Поради преподобного Анатолія (Зерцалова)

        Видно, що стараєшся і бажаєш спастися,— тільки не вмієш, не розумієш духовного життя. Тут весь секрет в тому, щоби терпіти, що Бог посилає. І не побачиш, як в рай увійдеш.

       Вважай себе гіршою від усіх, і будеш найкращою.

       ... Терпіння твоє не повинно бути нерозумне, тобто безвідрадне, а терпіння з розумом,— що Господь дивиться на всі діла твої, в саму душу твою, як ми дивимося в лице улюбленої людини... Дивиться і випробовує: якою ти виявишся у скорботах? Якщо потерпиш, то будеш Його нареченою. А якщо не витримаєш і поремствуєш, але покаєшся, все-таки будеш Його нареченою.

       Молитва до Бога всяка може дійти. А яка саме — про це ми не знаємо. Він — Один Суддя праведний, а ми можемо неправду визнати істиною. Молися і вір.

       ... Кажу по секрету, показую тобі найкращий засіб знайти смирення. Це ось що: всякий біль, який коле горде серце, потерпіти. Та чекати день і ніч благодаті від Всемилостивого Спаса. Хто так чекає, неодмінно отримає.

       Вчися бути лагідною і мовчазною, і будуть тебе всі любити. А розкриті почуття те ж, що й ворота розчинені: туди біжить і пес, і кіт... та й гадять.

       Ми зобов'язані всіх любити, але щоб нас любили, ми не маємо права вимагати.

Поради преподобного Іосифа (Литовкіна)

       Скорботи — наш шлях, давайте йти, поки дійдемо до призначеної нам батьківщини вічності, але тільки таке горе, що мало піклуємося про вічність і не терпимо й малого докору словом. Ми самі збільшуємо свої скорботи, коли починаємо нарікати.

       Хто переміг пристрасті і здобув розум духовний, той без освіти зовнішньої має доступ до серця кожного.

       Накладене правило завжди важке, а виконання зі смиренням ще важче.

       Що працею здобувається, те й буває корисним.

       Якщо бачиш помилку ближнього, яку ти б хотів виправити, якщо вона порушує твій душевний спокій і дратує тебе, то й ти грішиш і, отже, не виправиш помилки помилкою — вона виправляється лагідністю.

       Сумління людини схоже на будильник. Якщо будильник подзвонив, і знаючи, що треба йти на послушання, зараз же підведешся, то й потім завжди будеш його чути, а якщо відразу не підведешся декілька днів підряд, кажучи: "Полежу ще трошки”, то в решті решт прокидатися від дзвінка його не будеш.

       Що легке для тіла, то некорисне для душі, а що корисне для душі, то важке для тіла.

       Запитуєш: "Як зробити, щоб вважати себе нічим?” Помисли зарозумілості приходять, і неможливо, щоб вони не приходили. Але треба з ними боротися помислами смиренномудрості. Як ти й робиш, пригадуючи свої гріхи і різні недоліки. Так і надалі роби і завжди пам'ятай, що і ціле наше земне життя повинно проходити в боротьбі зі злом. Крім розглядання своїх недоліків, можеш ще й так смиренно думати: "Нічого доброго в мене немає... Тіло в мене не моє, воно створене Богом в утробі материнській. Душа дана мені від Господа. Тому і всі здібності душевні і тілесні є дарами Божими. А моя власність — лише самі мої незліченні гріхи, якими я щодня гнівала і гніваю Милосердного Господа. Чим же мені після цього славитися і гордитися? Нічим”. І при таких міркуваннях молитовно проси помилування від Господа. У всіх гріховних намірах одні ліки — щире покаяння і смирення.

       Багато є плачучих, але не за тим, що треба, багато скорбних, але не за гріхи, багато є немов би смиренних, але не щиро. Приклад Господа Ісуса Христа показує нам, з якою лагідністю і терпінням повинні ми витримувати помилки людські.

Поради преподобного Варсонофія (Плеханкова)

       Є різні шляхи до спасіння. Одних Господь спасає в монастирі, інших, в світі. Святитель Миколай Мирликійський пішов в пустелю, щоб подвизатися там в пості та молитві, але Господь наказав йти в світ. "Це не та нива, на якій ти принесеш Мені плід”, — сказав Спаситель. Святі Таїсія, Марія Єгипетська, Євдокія також не жили в монастирях. Скрізь спастися можна, тільки не покидайте Спасителя. Чіпляйтеся за ризу Христову — і Христос не залишить вас.

       Правдивою ознакою омертвіння душі є уникання церковних богослужінь. Людина, яка байдужіє до Бога, насамперед починає уникати ходити до церкву, спочатку намагається прийти на службу пізніше, а потім і зовсім перестає відвідувати храм Божий.

