ПРОПОВІДЬ У ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ЮРІЯ ПЕРЕМОЖЦЯ

     «Побідоносний великомученику Юрію, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші»                                                                                                                                                                                                 (Тропар свята).

       Сьогодні дорогі брати і сестри такими словами Свята церква вшановує пам'ять святого великомученика Юрія Переможця. Хто ж такий був святий Юрій? Св. Юрій походив з Каппадокії, яка існувала у Малій Азії і була однією з найкращих провінцій у Римській імперії. Його батьки були побожними християнами і виховали сина у дусі правдивої віри.

       Коли він іще був юнаком, його батько загинув за Христову віру, і мати, яка походила з Палестини, залишила Каппадокію, і повернулася на свою батьківщину. Св. Юрій ще замолоду обрав військову кар’єру. Завдяки своїй порядності, зразковому виконанню службових обов’язків і гарній зовнішності, хоробрості він швидко дослужився до досить високої посади у двадцяти річному віці під його командуванням перебувала тисяча вояків. Молодий воєначальник твердо тримався Христової віри, хоча як ми знаємо з історії імператор Діоклетіан був одним із найжорстокіших імператорів за весь період переслідування християн.

       Святий Юрій після смерти своєї матері переселився до Риму, щоб продовжити військову кар’єру безпосередньо при дворі імператора. Прибувши до імператорського двору, святий Юрій дуже засмутився, коли побачив, що більшість людей нехтують Богом, а поклоняються ідолам. Через свою полум’яну любов до Христа і ревність про поширення Божої слави він вирішив не приховувати своєї віри, а відверто відстоювати істину, він відпустив на волю всіх своїх рабів, роздав убогим братам по вірі своє майно, а сам приготувався до духовного двобою, святий Юрій сміливо став на захист несправедливо переслідуваних братів і сестер у Христі. Він хоробро викривав безглузду жорстокість і звірячу несправедливість імператора. Виступ молодого воєначальника викликав загальний гнів поганських вельмож, хоча промова Юрія містила достатньо сильних і переконливих аргументів проти втілення імператорського наказу про переслідування християн.

       Діоклетіян спочатку спробував погрозами примусити сміливця відступитися від Христової віри. Після того, як Юрія довго, але безрезультатно намагалися схилити до зречення від Христа, імператор наказав піддати святого різним видам катування. Спочатку Юрія було кинуто до в’язниці, де його поклали спиною на сиру землю, ноги закували у колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але святий мученик мужньо зносив страждання і при цьому прославляв Господа. Тоді мучителі почали вигадувати все жорстокіші катування. Вони били святого товстими волячими жилами, колесували, вкидали у негашене вапно, примушували бігати в чоботях із гострими цвяхами всередині. Юрій усе, на диво, терпляче зносив. Тоді розлючений імператор наказав відрубати голову святого мечем. Так великомученик Юрій відійшов із цього світу, це сталося у Никодимії 23 квітня (6 травня н. с.) 303 року. Мощі святого відданий слуга перевіз до Палестини, де християни урочисто поклали їх до гробу. Вже у часи імператора Костянтина Великого християни збудували у Палестині, у місті Ліді, величний храм на честь св. вмч. Юрія, туди були перенесені його святі мощі. Перенесення мощів св. Юрія Церква святкує (16 листопада).

       Великомученика Юрія за мужність і за духовну перемогу над нечестивими катами, які не зуміли примусити його до зречення віри у Христа, а також за ту чудодійну допомогу, яку він неодноразово надавав людям у небезпеці називають Переможцем. На іконах святий Юрій часто зображується на білому коні й зі списом у руці, яким він вражає змія чи дракона. Зображення св. вмч. Юрія Переможця на білому коні зі списом в руках символізує перемогу Христової Церкви над спокусником дияволом — «стародавнім змієм» (Одкр 12:3; 20:2). Цей сюжет ґрунтується на переданні про чудо святого великомученика. Розповідають, що недалеко від місця, де народився святий Юрій у місті Бейруті, у болоті оселився дракон, який часто нападав на людей. Що то була за істота: удав, крокодил чи велика ящірка – невідомо. Але тамтешні марновірні люди для угамування голоду рептилії почали регулярно за жеребом віддавати йому на поживу когось із мешканців міста, із кожної родини. Одного разу жереб припав на доньку правителя тієї місцевости. Її відвели на берег озера і там прив’язали. Вона, охоплена великим жахом, очікувала на появу чудовиська. Коли ж потвора почала наближатися до неї, раптом з’явився вродливий юнак на білому коні і переміг дракона, таким чином врятувавши шляхетну дівчину. Цим юнаком, за св. Переданням, був святий великомученик Юрій. Так він припинив страхітливе знищення чудовиськом молоді Бейрута і цим навернув до Христа багатьох жителів країни, які були язичниками. Можна припустити, що захист святим Юрієм людей від страшної рептилії, а також описане у його життєписі чудесне оживлення ним єдиного вола бідного хлібороба, стало приводом до шанування святого Юрія як заступника скотарів і захисника від хижих звірів. Св. вмч. Юрій також вважається покровителем військових.

       Розглянувши життєвий шлях святого Великомученика, ми з вами дорогі брати і сестри, бачимо, що своїм життям святий Юрій подає нам приклад, як потрібно сповідувати свою віру. Сьогодні дорогі в Христі нас ніхто не переслідує, але ми боїмося відкрито сповідувати свої релігійні переконання. Ми соромимося покласти на себе хресне знамення коли проходимо біля храму, чи фігури Богородиці, ми соромимося того, що ми дотримуємося посту і так далі.