ПРОПОВІДЬ НА РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

«О дивне чудо! Від неплідної народжується джерело життя»

(Стихири на хваліте)

       Возлюблені брати і сестри! Гріхопадіння прародичів позбавило людство Божого благословення, принесло смерть. Але Господь через Своє невимовне чоловіколюбство не покинув впавши людину без свого опікунства, без промислу. Вимовляючи суд над винуватцями гріхопадіння Він одночасно дав і обітницю, що сім’я Жінки зітре голову змія (Бут.3.15), тобто народиться від жінки Той, Хто визволить людство від влади диявола і спасе його від гріха і смерті. Внаслідок того Господь заключає заповіт з Авраамом, дає йому обіцянку, робить його родоначальником Свого вибраного народу. Поклавши в Предвічній Раді звершити спасіння людства тільки в середовищі цього вибраного народу, Господь впродовж багатьох віків готує його через різні прообрази і пророцтва до прийняття майбутнього Месії Христа. Вся старозавітня історія була направлена до цієї важливої цілі – приготовленню до гідної зустрічі обіцяного Спасителя світу. Кращі люди народу жили гарячою вірою в Нього і надіялись, що Він вийде від них або від їх потомків.

       І ось коли наблизився час виконання обітниці, Господь серед свого народу споглянув на скромне сімейство Іоакима та Анну. Це були благочестиві та праведні люди. Вони гаряче любили Бога, вірили в майбутнього Месію і надіялися на його скорий прихід. Живучи в Назареті вони часто відвідували Єрусалимський храм, багато молилися. Вони ревно, по мірі можливостей виконували старозавітній закон. Третину своїх доходів вони жертвували на храм, другу третину роздавали бідним і тільки однією третиною користувались самі.

       Єдина обставина затуманювала життя цих праведників – Господь не давав їм дітей. А тому вони, як вважалося у Старому Завіті, позбавлялися можливості стати предками Месії. Крім того безплідність у стародавніх євреїв вважалася соромом і пояснювалась покаранням Божим за особливі гріхи. Через бездітність Іоакиму та Анні доводилося переносити від людей багато зневажань та насмішок. Вислуховуючи людські докори в гріхах, за котрі нібито Господь не дає їм дітей, Іоаким та Анна проникли ся ще більшим смиренням, усвідомленням свого не достоїнства перед Богом і ще з більшою ревністю виконували заповіді Божі. При цьому вони підносили до Бога гарячі молитви, щоб Він зняв з них цю зневагу бездітності і дарував їм довгоочікуване дитя. Всім цим вони прикликали благовоління Боже до себе. Але час йшов, а Господь не спішив і молитви праведних до часу залишалися без відповіді. Для великої і відповідальної справи предназначив Господь це святе сімейство, тому і так довго готував його через випробовування у вірі та утвердженні в добродійстві.

       Вже пройшло 50 років подружнього життя святих Іоакима та Анни, а дітей в них не було. Але праведні вибранці Божі не впали у відчай та смуток, не стали нарікати на Бога, а всеціло віддали себе Його святій волі, продовжували терпеливо заносити Йому гарячі молитви.

       І ось досягнувши вже перестарілого віку, коли звичайне дітородження стає неможливим, святе сімейство піддається Богом останньому випробовуванню, яке було найтяжчим. Священик в храмі, докоряючи Іоакиму через його бездітність та недостойність перед Богом, не прийняв від нього жертви. Це так сильно подіяло на праведника, що він у глибокій скорботі з храму відправився в пустиню, де віддався посту, сльозам і молитві. Його дружина, праведна Анна, дізнавшись про те, що сталося і вважаючи себе головною винуватицею бездітності теж молилася з гіркими сльозами, обіцяючи у випадку дарування дитини посвятити її Богові.

