ПРОПОВІДЬ НА НЕДІЛЮ ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

       Дорогі браття і сестри з історії ми знаємо, що пам’ять про великих людей, які зробили щось визначне для суспільства завжди вшановувалася їхніми послідовниками ставлячи по містах і селах їм пам’ятники, погруддя чи пам’ятні дошки, викарбовуючи для історії їх імена згадуючи їх подвиги, які вони вчинили за своє життя. Та для нас християн є цікавішим те, що на світі в пам’яті живе незлічима кількість героїв, пам’ять про яких ніколи не згасає, а навпаки вона з дня на день зростає. Цих людей ми називаємо святими. Святий Іоан Богослов в своїй книзі Одкровення згадує про них, як про великий натовп людей, яких неможливо порахувати. Тому святий апостол Павло у посланні до Євреїв говорить про великий сонм святих, яких саме Господь зберіг для нас, щоби ми з вами могли їх наслідувати.

       Сьогодні наша Церква урочисто вшановує світлу пам’ять своїх співвітчизників, які прославляючи Бога під час свого земного життя, заслужили собі на щасливу вічність і нині славословлять Господа в Його Небесних оселях, не залишаючи нас на цій дорозі на самоті вчать нас терпеливо і не нарікаючи нести хрест. Митрополит Іларіон (Огієнко), стверджує, що «свій національний Хор Святих – це найміцніша основа кожної нації, бо коли міцна духовна основа тоді і міцна нація».

       Згадаймо дорогі у Христі історію нашої батьківщини та церкви, де жили наші прабатьки? В дикій та варварській країні, де язичницьким божкам та ідолам приносили жертви. Їхнє життя супроводжувалось братовбивчими війнами та розпусті, жорстокості та насиллю.

       Перший промінь Христової віри засяяв на цій землі в часи правління князя Володимира і тоді стало зрозумілим, що нація зміниться, що і сталося. Святий рівноапостольний князь Володимир приніс нову віру, нову свідомість, що з прийняттям християнства дає новий сенс та мету життя, новий внутрішній душевний стан, духовенство, виплекало і навчило українців, об’єднало в єдиний народ. З зерна, яке засіяв князь Володимир виросло велике могутнє дерево української держави та церкви, великої культури, гілки якого прикрашені багатьма плодами – святими подвижниками, мучениками та ісповідниками, преподобними та блаженними.

       Проте, що серед того вибраного Христового воїнства є присутні українські святі, ми з вами можемо говорити без жодного перебільшення. Власне вони своїм життям та подвигом свідчили про ті великі цінності, які почерпнули із євангельської науки Спасителя. Всі святі, пам’ять яких світло згадуємо, у своєму житті йшли за прикладом Христа і всі вони в свій час і в різних обставинах виконували заповіді любові до Бога і до ближнього. Часи в які вони жили були важкі, а можливо ще важчі ніж сьогодні. Та напевно що вони боролись і не складали рук перед труднощами, вони терпеливо йшли та намагались ввійти до тої щасливої вічності загартованими та досвідченими, вони не були з порожніми руками, а мали що показати.

      Українські святі, як і інші святі, відповіли любов’ю на любов, вони зрозуміли дуже просту істину, коли хтось помирає за них, то єдиною і правильною відповіддю на таку жертву буде стати таким, щоби смерть Його не була марною. Святі взявши на себе свій хрест – відвернулись від усього, що розпинає і убиває Христа. В свідомості українців виробились певні знання, вони розуміли що мало буде тільки виконувати заповіді, але потрібно ще і цілого себе віддавати на служіння правді. Треба відвернутись від свого «Я», і не жити за бажаннями свого гріховного серця, а жити так як навчає Христос, взяти свій хрест, в цьому і є вся суть носіння хреста. Вони зрозуміли, що справжнє християнство там де є самовідречення.

       Своїм подвижницьким життям наші українські святі перемогли гріх, диявольські спокуси. Вони стали нашими небесними заступниками та є тим дороговказом у духовному житті вказуючи нам як потрібно його проводити. З прийняттям Християнства в наших предків змінились цінності у житті, свідомість, нова віра творила велику просвітницьку діяльність серед людей. Якщо ми подивимось ще до минулого століття, багато знатних людей, князів доживали свої останні роки життя прийнявши «ангельський образ», тобто йшли в монастир. Дух Христової віри допомагав усім українським святим неодноразово долати всі випробовування у житті.

