ПРОПОВІДЬ
В НЕДІЛЮ МИРОНОСИЦЬ
 Дорогі у Христі брати і сестри, сьогодні
всі ми невимовно радіємо, тому що в ці дні коли наша Церква згадує і прославляє
Воскресіння Христове. Адже це найбільше християнське свято, це празників
празник і торжество торжеств. Весь християнський світ, який визнає Христове
воскресіння, радіє тому, що Христос Воскрес, перемігши смерть, двері раю нам
відкрив і дарував життя вічне.
Але особливо сьогодні повинні радіти всі
жінки християнки, бо в сьогоднішньому Єванглії говориться про жінок мироносиць.
Тому свята Церква називає цю неділю, неділею Мироносиць.
Хто ж такі мироносиці? Святий Кирило
Єрусалимський говорить: «Це славні і мужні жінки, що перші прийшли до гробу і
шукали Воскреслого Христа, це ті жінки, які служать для нас прикладом вірності,
відданості Божественному Вчителеві».
Коли ми читаємо Святе Письмо Нового
Завіту то бачимо, що жінки всюди супроводжували Ісуса, радо йшли за Ним,
слухали Його Божественних слів, вони були при Його схоплені, вони оплакуючи
Його супроводжували, зраненого на Голгофу, і перебували там, коли Він розп’ятий
під пекучим сонцем терпів муки на хресті, вони бачили де було покладено тіло
Його після смерті і наготувавши пахощів і мира рано в ранці поспішили до гробу,
щоб намастити тіло улюбленого Вчителя.
Знову ж таки у Святому Письмі показано,
що жінки першими в нагороду за їхню любов і відданість побачили Христа після
Його воскресіння. Вони перші поклонились Йому і цілували пречисті зранені
цвяхами ноги. Вони перші сподобилися повідомити інших, а особливо Апостолів,
про цю величаву подію Христового Воскресіння. Вони перші рознесли цю радісну
звістку, яка є основним каменем нашого спасіння. Цю високу місію апостольства
християнська Церква перенесла на всіх жінок – християнок, як приємниць Святих
жінок мироносиць.
Кожен з нас знає, що жінка легко приймає
до свого ніжного і чутливого серця все, що є досконалим, тому й жінки
мироносиці відчули ту благодатну силу, якою було переповнене вчення Христове, і
стали Його ревними послідовницями, такими ж виявляли себе жінки християнки
впродовж віків, такими повинні бути жінки і у теперішні дні.
За поганських часів жінка була
невільницею – її поневіряли, безчестили, продавали, били і катували чоловіки,
які жили у многоженстві, і нажаль таке ставлення до жінок зберігається і в наш
час.
Із прийняттям Христової науки, колишня
жінка рабиня стала царицею, а її найкращим скіпетром стали лагідність і
терпеливість. Тому апостол Павло закликає: «Чоловіки любіть своїх жінок, як
Христос полюбив Церкву» (Еф.5.25). Високо піднесено Господом Ісусом Христом
вагу і нерозривність подружжя: «Що Бог злучив, людина хай не розлучає»
(Мф.19.6). У християнському подружжі жінка поставлена між своїм чоловіком і
своїми дітьми, вона посередник любові та миру, вона будівничий домашнього
вогнища. Гарні приклади для наслідування знаходимоу Святому Письмі Старого
Завіту. Ревека, дружина Ісаака – взірець доброї, услужливої, чесної та вірної
дружини. Також Руф – зразок доброї невістки, відданої своїй свекрусі.
Коли ми почитаємо історію перших віків християнства то побачимо, що
жінки у ті часи були апостолами нової віри, вони зі свого домашнього вогнища
творили домашню Церкву і це була найкраща школа для дітей, бо тут вони
навчались теплої віри та любові до Бога і всіх християнських чеснот. Вплив
матерів був дуже великий, в християнських сім’ях, діти виростали в страсі Божім
і безмежній відданості своїй вірі.
Для прикладу можна навести святого
Григорія Богослова і його матір Нону, святого Василія Великого і його бабцю
Мокрину. Жінки не тільки виховували гідних християн, але й самі були ревними
християнками, відважно визнавали свою віру і радо йшли на муки і смерть за
Христа.
Згадаймо хоча б святу Софію і її святих
доньок Віру, Надію і Любов. У 137 році у час страшних переслідувань християн,
мати із своїми малолітніми донечками молилися: «Господи, не залиши нас, але Сам
допоможи нам», не злякалися мук та смерті – пішли на суд мужньо визнали там
свою віру. Дітям після тортур були відсічені голови, а мати, що змушена була
перенести цю найстрашнішу із тортур – видовище мук і смерті своїх дітей, – на
третій день після цього упокоїлась вічним сном біля їх могил. Також не менш
зворушливою є смерть святих великомучениць Варвари і Катерини.
Із більш сучасної історії своїм
прикладом світить мудра свята княгиня Ольга, яка була вірна своєму чоловікові
князю Ігорю навіть після його смерті, а також сердечною та ніжною по відношенню
свого сина язичника князя Святослава.
Православна Церква заносить моління до
Господа, щоб Господь Бог беріг вас матері християнки, і благословив вас, а
разом з цим наша любляча мати Свята Церква нагадує вам, що при теперішніх
важких умовах коли панує зневага всього українського, коли провадиться нашестя
антихристиянських релігійних сект, у ваших руках дорогі матері християнки
моральне і релігійне виховання дітей, майбутніх гідних членів Православної
Церкви та українського суспільства. Навчайте своїх дітей любові до Бога і до
своєї Батьківщини. Навчайте молитви, навчайте першопочаткових засад віри і вони
виростуть добрими людьми і будь гідними носіями Святого Православ’я та
нескореними патріотами своєї Батьківщини України.
Для жінок мироносиць найбільшим щастям
було перебувати поблизу улюбленого Вчителя, слухати Його і служити Йому. Тож і
ви дорогі наші матері наповняйте свої серця такою ж любов’ю до Господа нашого
Ісуса Христа і з такою ж відданістю служіть Йому і Його святій Церкві.
СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ.
ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.
|