       Ті, хто шукає Христа, знаходять Його, за правдивим євангельським словом: "Стукайте і відчинять вам, шукайте і знайдете”, "В домі Отця Мого обителей багато є”.

       І зауважте, що тут Господь говорить не тільки про небесні, але й земні обителі, і не тільки про внутрішні, але й про зовнішні.

       Кожну душу ставить Господь в таке положення, оточує такою обстановкою, яка найбільше сприяє її успіхові. Це і є зовнішня обитель, сповнює ж душу спокій миру і радості — внутрішня обитель, яку готує Господь тим, хто любить та шукає Його.

       Не читайте безбожних книжок, залишайтеся вірними Христові. Якщо запитають про віру, відповідайте сміливо. "Ти, здається, зачастила до церкви?” — "Та, тому що знаходжу в цьому задоволення”. — "Чи не в святі хочеш?” — "Кожному цього хочеться, але не від нас це залежить, а від Господа”. Таким чином ви відіб'єте ворога.

       Не можна навчитися виконувати заповіді Божі без праці, і праця ця складається з трьох частин — молитва, піст і пильність.

        Мені доводиться чути скарги на те, що ми переживаємо тепер важкі часи, що тепер дана повна свобода всяким єретичним та безбожним вченням, що Церква зі всіх сторін піддається нападам ворогів і страшно стає за неї, що здолають її ці мутні хвилі зневіри і єресей. Я завжди відповідаю: "Не тривожтеся! За Церкву не бійтеся! Вона не загине: ворота адові не здолають її аж до Страшного суду. За неї не бійтеся, а от за себе боятися треба, і правда, що наш час дуже важкий. Чому? Та тому, що тепер особливо легко відпасти від Христа, а тоді — загибель”.

        Щось похмуре, жахливе йде в світ... Людина залишається ніби беззахисною, настільки її опанувала ця зла сила, и вона не усвідомлює, що робить... Навіть навіюється самогубство... Чому це відбувається? Тому що не беруть в руки зброю — не мають при собі імені Ісусового і хресного знамення.

       Життя є блаженством... Блаженством стане для нас життя тоді, коли ми навчимося виконувати заповіді Христові та любити Христа. Тоді радісно буде жити, радісно терпіти скорботи, які надходять, а попереду нас буде сіяти невимовним світлом Сонце Правди – Господь... Всі Євангельські заповіді починаються словами: Блаженні — блаженні лагідні, блаженні милостиві, блаженні миротворці... Звідси випливає, як істина, що виконання заповідей приносить людям вище щастя.

       Все життя наше є велика таємниця Божа. Всі обставини життя, якими б не здавалися вони незначними, мають величезне значення. Зміст теперішнього життя ми повністю зрозуміємо в майбутньому віці. Як обачно треба ставитися до нього, а ми перегортаємо наше життя, як книгу — аркуш за аркушем, не віддаючи собі звіту в тому, що там написано. Немає випадковості в житті, все твориться з волі Творця.

       Щоб уподібнитися до Бога, треба виконувати Його святі заповіді, а якщо придивитися, то виявиться, що жодної ми по-справжньому й не виконали. Переберемо їх всіх, і виявиться, що тієї заповіді ми ледь торкнулися, іншу, може, також трохи тільки починали виконувати, а, наприклад, до заповіді про любов до ворогів і не приступали. Що ж залишається робити нам, грішним? Як спастися? Лише — через смирення. "Господи, у всьому я грішний, нічого нема в мене доброго, надіюся тільки на безмежне Твоє милосердя”. Ми правдиві банкрути перед Господом, але за смирення Він не відкине нас. І справді, краще, маючи гріхи, так і вважати себе великими грішниками, ніж, маючи які-небудь добрі діла, хвалитися ними, вважаючи себе праведними. В Євангелії зображені два таких приклади в особі Фарисея і митаря.

       В страшний час ми живемо. Людей, що сповідують Ісуса Христа і відвідують храм Божий, піддають глузуванням та осудові. Ці глузування перейдуть у відкрите гоніння, і не думайте, що це трапиться через тисячу років, ні,— це невдовзі наступить. Я до цього не доживу, а деякі з вас побачать. І почнуться знову катування і муки, але благо тим, які залишаться вірними Христу Богові.

Поради преподобного Анатолія (Потапова)

       Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать, а благодать Божа — це все... Тут тобі й найбільша мудрість. Ось ти упокорися і скажи собі: "Хоча я й піщина земна, але й про мене дбає Господь, і нехай вершиться наді мною воля Божа”. От якщо ти скажеш це не розумом тільки, але й серцем, і дійсно сміливо, як личить істинному християнинові, покладешся на Господа, з твердим наміром покірливо підкорятися волі Божій, яка б вона не була, тоді розсіються перед тобою хмари, і вигляне сонечко й освітить тебе та зігріє, і пізнаєш ти правдиву радість від Господа, і все видасться тобі ясним та прозорим, і перестанеш ти мучитися, і легко стане тобі на душі”.

