ПРО СВЯТКУВАННЯ СОРОКОВОГО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

     Мені як священику неодноразово доводилося чути: що неможна святкувати сорокарічний день народження. Тому хотілося б спростувати таке твердження, тому що негативне ставлення до сорокаліття викликане, очевидною, марновірною асоціацією із сороковим днем після смерті. Аналогія зовсім штучна. Все залежить від того, чого ви самі чекаєте від цього дня. Адже подібне притягує подібне. Будете чекати підступу, він не сповільнить про себе заявити. Отже святкувати чи не святкувати сорокаріччя – це особиста справа кожного.

       Також хотілося б зазначити, що для християн святом є день тезоіменитства, тому що в Церкві в цей день відбувається пам'ять святого, який є небесним заступником даного іменинника. День народження не є в буквальному значенні святом, але він є приводом для подяки Господові Творцеві, що дав людині життя. Тому у цей день по мірі можливості потрібно піти до храму і відбути Святі Таїнства Сповіді і Причастя. Потім у молитві попросити у Бога і свого Небесного Покровителя благословення на подальше щасливе життя у всякому благочесті та чистоті. Також корисно в день народження задуматися над прожитими роками, звернути увагу на помилки та провини, поставити реальні цілі, досягнення яких зробить життя більш повнокровним та радісним.

Свящ. Іван Голуб. Викладач ЛПБА УПЦ КП.