ПРОПОВІДЬ НА 1-шу НЕДІЛЮ
ВЕЛИКОГО ПОСТУ
 ![]() «Від нечестя до благочестя перейшовши і
просвітившись світлом розуму, як у псалмах, руками заплещімо, хвалу Богові
вдячно приносячи. Чесно поклонімось священним образам Христа, Пречистої всіх
святих, на стінах, дошках і священному посуді написаним, відкидаючи злочесну
віру нечестивих, просячи молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих,
Христе Боже наш, дарувати нам велику милість». Такими піснеспівами прославляє
ікони Свята Пра¬вославна Церква у першу неділю посту, яку ще називають неділею торжества
православ'я.
У цей день Церква згадує перемогу
православ'я над єресями та іконоборством. Оскільки церква ще до перемоги над
іконоборством в боротьбі з різними єресями доконечно визначила в Правилах семи
Вселенських Соборів православне християнське вчення, то в цю неділю ця подія
називається не торжеством іконовшанування, а торжеством православ'я. Це не
означає, що з того часу не появлялось чи більше не могло появитись єресей. Це
означає, що всі подальші єресі, які б вони не були численні, знаходять собі
осуд у Постановах семи Вселенських Соборів.
Ціле VIII століття і до середини IX це
були часи єретиків, під вплив яких піддалися царі іконоборці.
Коли у 742 році помер цар Феофіл і
почала царювати цариця Феодора, то вона була вірною дочкою Святої Православної
Церкви. За її правління в 787 році у місті Нікеї був скликаний VII Вселенсь¬кий
Собор проти єресі іконоборства. Собор ту єресь засудив і утвердив догмат
шанування і поклоніння святим іконам на тій підставі, що сам Бог наказав
Мойсееві поставити в Скінії херувимів. Бо святі ікони — то образи Бога, в яких
Він являється людям, і образи друзів Божих — Богоматері, святих ангелів і
святих угодників Божих.
Дуже доступно і докладно виступають на
захист іконовшанування у своєму посланні східні патріархи: «Наша пошана святих
подвійна. Одна щодо Матері Бога Слова, яку ми шануємо більш, ніж рабу Божу.
Богородиця хоч і є дійсно раба Єдиного Бога, але Вона є й Мати, що породила
тілом Єдиного з Тройці. Тому ми й величаємо її вищою без рівняння всіх ангелів
і святих і віддаємо поклоніння більше, ніж яке гідне рабі Божій».
Інше поклоніння, пристойне рабам Божим,
стосується до святих, ангелів, апостолів, пророків, мучеників і взагалі до
всіх святих.
Крім цього, ми ще шануємо поклонінням
Дерево Чесного й Животворящого Хреста, що на нім Спаситель наш постраждав за
спасіння світу; ікони Животворящого Хреста; вифлеємські ясла, через які ми
визволені відвічного прокляття, гріха і смерті; Голгофське місце, живоносний
Гріб і інші святині, також святу Єван¬гелію, священні сосуди, в яких
звершується Безкровна жертва.
Ми шануємо й славимо святих, згадуючи
щороку про них, всенародними святкуваннями, будуванням святих храмів і
пожертвами. Ще поклоняємось іконам Господа нашого Ісуса Христа, Пресвятої
Богородиці і всіх святих. Шануємо ці ікони й цілуємо їх, а також ікони святих
ангелів у тих виглядах, як вони являлися деяким патріархам і пророкам,
зображаємо Пресвятого Духа так, як він з'явився, у виді голуба.
Коли ж дехто за поклоніння святим іконам
докорить нам ідолослужінням, то ми такий докір вважаємо пустим і безглуздим, бо
ми нікому іншому не служимо, а тільки
Єдиному в Тройці Богові. По-перше, щодо
Бога, бо ради Нього ублажаємо святих; по-друге, щодо самих святих, оскільки вони є живі образи Божі, і шануючи
святих, як рабів Божих, ми шануємо святі ікони відносячи до першообразів. Хто
поклоняється іконі, той через ікону поклоняється першообразу. Таким чином, ніяк
не можна відокремлювати шанування ікони від шанування того, хто на ній
зображується. Те й друге перебувають в єдності, подібно як шана, що віддається царському посланцеві,
нероздільна з шаною, що віддається самому цареві.
Ті місця
Святого Писання, які противники беруть на підтвердження свого безглуздя,
не так багато сприяють їм, як вони думають; навпаки, місця із Святого Письма,
повнотою погоджуються з нашою думкою.
Читаючи Божественне Писання, ми зважаємо
на час, особу, приклади й причини. Тому, коли знаходимо, що Один і Той же Бог
в одному місці говорить: «Не роби собі ідола й нічого подібного, не поклоняйся
їм і не служи їм», а в іншому наказує зробити херувимів. Слова «Не роби собі
ідола й нічого подібного», за нашим розумінням, значать те саме, що й слова: не
поклоняйся богам чужим, не служи ідолам.
Таким чином, і прийнятий Церквою з часів апостольських звичай поклонятися
святим іконам, і належне служення Єдиному Богові залишаються недоторканними, і
Бог не буде суперечити Своїм словам.
Від апостольських часів святі ікони були
в храмах і вірні поклонялись їм, про те розповідають дуже багато-хто, разом з
якими й святий VII Вселенський Собор ганьбить усяке єретичне блюзнірство. Цей
Собор дуже ясно дає розуміти, як повинно поклонятися святим іконам. Він піддає
прокляттю та відлученню тих, хто віддає іконам Божеське поклоніння або хто
називає православних, що поклоняються іконам, ідолослужителями.
Святим угодникам Божим і святим іконам
ми поклоняємось так, як сказали святі Отці і малюємо ікони для прикраси храмів,
щоб вони служили для невчених замість книг і спонукали до наслідування чеснот
святих, і згадці про них; допо-магали б до збільшення любови; до пильнування й
повсякчасного взивання Господа, як Владики й Отця, а святих — як рабів Його,
помічників та посередників наших».
Перемога православ'я в самій Грецькій
Церкві вперше була відсвяткована у першу неділю Великого посту 842 року, ще
задовго до охрещення Руси-України. Посьогодні торжеством цього дня Свята
Православна Церква має на меті дати велике втішення вірним згідно з правилами
віри і благочестя, укріпляючи в подвизі посту, милосердя, покаяння. Тож, дорогі брати і сестри, достойно
вшановуючи ікони і проходячи Великий піст, усім православним світом, смиренно у
своїх молитвах виголошуймо: «Пречистому Образові Твоєму поклоняємось,
Милосердний, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, Ти бо з волі Своєї
виявив милосердя Тілом зійти на хрест, щоб визволити створених Тобою з неволі
ворожої. Тому вдячно співаємо Тобі: «Ти радістю наповнив усе, Спасе наш,
прийшовши спасти світ». СВЯЩ, ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП
|