       От ви запитуєте про якнайшвидший шлях до смирення. Звичайно, насамперед слід усвідомити себе найнемічнішим черв'яком, який нічого не може зробити доброго без дару Духа Святого від Господа нашого Ісуса Христа, який Він дає за молитвою нашою і ближніх наших і за Своїм милосердям...

       Кажуть, храм нудний. Нудний, тому що не розуміють служби! Треба вчитися! Нудний, тому що не дбають про нього. Ось він і виглядає не своїм, а чужим. Хоча б квітів принесли чи зелені для прикраси, взяли б участь в турботах з прикрашання храму — не був би він нудний.

       Живи просто, як підказує сумління, пам'ятай завжди, що Господь бачить, а на інше не звертай уваги!

Поради преподобного Нектарія (Тіхонова)

       Становище Йова — закон для будь-якої людини. Поки багата, знатна, в благополуччі, Бог не відгукується. Коли людина на гноївні, всіма відкинена, тоді являється Бог і Сам розмовляє з людиною, а людина тільки слухає і волає: "Господи, помилуй!”. Тільки міра приниження різна.

       Головне, остерігайтеся осуду близьких. Коли тільки прийде в голову осуд, то зараз же з увагою зверніться: "Господи, дай мені бачити мої прогрішення і не осуджувати брата мого”.

       Він говорив про високу поступовість духовного шляху, про те, що "до всього потрібен примус. От якщо подано обід, і ви хочете поїсти й відчуваєте смачний запах, все-таки сама ложка вам не піднесе страви. Потрібно спонукати себе, підвестися, підійти, взяти ложку й тоді вже їсти. І ніяка справа не робиться відразу — завжди потрібно вміти стримуватися й мати терпеливість”.

       Людині дане життя для того, щоб воно їй служило, не вона йому, тобто людина не повинна робитися рабом своїх обставин, не повинна приносити своє внутрішнє в жертву зовнішньому. Служачи життю, людина втрачає рівновагу, працює без розважливості і приходить до дуже сумного здивування: вона й не знає, навіщо живе. Це дуже шкідливе здивування і часто буває: людина, як кінь, везе й везе і раптом на неї находить така... стихійна перешкода”.

       Запитуєте, яким шляхом йти до Бога. Ідіть шляхом смирення! Смиренним несенням важких обставин життя, смиренним терпінням хвороб, які посилає Господь, смиренною надією, що не будете залишені Господом, Швидким помічником і велелюбним Отцем Небесним; смиренною молитвою про допомогу з неба, за відігнання зневіри і почуття безнадії, якими ворог спасіння намагається привести до розпачу, який є згубним для людини і позбавляє її благодаті та віддаляє від неї милосердя Боже.

       Зміст життя християнського, за словом святого апостола Павла, що писав Коринтянам: "...прославляйте Бога і в тілах ваших, і в душах ваших, які є Божі”. Отож, написавши ці святі слова в душах та серцях, слід піклуватися, щоб настрій і вчинки в житті служили славі Божій та повчанню ближнім.

Поради преподобного Нікона (Бєляєва)

       Молитовне правило нехай буде краще невелике, але виконуване постійно і уважно...

       Візьмемо собі за зразок святого, придатного до нашого становища, і будемо спиратися на його приклад. Всі святі страждали тому, що вони йшли шляхом Спасителя, Який страждав: був гнаний, зганьблений, несправедливо засуджений і розп'ятий. І всі, що йдуть за Ним, неминуче страждають. "В світі страждати будете”. І всі, бажаючі благочестиво жити, гнані будуть. "Коли приступаєш працювати для Господа, приготуй душу твою до спокус”. Щоб легше переносити страждання, треба мати віру міцну, гарячу любов до Господа, не прив'язуватися ні до чого земного, цілком віддатися волі Божій.

 На блазнів треба дивитися як на хворих, від яких ми вимагаємо, щоб вони не кашляли і не плювали...

       Якщо немає можливості виконати обіт послуху, нікому коритися, треба мати готовність все робити згідно з волею Божою. Є два виду послуху: зовнішній і внутрішній.

       При зовнішньому послухові потрібна повна покора, виконання будь-якої справи без роздумування. Внутрішній послух стосується внутрішнього, духовного життя і вимагає керівництва духовного отця. Але пораду духовного отця слід перевіряти Святим Письмом... Правдивий послух, що приносить душі велику користь, це коли як послух виконуєш те, що незгідне з твоїм бажанням, усупереч собі. Тоді Сам Господь бере тебе на Свої руки...

       Лікарів і ліки створив Господь. Не можна відкидати лікування.

