ПРОПОВІДЬ НА 14-ту НЕДІЛЮ ПО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

       Дорогі брати і сестри! Кожного з нас до глибини душі схвильовують притчі Спасителя. Через них ми якби стаємо учасниками тих подій котрі відбувалися більше як дві тисячі років тому. Ось і притча Спасителя про покликаних на весільну забаву переносить нас в реальні обставини часу Його земного життя. І ми самі якби являємося слухачами Христа, і Сам Він розмовляє з нами лицем до лиця (Мф.22.1-14; Лк.14.16-24). Друзі Мої, говорить Христос, ось Я скликаю вас до Себе бути учасниками весільної забави у Царстві Небесному. Різними шляхами Я кличу вас до Себе, на Мою вечерю. Я приготував для вас все найкраще, що є у Мене. Я чекаю вас.

        А як же ми відповідаємо на цей люблячий заклик Спасителя? Чи не нам докоряють слова які звучать із Святого Єванглія: «І не хочуть прийти». Чи не ми їх вимовляємо, коли відмовляємось від благодійств Божих і йдемо хто на своє поле, а хто на свою торгівлю, нехтуючи запрошеннями Спасителя і забуваючи, що для нас єдине потрібно. Надмірна прив’язаність – ось причина нашої відмови. «Шукайте перш за все Царства Божого і правди Його, – говорить Христос, – а все інше додасться вам» (Мф.6.33). Не чекаючи заклику ми часто спішимо на всілякі земні забави, але відмовляємось від весільної вечері Спасителя Господа. Шукаємо чогось іншого, а Царство Боже проходить осторонь від нас і стає для нас неосяжним.

       Як же ж ми з’явимося не у весільній одежі на весільну вечерю Самого Господа? І як нам гірко буде почути з уст Спасителя: «Друже, як ти увійшов сюди не маючи весільної одежі» (Мф.22.12). З жалем вимовляє ці слова Спаситель, хоча і називає другом кожного з нас. І ще болючіше стає від цього ласкавого слова Спасителя. Боляче і сумно, що ми були недбалі. Ми котрих Господь називає Своїми товаришами.

       Ми не знаємо числа вибраних, не знаємо хто з нас спасеться, а хто загине. Один Бог знає про час існування своїх. Але із притчі ми бачимо, що правдивих послідовників Христових мало. І хоч би ми самі були не з числа тих що загибають, ми не можемо без смутку чути печальні слова в кінці притчі, які очевидно із гіркотою промовив Спаситель: «Багато покликаних, але мало вибраних» (Мф.22.14).

       Багато, дуже багато покликаних. Весь світ покликаний Господом на Його весільну вечерю. Ми чуємо звернений до нас заклик Самого Спасителя. Не рідко ми спішимо до Господа, але невідома сила не дає навіть переступити поріг весільної оселі. Наші гріхи і нечиста совість не можуть бути тією світлою, чистою, весільною одежею в котрій ми повинні стати перед Господом. Мало відгукнутися на заклик Спасителя і поспішити до Нього. Господу потрібні ще й наше чисте серце, чисті думки і помисли, тобто чисте життя. Це і є та весільна одежа в котрій ми можемо протистояти гріху і тим самим наблизитися до Царства Небесного.

       Дорогі брати і сестри Господь кличе нас до Себе на Свою весільну вечерю. Господь стоїть і стукає у двері наших сердець. Але тільки від нас залежить чи буде почути цей стук. Чи буде почутий Його заклик: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені і Я заспокою вас і ви знайдете полегшу душам вашим».  

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП