ПРИСТРАСТЬ
 Святі отці вчать: «Пристрастю називають
таку схильність до вчинків, і таку дію, що довгий час криючись у душі, за
допомогою звички, переходять в єство її. Людина доводить душу до такого стану
добровільно, із охотою, і частим гріховним помислом зігріває і виховує серце –
так створюється звичка».
Відповідно до вчення святих отців,
пристрасті – це не сторонні сили, що прийшли ззовні, які ми повинні
викорінювати, а це ушкоджені енергії душі, що потребують перетворення.
Пристрасть – останній етап у розвитку
гріха. При повторенні вона (пристрасть) набирає сили і заволодіває людиною. В
аскетичному богослів’ї пристрасть визначається як протиприродне спрямування сил
душі.
Святі отці називають вісім головних
пристрастей, що, у свою чергу, мають різновидності:
1) Черевоугодництво; 2) Блуд;
3) Сріблолюбство; 4) Гнів; 5) Відчай;
6) Зневіра; 7) Марнослів’я; 8 ) Гордість.
Такі є назви хвороб, що гублять душу
людини – вісім пристрастей. Яка з них домінує – це вже залежить від обставин.
Цікаво зауважити, що коли одна з пристрастей бере верх, інші відступають,
відходять на другий план, хоча і не щезають зовсім. Так грошолюб не піде в
будинок розпусти, де зможе віддатися блуду, тому що за це задоволення треба
платити. І не буде об’їдатися, томущо їжа теж коштує грошей. Пригадаймо собі
популярні літературні образи скнар, що, маючи скрині з золотом, відмовляли собі
і своїм близьким у необхідному, обмежували себе в їжі і в одязі. Гроші для них
перетворилися в самоціль. І в реальному житті часом спостерігаєш, як людина
перестає заробляти гроші, щоб жити , а усе своє життя присвячує придбанню
грошей. Блудник же, навпаки, готовий жертвувати грошима і часом заради блуду. А
писана красуня, одержима бажанням подобатися, готова всіляко ущемляти себе в
їжі, щоб не зіпсувати фігури. А от взяти хоча б гнівливу людину, що, піддаючись
пориву гніву, нерідко чинить собі ж на шкоду. Вона позбавляється роботи,
дружини (чоловіка), кар’єри, приносить все це в жертву своїй пристрасті. Але
поки ні одна з пристрастей не здобула перемоги, то всі разом тісняться в душі
людини, віддаляючи її від Бога. Для кожної пристрасті існує гарне прикриття,
своєрідна яскрава, колоритна обгортка, що викликає замилування, а то і
заздрість у навколишніх. Так, ласун з гордістю називає себе гурманом; блудник
говорить про велику і світлу любов, або навпаки, про свою чоловічу гідність
(жіночу привабливість); грошолюба шанують як людину, що нажила статок власною
працею; у гнівливому бачать людину незалежну або правдолюбця; одержимого сумом
вважають відповідальним і серйозним; зневіреного, що тікає з дому – відважним і
вірним товаришем; людину марнолюбну вихваляють за завзятість, за те, що він
багато чого домігся; а гордість у повсякденних своїх проявах вважається чи не
головною чеснотою людини.
Гарні обгортки пристрастям необхідні
тому, що людина, будучи від природи доброчесною, так чи інакше тягнеться до
добра і краси. Якщо демон – спокусник покаже своїй жертві справжнє обличчя
пристрасті, то жертва з жахом відсахнеться від спокуси. Багато хто з нас
здригається від огиди, взнавши про різні види сексуальних збочень. Але ми самі
– це інша справа, наші дрібні похітливі жадання здаються нам гарними і дуже
привабливими. Саме в цьому і криється справжнє підступництво демонів; адже навіть
найстаранніший скнара колись був просто ощадливим, а найзапекліший збоченець
колись виділявся великою влюбливістю.
митрофорний протоієрей Ігор Хай.
ЗА МАТЕРІАЛАМИ ІНТЕРНЕТ
САЙТУ Φιλαδέλφεια ПОДАНО СВЯЩ. Іваном Голубом.
|