       При слабкості сил і втомі сидіти в церкві можна: "Сину, дай Мені серце твоє”. "Краще сидячи думати про Бога, ніж про ноги стоячи”, — сказав Святитель Філарет Московський.

       Не треба давати волю своїм почуттям. Треба примушувати себе обходитися привітно і з тими, які не подобаються нам.

       Вірити прикметам не потрібно. Нема ніяких прикмет. Господь керує нами Своїм Промислом, і я не залежу від якогось птаха чи дня, чи іншого чогось. Хто вірить забобонам, у того важко на душі, а хто вважає себе залежним від Промислу Божого, в того, навпаки, на душі радісно.

       "Ісусова молитва” замінить хресне знамення, якщо чомусь не можна буде покласти його.

       Без крайньої необхідності в святкові дні не можна працювати. Святом треба дорожити і шанувати його. Цей день треба присвячувати Богові: бути в храмі, вдома молитися і читати Святе Письмо та твори св. отців, робити добрі діла.

      Треба любити кожну людини, бачачи в ній образ Божий, незважаючи на вади її. Не можна холодністю віддаляти від себе людей.

       Що краще: рідко чи часто приступати до Св. Христових Тайн? — сказати важко. Закхей з радістю прийняв в свій дім дорогого Гостя — Господа, і добре вчинив. А сотник, через смирення, усвідомлюючи свою не гідність, не зважився прийняти, і теж добре вчинив. Вчинки їх, хоча й протилежні, але за спонукою однакові. І стали вони перед Господом рівною мірою достойними. Суть в тому, щоб достойно готувати себе до великого Таїнства.

       Коли запитали преподобного Серафима, чому в теперішній час нема таких подвижників, які були раніше, він відповів: "Тому, що немає рішучості до проходження великих подвигів, а благодать та ж; Христос Той самий повіки”.

       Переслідування і утиски корисні нам, бо вони зміцнюють віру.

       Треба все погане, також і пристрасті, які борють нас, вважати не своїми, а від ворога — диявола. Це дуже важливо. Тоді тільки й можна перемогти пристрасть, коли не будеш вважати її своею...

       Якщо хочеш позбутися смутку, не прив'язуйся серцем ні до чого і ні до кого. Печаль виходить від прив’язаності до видимих речей.

       Ніколи не було, нема й не буде безжурного місця на землі. Безжурне місце може бути тільки в серці, коли Господь в ньому.

       В скорботах і спокусах Господь допомагає нам. Він не звільняє нас від них, а подає силу легко переносити, навіть не помічати їх.

        Мовчання готує душу до молитви. Тиша, як вона благотворно діє на душу!

       Не слід домагатися людської правди. Шукай тільки правди Божої.

       Духовний отець, як стовп, тільки вказує шлях, а йти треба самому. Якщо духовний отець буде вказувати, а учень його сам не буде рухатися, то нікуди і не піде, а так і зігниє біля цього стовпа.

       Коли священик, благословляючи, вимовляє молитву: "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа”, тоді звершується тайна: благодать Святого Духа сходить на ту людину, яку благословляють. І коли яка-небудь людина хоча б тільки устами вимовляє відречення від Бога, благодать відходить від неї, всі її поняття змінюються, вона робиться зовсім іншою.

       Перш, ніж у Господа просити прощення, треба самій простити... Так сказано в "Молитві Господній”.

       Мовчання корисне для душі. Коли ми говоримо, тоді важко втриматися від пустослів’я й осуду. Але є мовчання погане, це коли хтось злиться і тому мовчить.

       Завжди пам'ятайте закон духовного життя: якщо сконфузишся яким-небудь недоліком іншої людини й засудиш її, пізніше тебе спіткає таке сама, і ти будеш страждати тим самим недоліком.

       Не прихиляйте серця до суєти мирської. Особливо в час молитви покидайте всі помисли про житейське. Після молитви, домашньої чи церковної, щоб зберегти молитовний настрій, необхідне мовчання. Іноді навіть просте, незначне слово може порушити і злякати в душі нашій умиління.

       Самовиправдання закриває духовні очі, і тоді людина бачить не те, що є насправді.

       Якщо скажеш про брата або сестру щось погане, навіть якщо це буде правда, то ти своїй душі нанесеш невиліковну рану. Передавати про погрішності іншого можна тільки в тому випадку, коли в серці твоєму єдиний намір — користь душі того, хто згрішив.

       Терпіння є безперервною благодушністю.

       Спасінння ваше і погибель ваша — в ближньому вашому. Спасіння ваше залежить від того, як ви ставитеся до свого ближнього. Не забувайте в свому ближньому бачити образ Божий.

       Всяку справу, якою б незначною вона вам не здавалася, робіть ретельно, як перед обличчям Божим. Пам'ятайте, що Господь бачить все.

ЗІБРАНО СВЯЩ. ІВАНОМ ГОЛУБОМ.