Похорон - це те, що трапляється в житті кожної людини і не всі знають, як правильно поводитися в такі моменти. Навколо даної процесії за довгі роки зібралося багато заборон, прикмет та повір'їв. Дотримуватися цих забобонів чи ні, вирішувати кожному.  Є традиція цілувати покійника в ноги, в руки і в лоб. Наскільки необхідно це робити і чи достатньо поцілувати лише в хрест, який лежить у руках покійника.

ПРО ЦІЛУВАННЯ ПОМЕРЛОГО

У кожного регіону є різноманітні звичаї прощання з померлими. В деяких регіонах є традиція, що цілувати покійника має кожен, хто прийшов на похорон. Така практика для психічно здорових людей виглядає, м’яко кажучи, дивною. Для родичів та близьких, для яких відхід у вічність дорогої та рідної людини величезна особиста втрата, питання цілувати чи не цілувати покійника навіть не виникає. Рідних людей, зазвичай, цілують навіть не узгоджуючи це з церковним уставом чи народними місцевими традиціями.

Останнє цілування знаменує вічний союз живих і померлих, адже вони разом вірили і вірують у Господа Ісуса Христа.

Коли людина помирає у праву руку вкладають невеликий хрестик, а на груди – ікону Спасителя. Ікона або хрест в руках покійного – це знак того, що померла людина вірувала у Христа, розп'ятого на хресті ради ж її спасіння і віддала Йому свою душу. Також на чоло покладається «вінчик», (що до вінчика то слід зазначити, що така практика не у всіх регіонах України, н-д на Заході України це зустрічається дуже рідко, це скоріш за все пов’язано з поліконфесійністю цього регіону) – спеціальну паперову полоску, на якій надруковано ікону Христа, Божої Матері та Іоана Хрестителя з написом молитви "Святий Боже". «Вінчик» символізує собою вінець від Бога, котрий отримає кожен, хто виконує Його заповіді.

Отже останній поцілунок відбувається в спеціальний вінець, розміщений на голові покійного із зображенням ікон Спасителя, Богородиці Іоана Хрестителя. В якості другого варіанту поцілувати можна іконку чи хрест, або просто доторкнутися до труни.

Прот. Іван Голуб. Викладач ЛПБА ПЦУ. м. Львів