ПРОПОВІДЬ В 13-ту НЕДІЛЮ ПО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Про злих виноградарів(Мф.21.33-42)

       Для того, щоб винести поучення із сьогоднішнього євангельського читання, зовсім не обов’язково звертатися до спеціальних богословських пояснень Нового Завіту. Притча про злих виноградарів пояснена самою Церквою. Цю євангельську розповідь ми з вами чуємо 5-ть разів у році. Під час читання Єванглії в страсний понеділок, тричі в дні святкувань пам’яті святого первомученика архідиякона Степана (15 серпня, 28 вересня і 9 січня), а також сьогодні в 13-ту неділю після П’ятидесятниці.

       Перш за все ця євангельська розповідь робить нас свідками судьбоносних подій священної історії. Наступного дня після урочистого входу в Єрусалим, день названий Церквою Великим Понеділком або страсним, юдеї задали Христу пряме питання: «Якою владою Ти це робиш» (Мф.21.23). В цьому питанню – сутність трагедії вождів богообраного народу, котрі відкинули очікуваного Месію. Цим питанням фарисеї виявили себе, вони не прийняли Божественної влади Христа, тому що не хотіли втратити своєї людської влади над народом. Вони бачили що у Царстві не від світу цього, про котре говорив Христос, в Царстві, заснованому на любові і самопожертві, немає місця їх владі, утвердженій на зовнішній підкореності та насильству.

       На запитання фарисеїв про владу Христос відповів трьома притчами: про двох синів, слухняного на словах і слухняного на ділі (Мф.21.28-32), про злих виноградарів (Мф.21.33-42), про весільну гостину (Мф.22.1-18). Після притчі про виноградарів, як зазначає євангеліст, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них, і старалися схопити Його, але боялися народу, тому що Його вважали за пророка (Мф.21.45-46). В цих словах Ісуса юдеї почули застереження від вже задуманого злочину. В їх вухах ще лунають крики піднесення, радості: «Осанна!» (Мф.21.9), але через три дні свята радість буде потоплена в несамовитих криках: «Розпни, розпни Його» (Мк.15.13-14).

       Щорічно церковні згадки Страстей Христових вінчає велике світле свято Пасхи. Але і кожної неділі чи в будь-який інший день коли служиться Свята Літургія і відбувається Свята Євхаристія, це є завжди згадка про Христове страждання, Його Голгофську жертву і воскресіння. Під час Євхаристії ми сердечним досвідом пізнаємо, що Царство Боже – вже серед нас, воно перебуває в Церкві. Царство Боже там де Христос, а в Євхаристії, таїнстві, що твориться на згадку про Нього (Лк.22.19), Господь дарує найтісніше поєднання з Його Пречистим Тілом і Кров’ю, дарує Причастя Його жертовної любові. В Євхаристії Божественним вогнем спалюється в душі людини все, крім подячної любові.

       Але дорогі у Христі брати і сестри повернемося до сьогоднішньої євангельської розповідь. Чого вона нас вчить? У єванглії сказано «Коли ж наблизилась пора урожаю господар послав своїх слуг до виноградарів, щоб взяти свої плоди. Виноградарі схопивши його слуг, одного вбили, а іншого побили камінням» (Мф.21.34-35). Чуючи чи читаючи ці слова, кожен повинен запитати себе: а як я, посланий Христом у світ, свідчу про Нього? Можливо, мені потрібно числити себе не серед вірних слуг Божих, а серед злих виноградарів. До виноградарів юдеїв були послані пророки. Для нас християн – апостоли і євангелісти. Кожного дня в храмі читається слово Боже, у багатьох із нас є Святе Євангліє. Але чи ми прислухаємося до євангельського слова, яке безпосередньо звернене до кожного з нас? Господь дарував нам не тільки Євангліє. Він послав Своїй Церкві подвижників і святих Отців, великих богословів, котрі уклали Божественну службу, піснеспіви, молитви. А як ми прислуховуємося до того, що відбувається у храмі? Більше того, запитаємо себе як ми зустрічаємо Самого Христа, як готуємось до єднання з Ним у Святому Причасті? Виноградарі хотіли вбити сина господаря, щоби заволодіти спадщиною; ми ж причастившись, відчуваємо почуття виконаного обов’язку – більше нічого не винні Богові і далі належимо самим собі. Чи таким чином ми не відбираємо у Бога його власність – наші душі?

       Сьогоднішньою притчею Свята Церква нагадує нам про суд Божий. Ми підлягаємо суду не менше ніж злі виноградарі, що вбили сина господаря, а також і юдеї, котрі розп’яли Христа. Дві тисячі років тому назад від захопленого «Осанна!» і до жорстокого «Розпни» юдеї пройшли шлях у чотири дні. А ми прийнявши Святе Причастя виходимо із храму, з почуттям полегшення, знову і знову повертаємося до повсякденного забуття Бога, - хіба тим самим ми не розпинаємо Христа, не протримавшись навіть і чотирьох днів.

       Тому дорогі у Христі брати і сестри! Нехай Христова притча про злих виноградарів не тільки нагадує нам про події священної історії, але і спонукає нас до щирого і сердечного розкаяння за наші гріхи.   

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.