преподобний Макарій Великий про християнську досконалість

 Якщо не будуть прикрашати нас покора, простота і доброта; то ніякої не принесе нам користі молитовна зовнішність. Говоримо це не тільки про молитву, але і про всякий подвиг, або працю, або дівоцтво, або молитву, або про будь-який подвиг, що здійснюється заради чесноти. Якщо не знаходимо в собі рясних плодів любові, миру, радості, лагідності, смирення, простоти, щирості, віри і терпіння: то марні і даремні були всі наші подвиги; тому що будь-яке таке роблення і всі ці подвиги повинні відбуватися заради плодів. Якщо ж немає в нас плодів любові і миру; то марно і даремно відбувається все роблення. Всі, що роблять без плодів в день суду виявляться подібними п'яти юродивим дівам, що в сосудах серця не принесли звідси духовного єлею, тобто, обчислених вище чеснот, то за це саме названі юродивими, і не допущені в духовний чертог царства. За недолік чеснот, за те, що не мали в собі виразного проживання Духа, і сам подвиг дівоцтва зарахований ні в що. Як при обробленні виноградника все піклування є для того, щоб насолодитися плодами; а якщо немає плодів у винограднику, - вся праця обробітку стає марною: так, якщо, при дієвості Духа, духовним почуттям з усією переконливістю не пізнавши в собі плодів любові, миру, радості, смирення і інших, обчислених Апостолом, чеснот (Гал.5,22), то марний подвиг дівоцтва, і праця молитви, псалмоспіву, посту, чування виявляється ні до чого не служить; тому що душевні і тілесні ці праці повинні бути чинені в надії духовних плодів. Плодоношення ж Духа в чеснотах є духовна насолода ними з задоволенням для сердець вірних, в яких діє Дух. З великою розбірливістю, розумінням та оцінкою приноситься, праця і всі природні подвиги, через вашу віру й надію дарується в гідних Духом Святим. Прекрасна справа - піст, чування, подвижницьке життя; все це - колір доброго житія. Втім, є більш внутрішній чин християн, і ніхто не повинен покладати сподівання на ці одні справи. Трапляється ж, що деякі бувають причасниками благодаті, і живе ще в них порок хитрує, добровільно поступається місцем і не діє, але змушує людину думати, що розум його став чистий і вводить вже його в зарозумілість, і каже він: "досконалий я християнин". А потім, коли людина подумає про себе: "я вже вільний" і вдасться до недбалості; тоді порок, який криється нападає на людину, як розбійник, спокушає його і зводить до загибелі. Якщо і люди, які не раз займалися розбоєм, або колишні військові, вміють хитрувати над ворогами, роблять засідки, ховаються, заходять в тил ворогам, і раптово їх оточують і вбивають; скільки ж більше злості в того, хто стільки тисячоліть займається цією справою і губить стільки душ, вміє сховатися в серце, не діяти до часу, щоб ввести душу в зарозумілість про свої досконалості.