ПРО КАЛЕНДАРНУ РЕФОРМУ

Ще трохи і Україна почне жити за новим Церковним календарем. Цей перехід на новий календар викликає багато непорозумінь у суспільстві, але на мою думку більшість з таких непорозумінь пов’язана з малою обізнаністю.

Почнемо з того, що сама назва «церковний календар» умовна. Бо юліанський (так званий старий) календар, якого в Україні дотримувалися православні та греко-католики, колись був звичайним світським календарем. Його прийняли в Римській імперії за часів правління Юлія Цезаря (звідси й назва – Юліанський). Запроваджений він був 1 січня 45 року до Різдва Христового.

Проте календар був неточним. Мав невелику часову похибку. З кожним роком ці часові похибки накопичувалося. І виходило, що реальний (астрономічний) час і календарний стали суттєво відрізнятися. Через 128 років після запровадження календаря різниця становила одну добу. Ще через 128 років – дві доби. І так до наших днів.

Ця різниця чітко простежується на прикладі весняного рівнодення, яке в дійсності припадає на 21 березня, а за Юліанським календарем – аж на 13 діб пізніше.

У 16 столітті Папа Римський Григорій XIII видав розпорядження усунути неточності, аби літочислення відбувалося правильно. І таким чином 1582 року з’явився новий календар – Григоріанський (за іменем Папи).

Низка країн Європи відразу ж перейшла на більш точне літочислення. Але в ті часи Церква була надто заполітизованою. І чимало країн, щоб не потрапити під вплив Риму, автоматично відкидали все, з ним пов’язане, – зокрема й календар.

Протистояння календарів тривало до ХХ століття. Але 1923 року на Синаксі (зборах) представників Православних Церков у Константинополі (місто в Туреччині, більш відоме як Стамбул) під головуванням Вселенського Патріарха Мелетія IV було схвалено оновлений – так званий Новоюліанський – календар.

Стараннями сербського астронома Мілутіна Міланковича цей календар уже не містив похибок юліанського календаря. Ба більше – він став іще точнішим, ніж григоріанський, оскільки в ньому  «пропускається» сім діб на 900 років, а у григоріанському – три доби на 400 років. Утім, до 28 лютого 2800 ми не помітимо жодних розбіжностей між григоріанським та новоюліанським календарями.

Тепер важливо розвінчати ще один міф. Його впродовж віків активно просувалася російська пропаганда устами священників рпц. Вони, зокрема, постійно називали католицькими ті свята, які відзначалися за новоюліанським календарем. Приміром, Різдво 25 грудня навмисно називали католицьким, хоча насправді цього числа відзначають народження Христа більшість православних церков, греко-католицьких, протестантських.

Це все робилося навмисно: щоб викликати у православних несприйняття нового календаря.

Насправді ж за новоюліанським календарем живуть і очільник світового Православ’я – Вселенський Патріархат, і більшість Православних Церков – Румунська, Болгарська, Церква Кіпру, Греції, Албанії, Чеських земель і Словаччини.

Монастирі Святої Гори Афон, які канонічно підпорядковані Вселенському Патріархату, продовжують дотримуватися юліанського календаря. Однак метохи (подвір’я) афонських монастирів, які існують в континентальній Греції, використовують новоюліанський календар.

Тобто, в межах одної Помісної Церкви є припустимим співіснування різних календарних традицій.

А от Україна віками живе за неточним календарем із примусу московитів. Адже ті всіма можливими способами відмежовували Україну від європейського світу і дотепер продовжують це робити. У росії церква віками була дуже дієвим інструментом у руках тиранів, а священники виконували роль пропагандистів. І так відбувається досі.

Щойно Україна пробувала звільнитися від щупальців рпц, москва тут же застосовувала погрози, шантаж і навіть учиняла насильницькі дії до тих священників, які прагнули незалежності для українського православ’я.

Але зараз московська гідра знесилена. І ми маємо цим скористатися та раз і назавжди порвати з росією будь-які зв’язки, зокрема й релігійні. Переходом на новоюліанський календар ми не зрадимо православ’я, як це нам хочуть втовкмачити проросійські пропагандисти. Бо якщо навіть Вселенський Патріарх дотримується нового календаря, то чому ми маємо жити за старим?

Як розібратися в датах свят

Скажете, тяжко буде запам’ятати нові дати? Зовсім ні. Просто від дати свята, яке «в числі», треба відняти 13-ть.

Наприклад, Маковея було 14 серпня – мінус 13 – виходить 1 серпня. Успіння Богородиці 28 серпня – мінус 13 – 15 серпня. Миколая 19 грудня – мінус 13 – 6 грудня.

Але є ряд релігійних свят, які щороку припадають на різні дати. До них належать Великдень, Вознесіння, Трійця. Тут уже нам не потрібно буде віднімати числа «13». Бо дата Воскресіння Христового залежить від появи повного Місяця після весняного рівнодення (тобто після 21 березня). На 40-й день після Великодня ми святкуємо Вознесіння Господнє, а на 50-й – Зіслання Святого Духа (Трійцю).

Отже, коли 27 липня буде остаточно прийняте рішення щодо календарної реформи, Україна нарешті святкуватиме важливі релігійні події разом з більшістю Помісних Православних Церков світу.

А ті парафії та монастирі, які хочуть і далі жити за спільним із московитами календарем, матимуть таку можливість. Для цього має бути прийняте рішення кваліфікованої більшості складу громади. Адже календарна реформа проводиться без примусу, поступово й виключно за бажанням людей.

Та головне, що повинні зрозуміти віряни – зі зміною календаря не втрачається ідентичність українців, як про це зараз активно пишуть соцмережі! Не втрачається сенс і зміст свята! Бо те чи інше свято не прив’язане до дати.

прот. Іван Голуб