ПРОПОВІДЬ В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТОГО ПРОРОКА ІЛЛІ

       Сьогодні, дорогі браття і сестри, ми святкуємо пам’ять пророка Божого Іллі,  Сьогодні Свята Церква молитовно звертає нашу увагу у старозавітні часи, в період близько трьох тисяч років тому, коли майже весь світ був язичницьким, панувало ідолопоклонство, а гріхи людські були настільки великими, що навіть важко описати! Віру в Істинного Бога зберігали лише ізраїльтяни, але і цей народ дуже часто спокушався, зрікався своєї віри і впадав у безодню гріхів. Господь Бог, бачачи повний духовний занепад людства, як люблячий батько, посилає у світ пророків, котрі прикладом свого життя і своєю проповіддю навертали людей до Справжнього Бога і готували їх до приходу Месії. Одним із таких пророків був і святий пророк Ілля пам'ять якого ми сьогодні світло святкуємо.

       Святий пророк Ілля - один з найбільших пророків і перший незайманий дівственник Старого Завіту - народився в Фесвіі Галаадській в коліні Левіїному за 900 років до Втілення Бога Слова.

       Святитель Єпіфаній Кіпрський повідомляє про народження пророка Іллі таке переказ: «Коли народився Ілля, батько його Совах бачив у видінні, що благовидні мужі вітали його, сповивали вогнем і живили полум'ям вогненним». Дане немовляті ім'я Ілля (фортеця Господня) визначило все його життя. З малих років він присвятив себе Єдиному Богу, оселився в пустелі і проводив життя в суворому пості, Богоміркуванні і молитві. З раннього віку Ілля відрізнявся особливою побожністю та надзвичайно праведним і чистим життям. Однією з особливих рис пророка була його тверда віра і ревність до Бога. Зростаючи у благочесті та бачачи навколо себе безліч людей, котрі служать бездиханним ідолам і усолоджуються гріхами, святий Ілля не міг зрозуміти, чому ці люди не відвернуться від свого безчесного життя. Його серце стискалося від болю через духовну сліпоту своїх ближніх!

       У багатьох Старозавітних книгах Святого Письма (3Цар.; 4Цар.; Сир. 48,1-15; 1Мак.2,58) описано життя святого пророка Іллі. Також і Новому Завіті є згадки про святого Пророка, адже під час Преображення Господнього пророк Ілля розмовляв зі Спасителем на горі Фавор (Мф.17,3; Мк.9,4; Лк.9,30).

       В час земного життя святого пророка Іллі царем в Ізраїлі був Ахав, що чинив велике зло в очах Бога та його дружина, безбожна Єзавель. Їхнє життя було грішне і Господь залишив їх, попереджуючи про кару, котра чекає їх, що вони стягають на себе ради негідного життя. Пророк став полум'яним прихильником істинної віри і благочестя. У той час ізраїльський народ відпав від віри своїх батьків, залишив Єдиного Бога і поклонявся язичницьким ідолам, шанування яких ввів нечестивий цар Єровоам. Особливо підтримувала ідолослужіння дружина царя Ахава, язичниця Єзавель. Поклоніння ідолу Ваалу призвело ізраїльтян до повного морального розкладання. Бачачи загибель свого народу, пророк Ілля став викривати царя Ахава в лукавстві, переконуючи його покаятися і навернутися до Істинного Бога. Цар не послухав його. Тоді пророк Ілля оголосив йому, що, в покарання три роки не буде ні дощу, ні роси на землі і посуха припиниться тільки за його молитвою. І дійсно, за молитвою пророка затрималось Небо, настала посуха і голод по всій землі. Народ страждав від нестерпної спеки і голоду. Господь по Своєму Милосерді, бачачи страждання людей, готовий був пощадити всіх і послати дощ на землю, але не хотів порушити слова пророка Іллі, котрий горів бажанням навернути серця ізраїльтян до покаяння і повернути їх до істинного богошанування. Зберігаючи пророка Іллю від рук Єзавелі, Господь під час лиха послав його в таємне місце біля потоку Хораф. Хижим воронам Господь повелів приносити їжу пророку, вселяючи йому тим самим жалість до стражденного народу. Коли потік Хораф висох, Господь послав пророка Іллю в Сарепту Сидонську до бідної вдови, яка страждала разом з дітьми в очікуванні голодної смерті. На прохання пророка вона приготувала йому калача з останньої жмені борошна і залишку масла. Тоді за молитвою пророка Іллі борошно та олія з тих пір не виснажувалися в будинку вдови протягом усього голоду. Святий Іоан Золотоустий, Учитель Церкви, ставить запитання: чому Ілля був посланий до вдови? Сам й відповідає: «Ілля став прообразом Спасителя, бо його прогнали свої, юдеї, а прийняла його чужинка, вдовиця. Подібно і Христа прогнали юдеї, а приймають погани».

