Хрестик на грудях: мода чи свідоцтво християнської віри?

                                         Мене ж не доведи, Боже, чимось хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові. (Гал. 6:14).

       Хрест – глава нашого спасіння, хрест – причина незчисленних благ. Св. Іоан Золотоустий.

       Сьогодні, у час, коли в суспільстві знаходить відгук погляд про відносність життєвих цінностей, витворилося і суб’єктивне (іншими словами – самовільне) їх трактування. Певною мірою ця тенденція вплинула і на сучасних християн. У цій статті мова піде про ставлення до хреста як до знаку християнської віри. Часто зауважуємо, що відбувається втрата шанобливого ставлення до хреста як до святині та (як прикро) його зневаження. Щоб відповісти на запитання, чому так стається, слід з’ясувати, яке значення хреста в історії спасіння. Найкраще про це говорить Сам Ісус Христос: «Я ж коли буду піднесений, всіх притягну до себе» (Ін. 12:32). Цими словами Спаситель відкриває мету Своєї місії і місце хресного розп’яття в ній.

Хрест – жертовник

       Про хрест можна говорити як про жертовник, на якому була принесена жертва за гріхи світу і відбулося спасіння людського роду. Своєю смертю на хресті і на третій день воскресінням Ісус Христос переміг смерть і диявола. Він освятив хрест, на якому був піднесений і той став животворним. Тому хрест – це основний знак нашої віри.

Хрестик – вияв нашої віри

       Вже перші християни зображали хрести в катакомбах, хрестом себе знаменували і хрестом благословляли. Про це свідчать численні історичні документи й археологічні відкриття, зокрема в старовинних християнських катакомбах. Хрестик, який ми носимо на грудях, – один із способів виявлення нашої віри. Проте неправильне розуміння цієї практики може призводити до крайнощів. З одного боку, може бути небезпека сприйняття натільного хрестика як своєрідного талісману, а з іншого – як прикраси, і це особливо спостерігається в наші дні.

Хвалитися хрестом

       «Мене ж не доведи, Боже, чимось хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові» (Гал. 6:14). Ці слова з Послання апостола Павла до Галатів можуть трактуватися неправильно. Очевидно, що апостол Павло, вживаючи слово «хвалитися», не має на увазі хвалитися хрестом як дорогою прикрасою. Однак повернімося до поставленого нами запитання.

Модна й унікальна прикраса у формі хреста?

       Сьогодні можна придбати хрестик і окремо, і на ланцюжку в церковній лавці, у звичайному кіоску або в ювелірному салоні. Такий великий і широкий вибір призводить до запитання: чи ми, придбавши хрестик, свідчимо, що Христос з любови до нас розіп’явся, і чи ми готові відповісти взаємністю на цю любов? А можливо ми просто хочемо похизуватись перед друзями, близькими та людьми, котрі нас оточують, мовляв, нехай подивляться, яка у нас модна й унікальна прикраса у формі хреста? Відповідь може дати кожен для себе сам, однак важливо пам’ятати: хрест – символ християнства, Церкви Христової. Він, як символ спасіння, був здобутий ціною крови розіп’ятого Ісуса Христа. Хрест, як символ християнства, зазнає знецінення своєї святости, і щоб дати відповідь, чому так стається, потрібно знати сенс і походження практики носіння релігійної символіки на людському тілі.

Книжники, фарисеї та їх філактери

       Про вживання релігійної атрибутики знаходимо згадки у Святому Письмі. Ісус Христос докоряє книжникам і фарисеям: «Свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери» (Мф. 23:5).

