ПРОПОВІДЬ
В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ ЧУДОТВОРЦЯ
«Правилом
віри і образом лагідності, учителем стриманості явила тебе твоєму стаду всіх
речей істина. Ради цього придбав ти смирення високе, убогістю багате…»
(Тропар святителю Миколаю)
Такими словами дорогі браття і сестри
прославляє Свята Церква Христова великого Божого угодника, швидкого помічника і
молитвеника – святителя і чудотворця Миколая. В історії Церкви було багато
великих і славних святителів, багатьох з них Церква причислила до лику святих,
але одним із найбільш шанованих – святитель Миколай. Його ім’я є тією
шляховказуючою зіркою яка сіяє на церковному небозводі і вказує шлях кожному
християнинові в Царство небесне. Святителя Миколая шанує весь християнський
світ, тому що він є близьким і дорогим кожній
сумуючій душі, швидкий до
вислуховування молитов про допомогу.
Святитель Миколай народився в 3-му
столітті в м. Патари, Мала Азія, в благочестивій сім’ї. Батьки виховали свого
єдиного сина в страсі Божому. Це були тяжкі часи для церкви, час гоніння на
християн. З юних років святий Миколай наповнився благодатною духовною силою,
ревністю і любов’ю до Бога і до людей, спрагою духовного подвигу. З дитячих
років він мав чудесний дар молитви. Гаряча і безперестанна молитва
переповнювала все його єство. Приборкуючи тілесні похоті, він «в юності був як
старець» - говориться в його життєвому описі.
Батьки віддали його на виховання
єпископу. Незабаром вся Патарська Церква, побачила добродійства дивного юнака,
і його було обрано пресвітером (священиком). Єпископ який рукопокладав
майбутнього святителя в пресвітери, за повелінням Святого Духа звернувся до
народу і промовив ось такі пророчі слова: «Я бачу дорогі браття і сестри нове
сонце, яке сходить над землею і являє собою милостиву втіху для засмучених.
Блаженною буде та паства, яка
сподобиться мати в себе такого пастиря, бо він добре буде пасти душі заблукалі,
переконає їх наживати благочестя і буде милосердним помічником в бідах та
скорботах».
Розпочалося важке пастирське життя повне
смутку і невигод. Молодий пастир постом і молитвою вів свою паству до Бога. Аж
ось в місті Мирах столиці провінції Лікія, вмирає єпископ. Там зібралися всі
сусідні архієреї, щоб вибрати достойного архіпастиря. Господь чудесним способом
вказав на святого Миколая, який нещодавно прибув у це місто. Одному з єпископів
було дано об’явлення проте, що священик на ім’я Миколай, який першим увійде в
Церкву, повинен стати єпископом.
Після висвячення на єпископа святитель
Миколай сказав собі: «Миколаю, твій сан вимагає від тебе, щоб ти жив не для
себе, а для других для своєї пастви». Працюючі та обтяжені – такою є паства
святителя Миколая її він присвятив все своє життя, живучи її проблемами і
скорботами. В цей час імператор Діоклетіан піднімає нову хвилю гонінь проти
християн і архіпастир Мир Ликійських потрапляє у в’язницю. Але і тут, разом із
християнами переносячи голод, спрагу, тісноту, терпіння, він втішає тих, які
впадають у розпач, укріплює віру у маловірних, підносить їх дух перед
майбутніми муками за Христову віру.
В часи рівноапостольного імператора Костянтина
Великого гоніння на християн припинилися тоді святитель Миколай повертається на
свою кафедру і продовжує діло церковного устрою.
Дорогі браття і сестри! Кожного разу
коли ми святкуємо пам'ять святителя Миколая, ми чуємо на богослужінні
євангельську притчу про доброго пастиря (Ін.10,14), про те як він входить в
овечу кошару, як воротар відкриває йому двері і пастир кличе своїх овець,
називаючи кожного на ім’я і вони знаючи його голос довірливо йдуть за ним, а
він коли бачить вовка, що надходить, покладає за них своє життя.
Святитель Христовий Миколай благодатний лікар,
милосердний кормитель, чудесний визволитель від бід і напастей, багатьох від
загибелі оберіг, незчисленних непошкодженими зберіг, засяяв, як яскраве світло
в Церкві Божій, став добрим пастирем не тільки для своєї пастви, але для всіх
християн.
Великим благом дорогі браття і сестри
було для тих християн, які належали до пастви доброго пастиря – святителя і
чудотворця Миколая, бути серед овець його словесного стада. Хто б з нас не
хотів би, щоб цей Христовий пастир вів його до спасіння і захищав, і називав
його по імені, і піклувався та молився за нього. Але для цього потрібно чути
його голос, слідувати за його вченням і наслідували його святе життя.
Святителя Миколая ми називаємо правилом
віри, бо він дійсно є захисником святої Православної віри, істинного Христового
вчення. Якщо ми хочемо бути в числі овець його словесної пастви, то повинні,
твердо зберігати Святу Православну віру, захищати її і узгоджувати з нею все
своє життя.
Прикладом лагідності називаємо ми
святителя Миколая, тобто взірцем любові, милосердя і всепрощення. Також і ми
самі повинні запроваджувати в своє життя заповіти любові, смирення, всепрощення
і милосердя.
Учителем стриманості ми називаємо
великого Божого угодника Миколая і цього стримання повинні навчатися від нього.
Тож молімося щиро і усердно улюблені
браття і сестри, до пастиря доброго святителя і чудотворця Миколая, нехай він
направить нас на ту дорогу наслідування його святого безкорисливого життя і
збереже нас своїми молитвами від усякого зла.
Закличмо мої дорогі во Христі ось такими
словами до святого Миколая: «О святителю отче Миколаю, молися за нас, як добрий
пастир своєї словесної пастви». СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.
|