ПРО ЦАРСТВО БОЖЕ, ЩО ВСЕРЕДИНІ НАС

       Господь наш Ісус Христос, Син Божий прийшов на нашу землю і приніс людям котрі відпали через гріх від свого Творця і втратили блаженне життя, закон віри, що не має собі рівних, і найвище небесне моральне життя воістину божественне і досконале.

       Своєю жертовною, мученичою смертю на Голгофському Хресті, Своєю найціннішою Кров’ю Він викупив людину від зла і знов відкрив їй ворота Царства Небесного, навчив її як потрібно жити, щоб здобути спасіння. Кожен сьогодні може серцем прийняти самого Спасителя і Господа свого Ісуса Христа, унаслідувати благословенне Царство, бо якщо хто не народиться зверху, не може побачити Царства Божого (Ін.3.3).

       Але перш за все людині належить принести велике покаяння і подібно до блудного сина з євангельської притчі, прийти до себе, осудити своє темне і гріховне життя, раз і назавжди скинути з себе кайдани гріха, покласти велику надію, котра живиться вірою на Бога. Без очищення власного серця, без перемоги над живучим у ньому грісі не можливо догодити Богові,  ані спілкуватися з Ним у молитві. Святий Григорій Богослов говорить, що спочатку потрібно очистити самих  себе, а потім розмовляти з чистим серцем.і душею. Святоотцівський досвід устами Євагрія радить душі, що шукає Бога і Його Царства: «Хочеш пізнати Бога. Перше пізнай самого себе». Святі Отці говорять не тільки про необхідність покаянного очищення сердець, але й вказують на засоби, що підготовляють до молитовної зустрічі Господа, щоб душа здобула праведність, мир і радість у Святому Дусі… «Хто очиститься від нечистоти, яку привів на себе гріхом, повернувся до первинної красоти через очищення, ніби повернув древній вид Царському образові, тільки той може наблизитися до Утішителя» - говорить святий Василій Великий один із визначних отців Церкви Христової.

       І коли ми очистимо свої серця від гріха і гріховних пристрастей, відкриються духовні сходинки котрими сходили до Бога багато мужів віри і по котрій нам належить досягнути Царства Небесного. І перед нами відкриється новий життєвий шлях – сам Ісус Христос. Безперервний і послідовний процес внутрішнього оздоровлення, духовного зросту, коли із всіх тайників серця виганяються геть і моральна темрява, і навіть тінь гріха.

       Отже, віддалившись від пануючого в світі розтління похіттю покажемо дорогі брати і сестри, прикладаючи до цього всі старання, у вірі нашій добродійство, розсудливість, стриманість, терпіння, благочестя, братолюбство, любов (2Петр.1.5-7). Царство Боже не їжа і пиття, але праведність і мир і радість у Святому Дусі. Царство Боже є торжествуюча вічна любов. Бог є любов (1Ін.4.8).

       У час важких випробовувань для нашої матері України невтомно зберігаймо любов Христову, зігріваймо її в своїх серцях. «любов виявляється в тому, щоб ми поступали за заповідями Його» (2Ін.6), а хто любить Мене той буде возлюблений Отцем Моїм, і Я полюблю його і з’явлюся йому Сам» (Ін.14.21).

       Господь наш Ісус Христос заснував на землі Святу Церкву, перед двері Царства Небесного, духовну лічницю, де ми благодаттю Божою, таїнствами і Словом Божим позбавляємося від струпів і ран наших гріхів, вчимося сходити на святу гору Христових Блаженств, здобуваючи небесні досконалості. Господь вручив Своїй Церкві вічні багатства духовної радості. В Церкві Він дарує прощення гріхів і найтяжчому грішникові, коли він плаче над своїми гріхами. В ній Він подає нам благодатні сили для нашого вічного спасіння, Господь заповідав Своїй Церкві нести людям радість любові, котра за словами Апостола не заздрить, не підноситься, не гордиться, не гнівається, не задумує зла… все покриває (1Кор.13.4-7). Господь заповідав Своїй Церкві скарби світу Божого, котрі вище від усякого розуму (Флп.4.7). Цей мир полягає в примирені з Богом у спокої нашої совісті, в тій духовній чистоті, при котрій із серця зникають всяка ворожнеча, заздрість і ненависть і безперервно зростає віра в Бога, щире прагнення із синівською любов’ю і відданістю служити Отцю Небесному. Всі ми покликані до наслідування Царства Божого, до котрого ми стали причетні вже у святі хвилини Хрещення.

       Царство Духа осідає в людському серці, і тому ми повинні глибше проникати в себе, осягати глибини своєї душі при світлі слова Божого, бо через нього, – сказав Господь Ісус Христос – думаєте мати життя вічне (Ін.5.39), бо тільки в його світлі побачимо світло.

       Свята Церква безперестанно закликає своїх вірних дивними за красою і глибиною проникнення у внутрішнє життя душі піснеспівами і канонами сходить від самопізнання і самовипробовування: адже світильник Господній, – дух людини, котрий випробовує всі глибини серця (Притч.20.27) до Богопізнання і до Богоспілкування. Бо в пізнанні Бога, у спілкуванні з Ним через просвічення Святим Духом – і призначення людини, зміст і ціль її життя. Царство Боже всередині вас – сказав Господь Ісус Христос.

       Сам Господь наш Ісус Христос – це суть та основа вічного царства любові повинен відобразитися в нашій душі, повинен заповнити її всю без залишку. Преображена ж Христом душа стає здатною творити великі діла любові Христової, приносить плоди Святого Духа, бути співучасником через благовістя в спасінні багатьох  душ. Блаженна та душа котра вже на землі прийнята в царство любові Христової. Вона воістину вже в раю, бо «рай є любов Божа в якій насолода всіма блаженствами» свідчить преподобний Ісаак.

       Така душа всеціло віддається Небові, вона живе за небесними, а не земними законами, і сам Отець Небесний через любов творить у світі великі діла Своєї невимовної любові та милосердя до всіх людей.

       Тому пам’ятаймо, що тільки велика внутрішня боротьба і тяжка духовна праця дадуть нам можливість випробувати думки і почуття, щоб розрізняючи добро і зло (Євр.5.14), «безперестанним збудженням розуму до Бога, духовно прозріти і виявити в собі внутрішню людину, щоб у нас народилося Царство Боже і щоб ми народилися в ньому» (Преподобний Макарій. Духовні бесіди).

       Погляньмо очима віри на невидиме бо видиме короткочасне, невидиме вічне (2Кор.4.18), і тоді Царство Боже насправді в середині нас буде! Шукаймо все досконалої правди Божої. Крок закроком поступаймо до Царства Божого: «Сходіть, браття, сходіть усердно – закликає преподобний Іоан Ліствічник – покладаючи сходження в серці». Одягнемося в одежу смиренності, милосердя, лагідності, правди Божої… Із святою сміливістю приступимо до Його Царства, бо Царство Боже не в слові, а в силі (1Кор.4.20).

 СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.