ПРОХАННЯ ДО ГОСПОДА

      Людина істота одночасно духовна і тілесна тому і їй властиво просити в Господа як тілесних так і духовних благ.

       Перш ніж говорити про прохання до Господа потрібно вияснити, що ми маємо на увазі під цим висловлюванням.

       Отже прохання до Господа це молитва, а молитва – це душевна розмова людини з Богом з піднесенням до Бога розуму та серця.

Молитва – це нагода відкрити Бога. Молитва – це духовна пожива кожної людини, християнина, бо молитвою підносимося до Божих висот і єднаємося з Богом, стаємо перед Ним і кажемо йому все те, що в нашій душі радісне, чи що їй болить, чи чогось вона потребує, чи за щось вона вдячна, чи прагне на мить піднестися понад землею.

Без молитви наша душа німа, холодна, а може бути й мертвою перед Богом, коли з Ним, джерелом нашого життя – буття, не має вона зв’язку.

Отже молитва – наша дорога до Бога і до вічного блаженства у Царстві Небесному. Тому що, як стверджують великі святителі Церкви Христової, що «Ніщо не зрівняється з молитвою, вона робить неможливе можливим, тяжке легким. Неможливе завдяки їй стає явним», - пише святий Іоан Золотоустий. «Молитва – це все: віра, побожність, спасіння» (св.Феофан Затворник). «Молитва – це мати й дочка сліз, надолуження за гріхи, поміст через спокуси, мур проти клопотів, нищителька непорозумінь, заняття ангелів, пожива всіх духовних істот, майбутня радість, необмежена діяльність, джерело чеснот, криниця ласк, пожива душі, просвічення розуму, сокира на зневіру, вияв надії, лік на смуток, скарб монахів, багатство пустельників, злагіднення гніву, дзеркало поступу, здійснення успіху, об’ява майбутнього, знак слави» (св.Іоан Ліствічник).   Ці слова святих Отців вказують на те, що молитва складає основу і завершення всіх чеснот, скорочене вираження всього духовно-морального життя людини.

Отже молитва – це частина життя людини, барометр духовного життя, прояв життя Святого Духа у людині, її вроджена властивість.

В молитвах ми як діти Божі просимо в Бога:

1.     Всього необхідного до життя.

2.     Дякуємо Богові за Його милості.

3.     Прославляємо Бога за Його всемогутність, мудрість, любов до нас.

       Відповідно молитви поділяються на прохальні, подячні, та молитви прославлення.

       Найдосконалішим зразком будь-якої молитви для кожного християнина повинна бути молитва Господня або як ми звикли говорити молитва «Отче наш», адже ця молитва дана нам Самим Господом нашим Ісусом Христом, і саме ця молитва охоплює все що людині потрібно, як у цьому земному житті так і у житті вічному і тим самим вказує нам, що людина повинна просити у Господа Бога у своїх молитвах.

       Також багато зразків різноманітних молитови ми можемо знайти у книзі Псалмів які можуть служити зразком молитви.

       Також у багатьох молитвословах ми знайдемо дуже багато різних молитов на всі випадки нашого життя, які були укладені на основі Святого Письма подвижниками християнського благочестя. Такі молитви є найдосконалішим вираженням думок, бажань і почуттів які надихали Божих подвижників.

       Також, не можна відкидати і можливості молитви своїми словами. Це можна робити тоді коли немає можливості читати молитвослов, коли ми перебуваємо в дорозі, або виконуємо якусь роботу.

       Святий апостол Павло закликає «Всякою молитвою і благанням моліться у всякий час духом» (Еф.6,18), а в іншому посланні цей же Апостол говорить: «Безперестанно моліться. За все дякуйте, бо така про вас воля Божа у Христі Ісусі» (1Сол.5,17-18).

Маючи такий дар, як молитва, християнин повинен уважно ставитися до неї. Якомога частіше звертатися до молитви, не відкладаючи її на інший день. Якщо не має прихильності до молитви – потрібно просити про те щоб Господь зіслав її, і тільки після трудів людина отримує цей великий дар. Легко в цьому житті дається тільки гріх, а все добре, в тому числі і молитва, вимагає великих зусиль і праці. І тільки після цього людина отримає великий дар можливості спілкування з Богом.

       Найпростішою формою розмови з Богом є домашня молитва. Молитися бажано перед іконами, із запаленою свічкою. У православ'ї молитися прийнято стоячи, тільки хворим і старим людям дозволяється молитися сидячи. Будь-яка молитва починається з хресного знамення, яке покладається на чоло, груди, праве і ліве плече. Розуміючи нашу гріховність, ми супроводжуємо молитву поклонами, що символізує нашу повагу перед Богом. Молячись, людина може просити у Бога допомоги у будь-яких життєвих ситуаціях і проблемах.