       День пам’яті святих українського народу вказує нам на то духовне небо під яким творилась, розвивалась та жила українська земля. Звичайно, що багато є ще таких, хто закидає нам про святість життя святого рівноапостольного князя Володимира до його навернення. Але як ми подивимось то багато святих до свого навернення жили поганським життям. Тому ми оцінюємо той великий вклад, який зробив князь Володимир для нашої Батьківщини прийнявши Християнство.

       Охрестившись святий князь дає приклад своїм підлеглим. Бажання святого Володимира та його оточення охрестити Русь-Україну втілилось у життя. Після цього святий запросив на Україну чимало духовенства з Візантії, які духовно окормлювали наших предків. Вплив Христової науки давав вже і свої плоди у перші століття християнізації України, а це зародження на берегах Дніпра монашества – Києво–Печерська Лавра, а це 226 нетлінних мощей українських подвижників – монахів, чудотворні ікони, храми все це є надбанням для цілого українського народу, бо ми маємо спільну історію та традиції до офіційного прийняття певною частиною Православної Церкви умов Берестейської Унії 1596 року. Тому всі святі і всі святині є спільним надбанням та історією для всіх християн нашої Батьківщини. Починаючи від Великої рівноапостольної княгині Ольги, великого князя Володимира, перших мучеників князів Бориса і Гліба, які стали мучениками за віру і отримали свій вінець «дякуючи» рідному братові Святополку, великого князя Ярослава Мудрого, який плідно попрацював не тільки для утвердження християнського благочестя на Українських землях, але і на землях інших європейських держав віддаючи свої дочок заміж за королів, тому історики називають його батьком Європи, також ми маємо багато інших відомих і невідомих подвижників християнського благочестя які потрудилися для утвердження віри Христової на наших землях.

       Про наших святих можемо говорити дуже багато, адже є багато таких святих, яких життя та подвиги Церква не дослідила і вони не є проголошені чи канонізовані. Можливо в час їхнього життя ніхто не міг і подумати, що поруч з ним живе або працює, той кого Церква проголосить до лику святих. Всі святі є тою відповіддю Небу та Богу за любов, яку вони отримали. Нехай ніхто не засмучується що він не може зараз так жити, як жили святі, бо приклад святих свідчить, що люди різного стану та покликання прирізних умовах та обставинах життя досягнули вічної нагороди та блаженства. Важливо щоб ми з вами завжди пам’ятали, що не місце спасає людину, не умови, але те щоб ми ніколи не порушували тих вимог сумління, закону та вчення Господа Ісуса Христа та святої Матері Церкви.

       На завершення хотілося б усіх нас дорогі брати і сестри закликати до нового життя, сьогодні ми з вами чули євангельський уривок про сотника, який просить здоров’я для свого підлеглого. Так напевно і всі святі українського народу перед престолом Всевишнього просять того духовного добра для всіх нас. Завжди пам’ятаймо за наших небесних заступників і просімо у них тих ласк, яких так потребуємо для спасіння наших безсмертних душ, щоби всі святі, імена, яких ми носимо, Пресвята Богородиця, яка відала Свого Єдинородного Сина на смерть раділи за нас. Щоб ми могли відгукнутись на заклик Спасителя: «Прийдіть до Мене всі», могли зрозуміти Його слово та жили цим словом, раділи з того, що належимо до лона Православної Церкви, щоб Господь дивлячись на нас радів, що Він не марно жив і проповідував, а головно віддав Своє життя. Станьмо Його славою, тим світлом, яким будемо світити нашим послідовникам, можливо ми не зможемо світити так як це робили наші попередники, але подаваймо принаймні хоч трохи того зусилля хотіти світити, подібно до наших попередників всіх українських святих, які своїм життям просвічували не тільки українські землі але й землі сусідніх держав і робили світ все менш і менш темним.

       Маючи такий великий сонм святих заступників землі Української закличмо до них єдиним серцем і устами: «Всі святі землі Української моліть Бога за нас», щоб за вашими молитвами Господь дарував Українському народу благоденственне і мирне життя достаток плодів земних у всьому добрий успіх і велику милість.

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.