ПОРАДИ АФОНСЬКИХ СТАРЦІВ

Бог чекає, аби ми попросили Його про допомогу, і тільки потім втручається. Господь поважає нашу свободу. (Преподобний Паїсій Святогорець).

***

Не починай перше ніякого діла, на перший погляд, найменшого і найнезначнішого, поки не закличеш ти Бога, аби Він допоміг тобі виконати його. Сказав бо Господь: «Без Мене не можете робити нічого». Іншими словами: без Мене не маєте права зробити жодного доброго діла! А по цьому належить закликати благодатну поміч Божу або словами, або подумки: «Господи, благослови, Господи, допоможи!» Коли день схилився до вечора і настає ніч, і тоді перед відходом до сну треба подумати: як проведений день? (Схиархімандрит Кирик Афонський).

***

Коли ви хочете дізнатися волю Божу, забудьте абсолютно самого себе, всі свої наміри і думки, і з великим смиренням просіть у своїй молитві пізнання її. І що виникне у вашому серці або до чого воно схилиться, те і робіть, і це буде по-Божому. Ті, хто мають велику відвагу молитися про це, чують усередині себе виразнішу звістку і стають уважнішими до свого життя і нічого не роблять без божественної звістки. (Старець Йосиф Ісихаст).

***

Нині люди зазнають невдач, тому що шукають любові до себе. Правильно ж — не цікавитися, чи люблять тебе, але чи любиш ти сам Христа і людей. Тільки так наповнюється душа. (Старець Порфирій).

***

Якщо не хочеш відпасти від любові Бога, ніколи не роби так, аби брат твій засинав, маючи на тебе образу, або ти сам засинав, маючи на нього. Якщо тримаєш зло на когось, помолися за нього, і припиниш тим самим рух пристрасті, тому що молитва проганяє смуток. Якщо ж інший тримає зло на тебе, зроби йому милість і змирися перед ним, постарайся набути його дружбу. Цим звільниш його від пристрасті. (Старець Йосиф Ватопедський).

***

Коли я згадую смерть, я зневажаю свою зарозумілість і осягаю, що я ніщо. Я відчуваю, що багатство, честь і мрії про тлінне марнотні і даремні, і лише смиренне пізнання самого себе, любов до ближнього і подібне до цього можуть мені багато допомогти в час мого відходу. (Афонський старець Даниїл).

***

Бог чекає нашого покаяння, щоб урятувати нас. Господь не бажає ні воєн, ні бідності, ні хвороб. Бог створив нас не для того, щоб ми страждали на землі, а потім потрапляли в пекло. Але Він не може врятувати нас, якщо ми самі цього не захочемо. (Афонський старець Гавриїл Карейський).

***

Чим більше цінуєш самого себе, тим більше себе втрачаєш: живи не величаючись — і не впадеш у бруд. (Симеон Афонський).

***

Батьки не повинні давати дітям мобільних телефонів і грошей, які дитина витрачатиме незрозуміло на що. Якщо в сім’ї є гроші, нехай вони творять милостиню, нехай допомагають спасінню душі… Потрібно стежити за бабусями і дідусями, позаяк часто вони дуже шкодять дітям.

Якщо бабуся і дідусь — люди Божі, тримайте їх ближче до сім’ї, якщо ні — то подалі… Якщо диявол ловить нас в юнацькому віці — він заволодів нами. Малий гріх дитини більший від гріха дорослої людини, тому що в дорослого є розуміння, а в дитини — немає. Коли нам кажуть, що дитина безгрішна, це досить відносно. (Афонський старець архімандрит Григорій із Дохіару).

***

Бог залишив людям свободу. Поки ми не впадемо, не схаменемось і не звернемося до Нього із закликом про допомогу, Він не втручатиметься. А коли попросимо Бога — Він дасть нам те, що просимо, бо наш Господь — не злий, але милосердний і чоловіколюбець. Він завжди хоче нам тільки добра… На жаль, коли настає благоденство (немає воєн, голоду, епідемій), люди забувають Бога і перестають брати Його до уваги.

Все, чого ми можемо досягнути, можемо досягнути з допомогою Божою. Без Господа ми ніщо. (Афонський старець архімандрит Парфеній (Мурелатос).

***

Господь закликає нас змінити себе. Якщо всі ми постаралися б стати хоч трохи кращими, усе людство було б у повному порядку. А тепер відбувається таке: дехто шукає способи зробити краще за інших, а самим залишитися такими ж, як вони є зараз… Одне ми покликані, можемо і повинні змінити. Самого себе. Тому, хто почне з цього, все буде під силу. Змінюючи себе, людина виявить і реалізує ті таланти, які їй дано Богом. Вона й іншим допоможе змінити себе і перемогти зло. (Старець Лука, духівник монастиря Філофей).

***

Благодаттю Божою ми піднімаємося вранці, хто раніше, хто пізніше. Перше, що нам належить зробити за нашим християнським обов’язком, — це встати на коліна, підняти руки до Бога і помолитися. Які гарні церковні молитви! Що за слова, вони дають життя: «Вставши від сну, припадаємо до Тебе, Благий, і ангельську пісню співаємо Тобі, Всемогутній». Прокинувшись і припавши до доброти Христової, потрібно, по-перше, подякувати Йому за благополучно минулу ніч. Сон — це образ смерті. Подякувавши Богові від щирого серця за те, що Він зробив нас гідними знову побачити денне світло, проситимемо Його про прощення наших гріхів. (Старець Єфрем Філофейськиий).