ПРОПОВІДЬ В 12-ту НЕДІЛЮ ПО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

       Дорогі у Христі! Сьогоднішнє суспільство прагне здобути багатство. Хоча ми бачимо у даний час, що здобувши його неправильно його використовують. Таких людей застерігає святитель Василій Великий кажучи, що «чоловік може бути осуджений не тому, що взагалі щось мав, а тому, а тому що мав недобре поняття про маєтки і зле уживав їх».

       Дуже важко і складно у коротенькій проповіді висвітлити проблему багатства і убогості.  Але все ж таки спробуємо висвітлити і пояснити згідно Святого Письма та за прикладом святих як християнину потрібно ставитися до багатства і убогості. Тема ця стосується нашого, щоденного життя. Учитель Церкви св. Василій Великий повчає: «На те скажемо передусім, що якби маєтки були самі собою чимось злим, Бог би їх не сотворив: бо усяке Боже створіння добре і нічого не можна відкидати» (1Тим.4, 4). Не наказано відкидати маєтки як щось зле, а велено роздати їх. Чоловік може бути осуджений не тому, що взагалі щось мав, а тому, що мав хибне поняття про маєтки і зле уживав їх.

       Здорове ставлення до маєтку та уживання його у згоді із заповідями для нас корисне в багатьох дуже важливих випадках, передусім — для очищення душі з гріха, і тому записано: «А вже з того, що маєте, давайте милостиню, і це все чисте буде вам» (Лк.11.41). Для здобуття небесного царства і вічного скарбу: «Не бійся, мале стадо, бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство. Продайте, що маєте, і дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються: невичерпний скарб на небі» (Лк.12.32-33).

       Що це справді так, пригадаймо собі, як диявол хотів спокусити Ісуса багатством. Диявол вивів Його високо, показав в одну мить усі царства світу і сказав: «Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, коли ти поклонишся переді мною» (Лк.4.5-7). Злий дух намагається нас, немічних, схилити до гріха. У цій, першій частині нашого розважання будемо пригадувати насамперед науку Святого Письма, яка найкраще розкриє предмет.

       Приклад. Один вельможний юнак спитав Ісуса: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?». Христос сказав йому, щоб зберігав Заповіді Божі. І коли почув: «Все це я зберіг змалку!» — Ісус сказав до нього: «Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі». Коли юнак почув про таку велику вимогу, засмучений відійшов, бо був дуже багатий. Виходить, легше виконувати Заповіді Божі, ніж позбутися багатства. Христос закінчує цей діалог повчанням: «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже» (Лк.18.18-25).

       Інший євангеліст, Матвій, записав дуже коротко і зрозуміло, у чому полягає правдиве багатство: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні хробацтво не нівечить і де злодії не викрадають. Бо де твій скарб — там буде твоє серце» (Мф.6.19-21). Христос хоче сказати, що багатий не той, хто має великі маєтки, а той, хто їх набув чи набуває несправедливо, якому завжди мало, який прив'язує до них своє серце, робить їх своїм божком і бачить у тому багатстві своє щастя. Через це багатий стає неспроможним зрозуміти потребу жертви і любові. На цьому Ісус не спиняється, Він хоче, щоб ця наука ще глибше ввійшла в наші серця: «Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутися... Гляньте на птиць небесних: не сіють, не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець наш Небесний їх годує... Отож, не турбуйтеся, промовляючи: що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани... Шукайте перше Царство Боже, а все те докладеться» (Мф.6.25-33). Іншими, словами: піклування про земне життя не сміє пригнічувати прагнення до Бога. Досить цікавий епізод з життя нашого Спасителя записав святий євангеліст Лука. Відізвався до Нього хтось із народу: «Скажи братові моєму, щоб поділився зі мною спадщиною». Ісус відповів на це: «Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?» Далі промовив до них: «Глядіть і бережіться всякої зажерливості, бо не від надміру того, хто має, залежить його життя» (Лк.12.13-15). І в наші дні часто таке трапляється, якщо йдеться про поділ спадщини. Чимало є таких, які, хоч і не відрікаються від Бога, від віри, однак на перше місце ставлять матеріальний добробут, забави й розваги. У ці сіті дуже часто потрапляють навіть особи, посвячені Богу. «Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце» (Лк.12.34). Апостол Павло повчає молодого єпископа, свого учня Тимофія: «Ми-бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо. А маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені. А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу... Бо корінь усього лиха — грошолюбство» (1Тим.6.7-9).

       Тому-то доречною буде приповідка: «Що цінується, те й любиться, а що любиться тому й служиться». Нехай пересторогою для кожного з нас буде упадок Юди, одного з апостолів Христа. Людину цінують не за її походження і титули, не за знання і красу, а за любов. Ще гостріше проти захланних багатіїв виступає апостол Яків: «Нумо тепер, багачі! Плачте, ридайте над злиднями, що вас спіткають. Багатство ваше зогнило, одежу вашу міль поїла. Золото і срібло ваше поіржавіло, а їхня іржа буде проти вас свідчити й поїсть, наче вогонь, ваше тіло» (Як.5.1-5). Як часто буває: у захланних людей псується багато добра, гроші пропадають через інфляцію, тоді як бідна людина не може купити собі кусень свіжого хліба. Євангеліст Іоан навчає: «Коли хтось має. достатки цього світу ї бачить брата свого в нестачі і замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому?» (1Ін.3.17). Закохані у свої гроші не бачать не лише Бога, а й свого ближнього, вони не мають ні співчуття, ні розуміння.

      Тому дорогі у Христі брати і сестри якщо маємо можливість стараймося допомогти тим які цього потребують, адже Спаситель говорить, що все, ви зробили одному з братів моїх менших це ви мені зробили.

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.