       Невірно у молитві, шукати благ земних, адже матеріальне в нашому житті — не повинно ставати головним. Статок людини залежить від її працьовитості, освіти, і якщо людина у своєму житті дотримується Заповідей, по совісті трудиться, любить свою роботу, то згодом у неї почнуть рости й матеріальні статки, і цю людину за них цінуватимуть та поважатимуть.

У Святому Письмі Господь говорить: «Не збирайте скарби на землі, ви повинні збирати скарби на небесах» — тобто духовні.

У молитві потрібно бути абсолютно чесним. Тут не може бути нічого двозначного, штучного. Ми повинні з'явитися перед Богом такими, які ми є, і сказати Йому саме те, що ми хочемо сказати, те, що ми думаємо і відчуваємо. Тому для спілкування з Богом немає необхідності вигадувати якусь особливу мову, шукати особливі слова, немає потреби підбирати спеціальні теми. Ми повинні молитися Богові саме про те, чого просить, жадає наше серце.

Молитися потрібно постійно і наша молитва повинна бути покірною із почуттям щирого жалю за гріхи. Недостатньо молитися час від часу, лише коли нам щось потрібне від Бога; треба молитися завжди: вранці, увечері, протягом всього дня, протягом всього нашого життя. І центром молитви має бути не щось конкретне, чого ми просимо у Бога, але Сам Бог, тому що головним змістом молитви є саме зустріч з Богом, можливість відкрити Його для себе.

Ми повинні молитися не лише за себе, але і за інших, не лише про наших родичів і близьких, але і про наших ворогів. Ми повинні молитися Богові не як окремі індивідууми, але як люди, які є часткою людства, і звертатися до Бога не лише від своєї особи, але і від імені єдиної людської сім'ї, бо для кожного з нас Бог — це Батько наш Небесний.

Ми молимося не лише Богові, але і Божій Матері і святим, тому що вони — наші небесні заступники. Ми молимося нашому Ангелові Хоронителю для того, щоб він охороняв нас на всіх дорогах.

Ми молимося не лише за живих, але і за покійних, аби Господь дарував їм Царство Небесне.

Ще раз хотілося б підкреслити: молитва повинна стати основою нашого життя — тим, на що все життя має бути налагоджене. Життя християнина повинне відповідати молитві. Якщо людина безуспішна в молитві, це означає, що вона погано живе, що її духовний стан молитві не відповідає.

Молитва дає нам живий досвід спілкування з Богом, як з Отцем Небесним. І тільки молитва встановлює саме ці відносини. Саме молитва дозволяє відчути радість присутності Бога в нашому житті. Адже, для людини, що молиться, Бог – не абстрактна ідея, але знайома і улюблена особа, що йде з людиною по життю.

Тому необхідно навчатися молитися, працювати над тим, аби молитва досягала нашого серця і через серце сходила в небесні висоти, досягала Бога. Працюватимемо над собою, аби молитва стала стрижнем, основою нашого життя. Проситимемо Бога, Божу Матір і святих, аби вони навчили нас молитися, тому що без молитви жити неможливо, так само як неможливо жити і спастися без Бога і без Його Церкви. Через молитву людина знаходить правдивий шлях до Бога і як християнин живе, працює і вмирає для слави Божої. Людина створена Богом на те, щоб Його любити, Його славити, Йому служити і в такий спосіб спасти свою душу.

Щоб цю ціль Богом нам призначену належно сповнити, стараймося часто Бога славити молитвою, і навіть у терпінні казати: «За все, хай буде Богові честь і слава».

Кожного дня при молитві зробімо добрий намір, що в часі дня все робитимемо тільки на Божу честь і славу. Дивлячись на красу Божої природи, пригадуймо собі, що вона нам проповідує про Божу велич, красу, силу, могутність, любов і добробут. Кінцева мета молитви — незмінна в століттях, але, не втрачаючи єдності ініціального прагнення, в ході життя вона невпинно змінюється в своєму вмісті. Інколи вона обіймає весь світ, в його сукупності, інколи ж зосереджується на потребах даного моменту. Різні положення можуть стати її імпульсом: особисте покаяння, співчуття ближнім, прохання про помилування їх; вирази вдячності Богові за Його благий промисел.

Досліджуючи літературу християнства про молитву, маємо можливість побачити, що воно відносить молитву до ряду таємничих явищ духовного життя, тому неможливо дати з точністю її визначення і вказати всі її види, можна тільки окреслити її основу, показати суть, розкрити основні засади молитви. Як відрізняються один від одного люди котрі моляться, так і різниться молитва в своїм змістом.

На завершення хотілося б звернутися до всіх дорогі брати і сестри ніколи не втрачаймо можливості молитись як зійде сонце і коли воно зайде, молитись в смутку і радості, молитись у здоровому стані і у недузі. І вірити, щиро вірити у свою молитву і завжди пам'ятати, що все стається за волею Божою.