Преподобний Єфрем Сірин Про боротьбу з пристрастю розпусти

Кожний, хто любить чистоту і невинність, стає храмом Божим. Як пахощі звеселяють нюх, так і Дух Святий звеселяється чистотою й перебуває в людині невинній. У чистоті міститься велике світло, радість, мир і терпіння; а в блуді – журба, туга, ненаситний сон і морок.  Хто прикрашає свій одяг і наповнює черево, на того чекає велика боротьба; а пильного й розсудливого бояться супротивники.

Сластолюбець, зустрічаючись з жінками, веселішає: його вабить їхня краса, зводить з розуму квітуче тіло, захоплює привабливе обличчя, зачаровує гнучкий стан. Бесідуючи з ними, він мліє від задоволення. Наодинці пригадує собі те, що бачив, похітливо мріє, яскраво уявляє жіночі обличчя та їхні пристрасні вирази, чарівні усмішки, звабливі очі, красиві одежі, улесливі слова і порухи губ. З чоловіками такому нудно; а коли бачить жінок, світлішає, метушиться, аби їм догодити.

Звідкілясь тоді береться в нього й голос до співів, і вміння сказати влучне слово, посміятися, показати себе цікавим і приємним. Якщо бентежить тебе дух блуду, коли ти працюєш, не полінуйся піднести руки до Господа – і молитва віри заступиться за тебе. Не дозволяй очам своїм блукати по всіх кутках, не приглядайся до чужої вроди, щоб через очі не здолав тебе супротивник твій.

Якщо полюбиш стриманість, приборкаєш демона блуду. Хто насичує тіло своє, той живить лихі похоті; безсоромні помисли в такого не вгамуються. Докір людині – очі, що блукають. Хто йде за ними, зазнає багато скорбот. Якщо не стримуватимеш очей від блукання, – не прокладеш прямої дороги до невинності.

Коли плоть збуджена, не торкайся тіла, аби ще більше не розпалити її. Будь уважним до себе, пильнуй, коли зустрічаєшся з жінками. Тікаєш від змії, яка жалить тіло, але ще хутчіше втікай від жінки, яка жалить душу. Кого вабить жіноча краса, той в душі бажає цієї краси; хто уповільнює ходу біля дому жінки, уподібнюється до того, що йде по льоду, бо спокуса – недалеко від нього.

Не слухай непристойних розмов, щоб не осквернити ума свого. Як дим шкодить очам, так непристойне слово – душі. Якщо непокоїть тебе дух розпусти, заборони йому словами: «Господь хай знищить тебе, смердючий бісе нечистоти», бо знаємо, що сказано: Прагнення тіла вороже Богові (Рим.8,7).

Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того (1Кор.3,17), – каже Божественне Писання. Як собаці, щосили опирайся демонові блуду; не дозволь заманити себе розпусним помислом. Від однієї іскри велике згарище може залишитися, і від злої думки примножуються злі бажання. Намагайся винищувати згадку про них більше, ніж сморід багна. Як свиня радіє з болота, так біси радіють з блуду й нечистоти.

Один монах, потерпаючи від демона блуду, забороняв йому словами: «Йди до темряви, сатано! Хіба не знаєш, що хоча й негідний я, але маю члени Христові?». І миттєво зникало збудження (начебто хтось дмухнув і загасив світильник). Це його самого дивувало – і він славив Господа. Придушуй похіть, поки вона не придушила тебе; адже тих, які піддалися їй, жбурляє вона на саме дно пекельне. Люби мир і святиню (чистоту), щоб удостоїтися споглядати образ Господа Бога.

Утримуйся, брате, від жартів, щоб не втратити тобі через них сорому. Безстидство – матір усілякої розпусти. Коли в тілі спалахнула похіть, згадай невгасимий вогонь і черву невсипущу – і вмить згасне збудження членів; коли ж розслабишся, – будеш переможеним, тоді охопить тебе вогонь скорботою розкаяння, – і звикнеш грішити, хоча й будеш каятись. На самому початку будь суворим до кожного поруху плотського пожадання, щоб не піддаватися йому, – тоді й не звикнеш поступатися перемогою в битві. Адже звичка – друга натура. Звичка до послаблення ніколи не дозволить тобі набути суворості. Вона завжди будує і руйнує, грішить і кається. Якщо призвичаїшся до послаблення, коли на тебе нападають біси блуду, – тобі на долі буде написано на віки вічні: розкаяння. Хто звик поступатися пожаданню, тому завжди докоряє його совість; він увесь час сумний, і хоча про людське око виглядає веселим, внутрішньо тужить через докори совісті. Адже похоті притаманно мучити смутком тих, хто поступається їй. Тому пильнуй душу свою, завжди маючи в собі Бога. Будь уважним до самого себе, старайся зберегти себе чистим до самої смерті, щоб міг ти відважно і радісно зустріти безсмертного Жениха.

