ПРОПОВІДЬ НА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ

        Сьогодні любі браття і сестри, ми святкуємо великий день Преображення Господнього. Сьогодні ми душею сходимо на гору Фавор і очима віри разом з вибраними апостолами споглядаємо славу Божу. Серед Успенського посту особливо світлим постає перед нами свято Преображення Господнього. Щоб показати джерело нашого морального відродження і блаженства.

       Господь Ісус Христос на шляху в Єрусалим. Ворог людського роду – диявол обплутує заздрістю серця людей. Господь знає все. Він підготовляє Своїх учеників до страшного часу, трьох вибраних, самих відданих апостолів, Він відводить на високу гору і тут гаряче молиться (Лк.9.28), преображаючись силою молитви.

       Якщо у звичайної людини в час щирої молитви лице випромінює благодать та спокій, то лице Спасителя світу в хвилину цієї молитви, за словами Єванглія сіяло як сонце. Все тіло Ісуса Христа вкрилось божественною славою, навіть Його одяг засяяв білосніжно. Фавор одягнувся вічним світлом. «Дух молитви – говорить митрополит Філарет – зливається з Духом Божим, переповнив світлом душу Ісуса, залишок цього світла не втримуючись в душі, пролилася на лице… Не вміщаючись і тут, промені Божества, виходять від Його плоті, і осіняють і преображають навіть одяг. Ця велика молитва закликала із глибиннеба  Боговидця Мойсея і ревного виконавця слави Божої пророка Іллі. Осяяні Божественним світлом, вони розмовляли з Ним» (Лк.9.31). Солодким був сон стомлених галилейських рибалок в час молитви їх Вчителя, але ще солодшим було їх пробудження від світла лиця Божого.

       Вони споглядають здивовано славу свого Вчителя вдихають радість неба, вже тут на землі відчувають райське життя. Як їм дорогі ці короткі щасливі кілька хвилин. О якщо б ці хвилини тягнулися якомога довше, без кінця! І ось заледве пробудившись, апостол Петро захоплено вигукує: «Господи! Як добре нам тут бути, якщо хочеш, поставимо три намети: один Тобі, один Мойсею, один Іллі» (Мф.17.4). А для себе вони не хочуть наметів, їм і так добре. В тихому сяйві Божества їм хотілося продовжити ці хвилини зупинити і затримати це захоплююче відчуття повної благодаті. Яке чудове небо, що захоплює душу людини відвертістю його красоти! І ніколи не забували апостоли цих благословенних хвилин споглядання Христової слави. І в праці, і в скорботі, і в напасті і серед страждань гоніння, вони згадували цю небесну радість і нею надихалися на подвиги (2Петр1.12-18). Навіть в самій темряві падіння всюди суще світло просвітило відреченого Петра, спасло його від юдиного відречення відкрило йому джерело сліз покаяння, і ними він вийшов із безодні падіння на гору Господню.

       Улюблені брати і сестри! Господнього Преображення перед учнями Христовими в святковому сяючому образі з’явилося скрите для них до того часу Божество Сина Людського. Однак велич Фавору була не тільки чудесним спогляданням учнями Божества Христового, що просвічувалось крізь завісу Його плоті. В світлі Фавору відкрилося одночасно і домобудівництво Боже на спасіння світу: «Об’єднавши в Собі Божество і Людство, Ти показав нам на Фавор і славу Божества і тим здивував Мойсея та Іллю і старших апостолів» - читаємо ми в каноні свята. Сьогодні розуміють всі, що Ісус є Сином Бога Живого. Він – Той, Котрий колись з’явився Мойсею в «неопалимій купині», а тоді на горі законодавства, а зараз Він відкрився явно, в недоступному світлі Божества.

       Преображення Господнє служить праобразом і початком преображення людства і всіх тварин. Преображення Лиця Господнього і блиск Його одягу на Фаворі пророкували майбутнє прославлення тіла праведників.

       Свято Преображення Господнього вчить нас, як ми повинні преображати свої душі під час земного життя, щоб увійти в ту славу котру Господь, колись показав на горі Фавор. Ми ж повинні постійно підніматися на свій духовний Фавор. Гора духовного преображення кличе до себе кожного з нас.

       Де він, цей духовний Фавор, ця таємна вершина неземного блаженства і захоплення? Він є скрізь навколо нас. Тут у цьому Святому місці, та у всіх храмах Божих, він є в домашній молитві, у всіх благочестивих вчинках нашого земного життя… Але для того, щоб в кожному місці, навіть у кожній скорботі вміти зійти на духовну вершину почуттів і випробувати радість неземного переживання, потрібно мати віру апостола Петра, надію Якова і гарячу любов Іоана. Тільки з глибокою вірою, надією і любов’ю ми зможемо зійти своїм духом на вершину преображення, перемогти всі хвилювання, тривоги, котрі дратують нас і створити в душі тихий і благодатний настрій злагоди та спокою.

       І яке в цьому щастя! Таке дорогоцінне здобуття – бути де не будь, де завгодно, робити свої повсякденні справи і відчувати блаженство, котре не можна навіть описати! Це духовне щастя таке велике, що в ньому як в чистих водах океану, без сліду зникає, розчиняється всяке земне горе, нещастя. Всі недосконалості – випробовування, розчарування, хвороби, гріхи і пороки – все переносить людина, котра ще у земному тілі досягнула небесного почуття. Людина, що наблизилася до Христа і в Ньому преобразилася ще на землі переживає таку неземну радість, що подібно до учня Христового на Фаворі, могла б про себе сказати вигукнувши: «Добре мені тут бути!». Так нічим іншим як радістю спілкування з Христом, неможливо пояснити ту нескінченну духовну радість котра, тут наповнює душі праведників. Тут не виразима словом тайна, тайна непояснимої дії на душу людини Святого Духа: «Дух дихає де хоче» (Ін.3.8) і особливо там де знаходить для себе підходящий ґрунт, тобто віру, надію, любов.

       В «радість Господа свого» увійде тільки той, хто земне життя проживе достойно імені Сина Божого, хто постійно прямує до духовного преображення. Тому дорогі брати і сестри, потрібно встигати в добрих справах. Коли з вірою, надією, любов’ю і страхом Божим після очищення, себе благодаттю каяття, християнин доторкається Божого Тіла і Крові Господа, він з’єднується з Богом і душею і тілом, носить радість спілкування з Ним, передчуваючи цю радість, котра цілком буде заповнювати його при вічному спілкуванні із солодким Спасителем. 

       Прийдіть і зійдемо на гору Господню, маючи серце очищене від пристрастей. Побачимо Преображення Господнє котре просвітлює наш розум.

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП