«Поспішайте робити добро»

       Іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про сенс буття і призначення людини на землі. Чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? Чи не питали ми себе, як змінився б світ без нашої взаємодії з ним... Кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. Кожна наша добра справа може змінити життя оточуючих. Деяким від вашого добра нічого не станеться, тому що існує такий вид людей, що їм все байдуже... Але все ж таки,  від вашого доброго вчинка або навіть тільки  слова, хтось та щось усвідомить, вижене погане із душі і теж почне робити добро.

       Сіймо добро і тоді зберемо чудовий урожай: добробут, щастя. Щодня, щогодини потрібно творити людям добро, бо життя таке коротке: здається, в одні ворота ввійшов, в інші вийшов, а за плечима стукає вже старість. А на схилі віку будемо самі себе запитувати: яку згадку ми залишили про себе? Що хорошого ми зробили людям? Й інколи нелегко дати щиру відповідь самому собі на це запитання.

       Тож поспішаймо творити добро! Доброю справою, щирим ставленням, своєю усмішкою, допомогою у важку годину ми приносимо людям радість, а значить — творимо добро. І в цьому розумінні основне значення цього слова.

       Сіймо, творімо добро! Бо його ніколи не забувають люди. Бо без нього в нас ніколи не буде до ближнього любові, адже вона породжується не злом, не ворожістю, а тільки добром. Надовго залишиться наше добро в пам'яті і серцях людей. І це продовжить наше життя тут, на цій квітучій землі.

       Вкладаймо всю свою душу щодня у своє життя, щоб на схилі віку нам не було за що картати себе, щоб не було соромно за недоборі і необдумані свої вчинки перед дітьми.

       Шануймо своїх батьків, бо вони все своє життя, всю свою працю віддають нам — своїм дітям. Як будемо ставитись до батьків, до інших людей, як будемо виховувати своїх дітей, таке ставлення відчуємо в старості. Добро, яке даруєш іншим, повертається.

     Чи думали ми над тим, що все велике складається з малого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть своє добро іншим. Чи не у цьому призначення людини?... Просто зберігати і дарувати своє добро... Кожен хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі вже є Людиною!

       Де ж шукати джерела добра? Володимир Мономах у своєму «Повчанні» пи­сав: «Найперше, задля Бога і душі своєї, страх майте Божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо єсть се початок всякому добру». Тож, на думку мудреця, тільки глибоко духовна людина, що життєвим орієнтиром своїм обрала віру, здатна творити добро. І з цим не можна не погодитись. Адже наші пращури з діда-прадіда були християнами, захищали свою віру від зазіхань чужинців, а значить — відстоювали й світлі ідеали добра. Добра, що ніколи не постаріє, бо не старіє звичка допомагати одне одному, виявляти милосердя до хворих та бідних, з повагою ставитися до батьків та людей похилого віку, захищати братів наших менших та увесь навколишній світ від зла та несправедливості. Добро для людської душі — це своєрідне добриво. Воно не тільки зміцнює духовно саму людину, а й додає неабияких сил і усім, хто її оточує. А добрі вчинки, які робить людина протягом усього свого життя, немов цеглинки, без яких годі й уявити собі закінчену вишукану споруду.

       Тому, я вважаю, що кожна людина своїм добром конструює майбутнє всієї планети. І життя не таке довге, щоб проходити повз проблеми інших байдуже. Все здійснене добро обов’язково повернеться до доброчинця, з великою ймовірністю у розмірі значно більшому, ніж того очікується.

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.