Про те, щоб не впиватися вином і не гаяти часу з жінками, зайве навіть говорити; кожному очевидно, наскільки це суперечить чеснотам. І не лише в цьому треба берегтись підступів бісів, але й з чоловіками не провадьте розмов блудних, що можуть збудити солодку похіть і підштовхнути душу до загибелі. Від зустрічей з жінками відмовляємось ми не тому, що вважаємо жінок лукавими, але тому, що під час зустрічей і розмов з ними ворогові легко побороти нас і довести до переступу Божої заповіді. Нам звідусіль треба остерігатися нападів лукавих духів і покладати надію на всеозброєння і силу Святого Духа. Хто зачиняє від ворога одні двері, а двоє дверей відчиняє, той обманюється, гадаючи, що він у безпеці. Ні! З усіх боків треба себе забезпечити і не давати приводу тому, хто на нього чекає.

Бережи себе чистим, і навіть якщо почне розпалюватися в тобі гріховне полум’я, гаси його сльозами і молитвою до Господа, Який любить тих, що шукають святині та служать Йому в ній. Дорогоцінний набуток – невинність у чистому помислі. Якщо полюбиш її, – Господь прославить тебе і в усьому збагатить. Ангели готові подати переможцеві вінець, а біси – покрити ганьбою переможеного. Будь же уважним! Не засмути своїх (Ангелів) і не потіш чужих (бісів).

Від Божих очей не сховаєшся. І хай не спокушає тебе супротивник, навіюючи: Не побачить. При стопах Божих стоїш ти. Не нехтуй цим. Адже написано: Небо – престол Мій, земля ж – підніжжя ніг Моїх (Дії.7,49). Уникаймо пияцтва та зустрічей з жінками, адже слово жінки – тенета в серці (Притч.7,21), і того, хто слухає її, веде до нечистого замішання.

Пам’ятай, що обіцяв ти Богові, і бережи святиню (чистоту) свою, щоб здобути тобі благодать перед Господом. Послухай сказане: Утікайте від розпусти! (1 Кор. 6,18). Хочеш знати, який то тяжкий гріх – розпуста? Ось, поглянь: кого не змогли умертвити змії в пустелі, тих здолав блуд на землі мідіямській. – Якщо ж упав ти в гріх, не залишайся в ньому, не нехтуй Божим довготерпінням і Господнім милосердям. Пам’ятай про те, що смерть не забариться (Сир.14,12). Згадай, що неможливо тобі уникнути Божих рук. Тож не лінуйся, а кайся, плач, зітхай, що ти піддався спокусі; адже якщо й забудемо про падіння, то Бог, Який створив нас, пам’ятає діла кожного. Не лінуйся, але мужньо чини опір ворогові, замуруй підкоп, яким звичайно проникає ворог, щоб нищити тебе. Коли не знайде він зручного входу, – піде з нічим. А замурувати підкоп означає забезпечити свої чуття, тобто зір, слух, нюх, смак, дотик, якими до душі входить і добре, і зле, а помислам не дозволяти блукати де не слід. Пам’ятай про велетнів, які своїм життям опоганили землю, і про те, як Господь в одну мить стер їх з лиця землі потопом, – жодної користі не мали вони від своєї сили. Згадай про землю Содомську і Гоморську, як була знищена вона за гріхи своїх мешканців, – і не отримали вони зиску від розкоші й гордині. Подбаймо ж про своє спасіння, щоб не настигла нас нагла смерть і не піти нам звідси з великим осудом.

Хтось із Святих сказав: «Розпуста подібна до пса; якщо гладиш її, не відійде від тебе, а як гнатимеш, – утече». Будь уважним до себе, не занедбуй свого життя. Пильнуй, щоб через малу втіху не втратити тобі плоду трудів своїх, ради нечистоти не позбутися своєї нагороди за безмовність, чування, стриманість та інші чесноти. Не уподібнюйся до такої людини, яка зароблені гроші кладе до дірявого гаманця. Охорони себе страхом Господнім!

 Пізнавай, чим можна подолати похітливість, бо це під силу тобі. Якщо ти невинний, не вихваляйся своєю стриманістю, але покірно моли Господа, щоб Він до кінця був твоїм Хоронителем. Адже часто через недбальство сторожі раптовий набіг четвероногих на виноградник вмить знищував усі плоди.

Коли йдеш спати, не стели собі м’яко, бо насолода може природно розпалити твоє тіло і сильно збудити жар похоті. Блаженний той, хто охороняє своє тіло на святиню Спасителеві, хто не осоромив своєї душі негідними ділами, але був милим Господеві. Блаженний той, хто зненавидів ганебні й мерзенні діла і самого себе приніс у жертву живу, благоугодну Богові.

Хто, посадивши смокву, залишає без догляду її плід? Ще більше треба пильнувати чистоту і невинність свою. Хіба той, кого вкусив гаспид, не боїться наближатися до нори його? Якщо ж після укусу знову засуне він руку до нори і вдруге буде вкушений, – хто тоді винний у його смерті? Отруйна тварина чи людина, яка себе не берегла? Ти ж бо розумій сказане.

Охороняй невинність свого тіла. Якщо збережеш її з любові до Христа, то зумієш досягти успіху в будь-якій чесноті. Святий Дух, Який у тобі перебуває, радітиме за тебе, що ти свій храм Божий наповнюєш пахощами чистоти та гідних бажань, й укріпить тебе на всіляке добре діло. Для поступу в чеснотах і Божественній чистоті маєш трьох помічників: здержливість черева, стриманість язика та приборкання ока. Кожного з цих трьох треба триматися. Якщо держатимешся, наприклад, перших двох, а очей не вбережеш від блукання, то не здобудеш тривкої чистоти. Як зламаний водогін не тримає води, так і розсіяне око не втримає ум невинним. На вроду чужу не споглядай (Сир.9,8), і ум твій буде прикутий до страху Божого (Пс.119,120).

Чимала боротьба точиться між святинею (чистотою) та скверною. Ті, що підбивають нас до ганебних діл, навіюють нам таку думку: «Ніхто тебе не бачить, чого боїшся?» А ті, які підтримують нас у святині, заперечують їм: «Бог бачить і Ангели Його – з тобою. Як можеш казати: хто тебе бачить?» Спокусник веде далі: «Де вони? Поки що нікого тут не видно».

На цьому слові ті, що співдіють зі святинею, переривають його: «Не бачиш? Правду кажеш, адже написано: Їхня злоба їх засліпила (Прем.2,21). Чи Той, хто створив око, – не бачить (Пс.93,9). Де сховаєшся від Бога?» (Пс.138,1-12). Ось про що пам’ятай – і гріх не опанує тебе, і не пізнаєш смутку гріховного, але прийдуть до тебе радість і мир у Святому Дусі.

Демон блуду приборкується не тільки поміркованістю в їжі, але й здержливістю очей, щоб не дивились на марноту (Пс.118,37). У розсіяному оці вже є блуд. Про це свідчить Господь: Кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці (Мф.5,28). Такий перелюб викорінює із себе той, чиї очі звернені додолу, а душа – до Господа. Хто опанував черево, той опанував і погляд. Страшного маємо зрадника – розсіяне око.

Бажання, що її збуджує розсіяне око, розпалює душу похіттю. Навіть уві сні являє воно серцю побачене: біси розмальовують у думках спокусливу річ і опановують ум, коли відновлюють образ спокусливого предмета, що його перед тим бачили очі. Через це й молиться Пророк: Відверни очі мої, щоб не дивилися на марноту (Пс.118,37).

Коли біс почне зображати тобі спокусливу річ і намалює в твоєму умі жіночу красу, що колись ти її бачив, збуди в собі страх Божий, згадай про тих, які померли в гріхах, подумай про день свого відходу, коли душа розлучатиметься з тілом, уяви той страшний голос, який почують, тремтячи, ті, що не дбали про правду, не дотримувались заповідей Христових: Ідіть від Мене геть, прокляті, у вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його (Мф.25,41); уяви черву невсипущу і муки нескінченні. Про це думай і пригадуй – і розвіється в твоїх думках бажання насолоди, як топиться віск від вогню; адже біси й миті не можуть встояти перед страхом Божим.

Хто не опирається похоті й дозволяє своїм очам блукати де завгодно, ум такого звичайно вже скорився перед пристрастями і, якби не стид перед людьми, він не раз осоромив би й тіло.