       Філактери – це релігійний атрибут у вигляді невеликої коробочки. Їх було дві, які містили важливі слова Закону Божого. Юдеї під час ранішньої молитви одну з них прив’язували до руки, а іншу – до чола. У Старому Завіті філактери носили на своєму тілі, і це було свідченням приналежности до юдейської спільноти. Про філактери згадується ще в П’ятикнижжі Мойсея, а саме в книзі Второзаконня: «І прив’яжеш їх на знак собі на руку, та й вони будуть налобником у тебе між очима» (Втор. 6:8). Слово «філактери» в давньоєврейській мові має той самий корінь, що і молитва: tepbillion (філактери) – tepbillam (молитва). Молитва є розмовою з Богом, а філактери означали перебування поруч з Богом. Старозавітні книжники і фарисеї робили свої коробочки більшими, ніж в когось іншого, і оздоблювали їх гарніше. Ось так забувалось справжнє призначення філактер – пригадування про перебування з Богом, а також свідчення своєї віри.

       Подібні явища можна спостерігати й стосовно натільного хрестика. Син Божий, як ми молимось у «Символі віри», був розп’ятий за нас і воскрес на третій день. Це говорить нам про хресну смерть і хрест, що є символом спасіння. Хрест – це знамено нашого спасіння. Він нагадує нам про страждання Христа задля нас. Натільний хрестик призначений виявляти нашу віру в це і свідчити про те, що ми – християни.

Хрест ніколи не втрачає своєї спасенної дії

       Без усвідомлення своєї віри хрестик перетворюється на звичайну прикрасу, але він не перестає бути хрестиком – хрестом Христовим, прапором нашого спасіння і знаменом перемоги Сина Божого над смертю і дияволом. Ось тому, з одного боку, неусвідомлене використання натільного хрестика – це знецінення його священного значення (профанація святої речі), а з іншого боку, навіть за умови неусвідомлення цінности хреста, він не втрачає своєї спасенної дії і допомагає людині рости духовно. Стається щось подібне до старозавітної історії, коли давні євреї, подорожуючи пустелею до обіцяної землі, були покусані отруйними зміями, але Бог наказав Мойсею підвісити на палицю змія, і всі, хто дивився на нього, зцілявся. Цей змій на палиці став праобразом розп’ятого Спасителя, Котрий вилікував нас від страшної отрути гріха і смерти. Ось так і ми, споглядаючи на розп’яття (хоч би й маленьке) позбавляємося гріховної отрути. Хрест скеровує нас до покаяння, святости й вічного життя. Ось що говорить святий Іоан Золотоустий: «Якщо біля нас хрест, тоді демони вже не страшні і не небезпечні; смерть вже не смерть, а сон». Звичайно, спасає зовсім не матеріял, з якого зроблено хрест (золото, мідь, дерево тощо), не розмір хрестика, не його колір чи місце виготовлення, а Господь і Бог наш Ісус Христос, і при цьому Спасителю дуже допомагає наша віра. Хрестик свідчить про присутність Бога в нашому житті, стає для нас наче провідником, вказівником чи засобом освячення. І тому перед тим, як носити хрестик, ми освячуємо його в храмі Божому.

Для Господньої слави – все найкраще

       До всього написаного варто додати, що скромність є однією з глибоких християнських чеснот. Отже, й у виборі натільного хрестика потрібно керуватись насамперед вірою, а не знанням про дорогоцінні метали, матеріяли чи орієнтацією в цінах тощо. Так, звичайно, для Бога маємо нічого не шкодувати, обирати для Господньої слави все найкраще, але й пам’ятати, що це – для Божої слави, а не про людське око. В старозавітній книзі Сираха знаходимо гарні слова на цю тему: «Сину, виконуй діла свої скромно, і полюбить тебе людина, Богові мила» (Сир. 3:17).

       Насамкінець залишається побажати дорогим читачам нашого часопису, щоб хрестик на грудях був справжнім свідоцтвом віри, живої віри, свідоцтвом того, що наше життя, думки, слова й діла сповнені любов’ю до ближніх і Бога, прагненням святости.

Джерело: Василь ВЕРБІЦЬКИЙ, Ростислав ПРИРІЗ. Слово. №1(38) березень-травень 2009.

ОПРАЦЬОВАНО СВЯЩ. ІВАНОМ ГОЛУБОМ.