Майбутня мама в храмі

У церковному суспільстві статус вагітної жінки завжди був незмінно високим, на неї дивилися як на хранительку нового життя, оточували особливою турботою і піклуванням. Традиції допомагали майбутній матері виношувати духовно і фізично здорових спадкоємців.

На Русі жінку, що носить під серцем своїм дитину, називали “непразна”, що означає “перебуває в стані, протилежному ледарству, неробству”. Вже сам цей термін свідчить про те, що вагітність розглядалася соціумом як справа або, більше того, служіння суспільству і Церкві. Свята Біблія також говорить про це: «Жінка ... спасеться дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові…» (1Тим. 2, 15).

Уміння приходить від досвіду та навчання. Здається, чому вчитися вагітній? Мудрий Господь так створив наше тіло, що всі біологічні процеси розвитку і росту плода відбуваються без участі розуму і волі, так би мовити, автоматично. Біологічні – так, але людина – це не тільки тіло, а й душа. І якщо ви хочете народити добре, любляче чадо, без праці не обійтися. Про це свідчить і наука. Пренатальна психологія, що вивчає психіку ще ненароджених дітей, доводить, що основні особистісні характеристики формуються саме в період внутрішньоутробного розвитку людини.

Давні традиції

Ще давньоримські патриції прагнули оточити своїх плодоносних дружин розкішшю і спокоєм, огородити їх від усіляких хвилювань і неприємних новин. Християнство глибше розглядає цей період: відсутність негативних вражень у майбутньої матері ще не гарантує духовного здоров’я для потомства. Необхідно ще до народження прищепити дитині ведення благочестивого способу життя. Церква дає мудрі поради для християнок.

Насамперед майбутнім мамам потрібно отримати особливу Божественну силу, тобтоблагодать, яка перетворює і очищає наші душі. Отож не відкладайте свій похід до Церкви. Після народження малюка часу для себе у вас вже не буде так багато; ви приходитимете до храму хрестити і причащати дитину, але причаститися самій буде дуже проблематично. Так що, поки є час – сходіть на сповідь. Особливо це рекомендується зробити тим, хто ще ніколи не очищав свою душу від тягаря гріхів і суєти – зараз саме час. Ви ж навряд чи хочете, щоб ваші особисті помилки та недосконалість позначилися на характері малюка? Краще скоріше позбутися від них. Що для цього треба? Окинути критичним поглядом своє життя. Результати такого неупередженого самоаналізу можна конспективно викласти на клаптику паперу – і поспішити в будь-який ранок в найближчий храм на сповідь. Таїнство покаяння допомагає нам позбавитися від гріховних звичок і залежностей – і тим самим захищає наше майбутнє покоління від їх передачі в спадщину.

Іншим важливим і необхідним таїнством є Таїнство Причастя. Зазвичай люди готуються до нього триденним постом. Але тепер це не для вас. З того моменту, як ви зрозуміли, що у вашому тілі живе дві душі, піст, як стримання в їжі, для вас повністю скасовується. Тепер рекомендації з харчування ви будете отримувати тільки від лікаря: і в період вагітності, і до тих пір, поки не перестанете годувати дитину грудьми.

Пам’ятайте, у вас тепер важлива служба – турбота про підростаюче покоління.

Перебуваючи на ній, ви так само, як і в і й с ь к о в о с л у ж б о в ц і , повністю звільняєтесь від гастрономічного посту. Достатнім буде, якщо ви прийдете до Таїнства Причастя натщесерце.

Але не забувайте про духовну підготовку: треба постаратися почитати молитви до святого Причастя; знайти їх ви можете в Молитвослові, який можете придбати в будь-якому храмі.

Ця книга принесе вам багато користі, якщо постараєтеся заглибитись у зміст молитов. Тільки пам’ятайте, що це не читання незрозумілих слів, а живе спілкування однієї особистості з Іншою – вищою Особистістю - Творцем. Якщо ви навчитеся хоч трохи такого спілкування тоді, коли під вашим серцем б’ється інше маленьке сердечко, у вас ніколи не виникне в майбутньому принципових розбіжностей з дітьми. Адже у вас будуть однакові і неминущі на всі часи інтереси і устремління. А головне – у вас буде Один люблячий і турботливий Батько – Бог, дітьми Якого всі ми є. Шкода, що не всі це розуміють.

Христина Сович

Подано за матеріалами газети «Шлях»