Притча про чотири свічки 

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули. Стояла така тиша, що було чути, як вони розмовляють.

Перша сказала:

- Я - Спокій ... На жаль, люди не вміють мене зберігати. Думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути!

І вогник цієї свічки згас.

Друга ледь чутно промовила:

- Я - Віра ... На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому мені немає сенсу горіти далі.

Ледве вона замовкла, подув легкий вітерець і загасив свічку.

Третя свічка засмутилася:

- Я - Любов ... У мене більше немає сил підтримувати свій вогник. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять навіть тих, хто їх любить найбільше - своїх близьких, - сказала вона і згасла.

Раптом до кімнати зайшов дитина і, побачивши три згаслі свічки, злякано закричав:

- Що ви робите!? Ви повинні горіти - я боюся темряви! - плакав він.

Четверта свічка промовила:

- Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити і інші три свічки. Адже я - Надія.

Нехай вогонь Надії завжди горить у вашій душі!