умовний. Особливо в нашому двадцять першому столітті.
Піст у Старому Завіті і в багатьох культурах мислиться як повна відмова від їжі як такої. Не як поділ на пісну і непісну їжу, але як повна відмова від їжі на певний короткий період. Коли Господь закликає Ніневію до покаяння, постять — відмовляються від будь-якої їжі — усі — від немовлят до людей похилого віку. Це сувора стриманість. Коли ми сприймаємо піст як зміну однієї їжі на іншу, посту може не вийти, тому що якість пісної їжі може перевершити якість непісної.
Ми повинні добре розуміти, що означав піст для тієї культури, в якій він формувався. У Середземномор’ї, де складався устав посту, — завжди була велика кількість фруктів, овочів, які цілий рік могли бути свіжими. А м’ясо було аж ніяк не щоденною їжею. У якісь часи люди взагалі могли не мати за своїм столом нічого з м’ясного, харчувалися їжею частіше пісною, ніж непісною. Бідні люди —тим більше.
Ми поставлені в зовсім інші умови посту.
Якщо є проблема з травленням, справа не в тому, яку їжу людина їсть, а як вона визначає для себе утримання. Якщо вона утримується в ім’я посту — піст вона може принести як жертву Богу.
Ми перестали сприймати піст як час утримання.
Мені здається, треба чітко собі самому виробити свій власний устав пісних і непісних продуктів під час посту. Не всім священикам це буде зрозуміло, але мені здається, це можна спробувати зробити. Треба визначити продукти, від яких я точно відмовляюся. Наприклад, цілком можу без солодкого прожити. Можу? Важко, але можу. Я ласун, мені без солодкого важко. Без сигарети прожити можу, припустимо? Дуже важко комусь. Дуже важко. Але раптом вийде, хоча би кілька днів на тиждень. Без чогось ще я прожити можу? Це мені буде важко даватися, але тим не менше це буде реальність.
Якщо порівняти курочку з креветками і мідіями, — то курочка — не пісна, а морепродукти — пісні — але вони вже з іншого — з високого класу задоволення. А курка, бульйон курячий, що в ньому такого?
Мені здається, що чесній, ревній людині може бути дано таке право, така свобода: самій чітко і чесно розробити собі статут свого посту. Тим більше якщо це пов’язано з твоїм здоров’ям, якщо у тебе не дуже хороший обмін речовин, якщо у тебе є якісь проблеми, пов’язані з організмом.
Вибери, що буде тобі давати чітко можливість відчувати, що ти постиш.
Треба думати і говорити про особисте, чесне, ревне утримання. Коли ти постиш — це стан, коли ти трішечки голодний. У їжі чогось не вистачає, і ти це терпиш, і ти з цим справляєшся. Не може бути так, аби тобі під час посту завжди було ситно. Ситно і добре, завалив себе пісними продуктами — ну який це піст?
Протоієрей Олексій Умінський
Православие и мир