       Силою своєї молитви великий пророк створив інше диво - воскресив померлого сина цієї вдови. По закінченні трьох років посухи Милосердний Господь послав пророка до царя Ахава для припинення лиха. Пророк Ілля повелів зібрати на гору Кармел усього Ізраїля, та жерців Ваала. Коли народ зібрався, пророк Ілля запропонував спорудити два жертовники: один - від жерців Ваала, інший - від пророка Іллі для служіння Істинному Богу. «На який з них спаде вогонь з Неба, той буде зазначенням, чий Бог істинний, - сказав пророк Ілля, - і всі повинні будуть вклонитися Йому, а не визнають Його будуть віддані смерті». Першими приступили до жертви жерці Ваалла: вони волали до ідола з ранку до вечора, але марно - Небо мовчало. До вечора святий пророк Ілля спорудив свій жертовник із 12-ти каменів, за числом колін Ізраїлевих, поклав жертву на дрова, наказав викопати навколо жертовника рів і повелів поливати жертву і дрова водою. Коли рів наповнився водою, полум'яний пророк звернувся до Бога з гарячою молитвою й благанням, щоб Господь послав з Неба вогонь для напоумлення помиляються жорстокого ізраїльських людей і звернув серця їх до Себе. За молитвою пророка з Неба зійшов вогонь і попалив жертву, дрова, каміння і навіть води. Народ упав на землю, волаючи: «Воістину Господь є Бог Єдиний і немає іншого Бога, крім Нього!». Тоді пророк Ілля повбивав усіх священиків Ваалових і став молитися про дарування дощу. За його молитвою Небо розкрилося і випав рясний дощ, що напоїла спраглу землю.

       А Єзавель погрозила Іллі, що він загине так, як він розправився із фальшивими пророками, яких підтримувала цариця. Пророк Господній злякався погрози Єзавелі, не радився з Богом, втікав, щоб рятувати своє життя. Цар із царицею не переставали грішити перед Богом. Завдяки Єзавелі, підступом було вбито Навота й забрано його виноградник царем Ахавом. Господь послав Іллю до царя попередити його та погрозив йому карою. А про Єзавель, царицю, сказав: «Пси пожеруть Єзавель на єзреельськім полі».

       Ахав чинив негідне в Божих очах, бо до цього його спонукала жінка, Єзавель, «виробляв гидоти над усяку міру, ходивши слідом за бовванами». Вони покинули правдивого Бога, а покланялися мерзотним божкам, а, коли Ілля погрозив цареві, той надягнув на себе вереття і постив. Упокорився і Господь пообіцяв, що за його життя не наведе лиха на нього. Господь дотримав свого слова, лише вкінці життя ізраїльського царя було пробито стрілою із лука і він помер. А безбожну Єзавель було викинуто з дому, вона впала і вбилася на смерть. Пси роздерли її тіло так, що залишився тільки череп, руки та ноги.

       Ми коротко розглянули життя і діяльність святого пророка Іллі, але у Святому Письмі є ще багато й інших чудес котрі створив Бог за молитвами пророка Іллі.

       Святий пророк, не знаючи цього, став прообразом Божого Сина і то не тільки в цьому випадку. Його життя було постійною мандрівкою. Він був то в одному, то в іншому місці, виконуючи волю Бога. Часами був дуже строгий, бо його боліла душа тому, що його народ віддалявся від Бога, часто служив ідолам, порушував Божий закон. А Господь вибрав Іллю як захисника й провідника служіння правдивому Богові. Про цей факт послухаймо знову повчання святого мужа, який пише наступні слова про Іллю: «Йому було приємно терпіти біди і бачити, як поправляють своє життя юдеї, чим відмінити загрозливу нужду і бачити їх навернутими до попереднього нечестя» Цей же святий стверджує, що пророк навів на юдеїв голод та посуху не через те, що вони його переслідували та гонили, бо Ілля терпів разом з ними, але, щоб явилася його Божественна ревність. До певної міри Ілля був твердого характеру і не бажав просити Господа, щоб той послав дощ на землю, хоч бачив великі терпіння людей, тварин й птахів від браку води. Однак, він бажав, щоб люди зрозуміли свої помилки, відверталися від поклоніння ідолам й навернулися до служіння правдивому Богові.

       Також дорогі браття і сестри, святий Ілля показує нам, якою повинна бути справжня молитва: щирою, сповненою віри, коли в ній беруть участь не лише уста, а серце, нехай наша молитва буде такою ж щирою, натхненною, як і молитва святого пророка Іллі, а на Страшнім Суді Божім, Господь скаже кожному з нас: «вислухана молитва твоя і віра спасла тебе». Наслідуймо мої дорогі і безстрашність Іллі, котрий ради зберігання Божого закону та прослави правдивого Бога часто ризикував життям, не боявся приблизитися до царя та сказати йому правду. Не можливо замовчати й того, що пророк втікав від переслідування та скривався, щоб його не зловили й не стратили. Однак, був ревний за Божу славу він бажав, щоб слава Божа звершувалася не тільки у ньому й у ближніх. Візьмімо близько до свого серця життя святого й великого пророка Іллі, та стараймося просити у нього правдивого духа і мужності у служінні Богові та ближнім. Нам не грозить кара так, як грозила Іллі, однак, ми часто порушуємо закон Божий, коли кланяємося різним божкам, коли віримо у ворожбу, в чари, в якісь пороблення. Народ віддаляється від Бога тоді, коли не ходить у церкву в неділі й свята, не молиться, не постить у приписані церквою дні. Християни чинять зле, якщо невірні у подружжі, коли порушують шосту Заповідь Божу, коли допускаються крадежі, очорнюють ближніх, гніваються тощо. Потрібно святого славного Іллі, щоб прийшов до нас й погрозив карами, хоч вони й так приходять через докори сумління, через різні хвороби й нещастя, котрі прикликаємо на себе грішним життям. Не ображаймо Господа! Любімо нашого Бога, а Він буде благословити нас кріпостю душевних і тілесних сил.