       40 днів двоє праведників перебували в пості та молитві. І це останнє випробовування вони перенесли з гідністю ні на одну мить в них не виникло невдоволеності, а тим більше нарікання на Бога. Показавши цим, як і всім своїм праведним, благочестивим життям, висоту своєї моральної досконалості, можливої для старозавітньої людини Іоаким та Анна виявилися в очах Божих гідними такого високого призначення, котре їм було приготовано.

       І ось до обох вибранців Божих являється небесний післанець з радісною вісткою, що молитва їхня вислухана і в них народиться донька, через Котру зрадіють всі люди. Через призначений час це передбачення ангела збулося – праведна Анна народила доньку Марію, котра потім стала Матір’ю Господа Ісуса Христа.

       Ось такі обставини передували Різдву Пресвятої Богородиці, яке ми сьогодні урочисто святкуємо. Невимовному Промислу Божому було вгодно, щоб та Котра стане джерелом життя вічного через народження від Неї Сина Божого і залишиться при цьому Дівою, Сама народилася від неплідної і перестарілої. «О дивне чудо: джерело життя від неплідної народжується» - співає сьогодні Свята церква. Одне чудо попереджує інше, ще більше. Про це один з Отців Церкви говорить: «Діва Мати народилася від неплідної, тому що чудеса повинні були приготувати шлях до єдиної новини під сонцем, найголовнішому з чудес і поступово сходить від меншого до більшого». І святий Андрій Критський говорить: «Якщо це велике діло те, що народжує неплідна, то чи не більше диво те, що народжує Діва? Потрібно було, щоб Той, Котрий все і в Котрому все, як Господь природи, показав на Своїй праматері чудо, зробивши її із безплідної матір’ю, а потім і в Матері змінив закони природи, зробивши Діву Матір’ю і зберігши печать дівоцтва.

       Браття і сестри! Згадаймо, що зробило перестарілих і неплідних Йоакима та Анну гідними стати батьками Матері Божої? Чим вони заслужили велику честь послужити тайні Боговтілення, породивши цей одушевленний Божий Кивот, Жива Оселя Всевишнього?

       Батьки являються безпосередніми учасниками в створенні тіла своїх дітей. А після тісного взаємного зв’язку тіла з душею моральний стан батьків має великий вплив на душу дітей. В даному народженні це мало особливе значення  Промислу Божого. Дуже важливо для майбутньої Матері Божої, якими в моральному відношенні були її батьки, чим були наповнені їх розум та серце, до чого направлена вся їх діяльність.

       Як було сказано Іоаким та Анна були людьми праведними і благочестивими. Тверда і непохитна віра в Бога, безсумнівна надія на швидкий прихід обіцяного Месії – Христа, гаряча і щира любов до Бога і до людей, поєднана із все цілою відданістю Його святій волі, - ось чим були переповнені душі цих вибраних угодників Божих. А їх воля була направлена до ревного і неухильного виконання Закону Божого. Але всі послані від Бога тяжкі випробовування – бездітність вони пережили з душевною для  себе користю. Впродовж 50-ти років терплячи зневаги і насмішки від людей, вони знаходили єдину втіху і відраду в гарячій і безперестанній молитві. Ця довга і настирлива молитва поступово проникла і все їхнє єство, ще більше возвисила їх душі, зробила їх богоподібними. Вона допомогла праведним Іоакиму та Анні до кінця перенести послане від Бога випробовування, завершило їх моральне вдосконалення, котре і зробило їх гідними народити Матір Божу.

       Дорогі браття і сестри! Із сказаного який ми можемо взяти для себе урок? Всі ми з вами подібно Йоакиму та Анні, неплідні в духовному змісті, не маємо духовних плодів, котрими за словами Божими являються любов, радість, мир, терпеливість, благість, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал.5.22-23). Але якщо святі праведники весь час сумували про свою неплідність і гаряче молилися про її розрішення, то багато хто з нас цього не роблять, дехто через своє незнання, а дехто через лінивство душевне, а ще інші вважають себе настільки закоренілими в духовному безплідді, що втратили надію на оздоровлення від нього, забуваючи те що неможливо людям те можливо Богові (Лк.18.27).