Тому, якщо такий не пильнуватиме себе, не буде розважливим і постійно не матиме страху Божого перед очима, то не забариться опоганити й своє тіло. Адже за демоном, який навчає очей розсіяння, йде слідом інший, що чинить гріх на ділі. Якщо другий побачить, що перший оволодів душею і зробив її розсіяною, то негайно починає дораджувати вчинити також і плотський гріх. Тому, якого здолало власне око, він нашіптує приблизно таке: «Ось подумки ти згрішив і вчинив у серці перелюб – заповідь вже порушив, тож можеш сміло задовольнити тепер і похіть. Адже це те саме: що вчинити, а що бажати. Отримай принаймні насолоду від свого пожадання». Але не йми віри таким помислам, як сказав Апостол: щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі (2Кор.2,11), – таким чином хоче він спіймати душу твою. Демонові, який радить вчинити протизаконний гріх, треба відповісти: «Хоча й впав я оком, і вчинив перелюб у серці, однак прелюбодійне серце своє сокрушаю покаянними зітханнями, а око, яке спокусилось, омиваю сльозами. Бо серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить» (Пс.50,19).

Якщо хочеш бути невинним, тримайся здержливості, поклади край шкідливим зустрічам. Наскільки людина наближається до того, що може спокусити її, настільки неможливо її серцю утриматись від сум’яття помислів і спалаху лукавих пожадань; адже обличчя, які бачить, і розмови, нібито невинні, збуджують її до пристрасті. Як губка вбирає в себе вологу, так і нетверда в помислі людина, наближаючись і спілкуючись з тими, що думають по-земному, втягує в себе шкоду; тому, упившись цим, без вина п’яніє, сповнена шкідливим – не приймає духовного слова.

Якщо рішуче бажаєш виправитися й утвердитися в чистоті, потрібно слідкувати за невинністю своїх помислів, тіло виснажувати в добрих ділах, а постійною пам’яттю про Бога очистити думки від усього злого й сороміцького. Так наш ум сповнюється Божої благодати, яка, перебуваючи в умі й володіючи ним, перешкоджає підступним ворогам увійти до нього.

Коли побачиш жінку розсудливу, красиву, що має світлий погляд, звабливі щоки і якусь дивну виразність в обличчі, коли вона розпалює твій помисел, посилює твоє бажання, – задумайся, бо те, що зачаровує тебе, – земля, те, що збуджує тебе, – попіл, тож і душа твоя перестане шаленіти. Приглянься в думці до її обличчя – і побачиш усю малоцінність краси, адже нічого не знайдеш у ньому, окрім кісток, жил і сопуху. Уяви також, як ця жінка старіє, змінюється, вмирає, – і весь той цвіт опав. Розміркуй, що тебе чарує, і хай тобі стане соромно, а коли відчуєш сором, – покайся.

Блаженна людина, яка дбає про те, щоб догодити Богові, тіло ж своє зберігає чистим, аби стати святим храмом Христа Царя. Чи став ти вже храмом з доброї своєї волі, чоловіче? Пильнуй себе вдень і вночі, щоб не спорохнявів він. Якщо збережеш його чистим і приємним Владиці твоєму, то Дух Божий перебуватиме в тобі й освячуватиме тебе все більше й більше.

Підпережи себе вірою, надією й любов’ю і, як сповнений сил, встань на варті, охороняючи храм Божий від усяких нечистих помислів. Стань цілковито оком, що безнастанно та пильно виглядає грабіжників лукавого, які, тільки-но знайдуть кого розслабленим і розсіяним, відразу кидаються на нього, щоби збезчестити в цьому жалюгідному його стані тілесний храм, аби він вже не був потрібним Владиці. Тож пильнуй себе, аби не сталося так, що ти добровільно приймаєш цих злодіїв лукавого, тобто нечисті помисли та скверні пожадання. Похіть не знає сорому. Якщо корчуєш її щодня, – вона проростає щогодини. Вирви геть корінь похоті зі свого серця, щоби більше не проростала вона в тобі. Якщо навіть тисячу разів рубатимеш її, – вона відроджуватиметься з подвоєною силою, аж доки остаточно не вирвеш її кореня. Будь уважним до себе, аби замість Святого і Пречистого Владики не ввести тобі до храму нечистого ворога, щоб не зазнати розтління храмові твоєму через безсоромність цього супостата, ненависника добра. Він не знає сорому і впертий у своїх намірах. Не раз проганяєш його геть із докором, а він безсоромно намагається знову ввійти. Якщо ж добровільно введеш його до свого храму, Бог покине тебе – і храм твій наповниться усілякими нечистотами, сопухом і мороком.