  ПРО
ОБЛИВНИЙ ПОНЕДІЛОК
Серед
великодніх свят чи не найцікавіше відзначається другий день великодніх свят
тобто понеділок. Він носить різні назви: Обливний, Поливальний, Водяний. В
давнину вогонь і вода були «найвищими чистителями й святителями» такими
залишалися до сьогодні. Ці стихії, за віруваннями мали необмежені сили й
властивості: проганяти й відвертати лихі сили, передавати силу матері- землі
для її родючості, для високих врожаїв та приплоду, додавти силу и здоров'я
людині, радість, добробут, богатство і т.д. Ці давні вірування легко з'явилися
в народному побуті з прийняттям християнства, бо ж знаємо, що Іоан Хреститель
хрестив водою, а грішники каратимуться вогнем вічним, щоб знищити зло.
Зокрема ж
глибока віра в силу води коли на весні дівчина і хлопець будуть облиті водою -
будуть в літку дощі, буде урожай, а облиті водою будуть всю весну й літо чисті,
здорові, сильні, розумні... Дівчата вийдуть заміж за вимріяних хлопців, а
хлопці одружаться з своїми дівчатами... Самий спосіб обливання виконувався дуже
приховано, зненацька. Цей «магічний», колись чарівний і «дуже важливий» звичай,
яким викликали весняний дощ, а тим і урожай, щасливе парування й добробут,
існував та існує майже по всій Україні [1.с.10].
 Олекса Воропай свідчить, що подібний звичай існує в
багатьох європейських країнах .зокрема в Сербії, Боснії, Чехії, Польщі,
Німеччині. Зокрема: У Боснії –
купаються у джерельній воді.
Польщі – так само як
і у Нас. Напевно це пов’язано із близькістю одна до іншої країни.
Німеччина – у цій
країні вважають, що дуже добре когось облити водою чи навіть самого себе,
набраною о 12 годині ночі. Ще вони кажуть, що якщо у Великодню неділю мовчки
зачерпнути води з струмка за течією, то така вода є цілющою.
Сербія – цей народ у Великодню суботу
обливає свої будинки. Вони вірять, що таким чином цим виганяють злі духи [2.].
Із цих тверджень ми бачимо, що кожна країна має свої
традиції пов’язані із обливним понеділком. Дослідники стверджують, що «Був
подібний звичай і в стародавніх римлян. На камені Неаполітанського музею під
«майським календарем» зазначено: «lustratio ad flumen»(очищення
текучою водою).
 Цілком ймовірно, що звичай обливатися водою та ще й
біля річки як у гуцулів з метою «очищення» прийшов до нас із стародавнього Риму
через Західно-європейські країни. Очевидно, цей звичай трактувався - і у нас, і
на Заході - як поганський. Доказом цього , як і в багатьох інших випадках, є
протести збоку християнської церкви. Так , один з пунктів Познанського собору
1420 р. забороняє на Великодньому тижні обливати водою чи обливатися. У наказі
«Правительственого сената» від 17 квітня 1721 року забороняється обливати водою
в день Великодня тих людей які не були присутні на заутрені [3.с.298].
Обливайтеся, ніхто ж
не заперечує, але майте міру як і у всьому. Чуть-чуть зранку і вистачить, а не
так, що люди згодом можуть захворіти від ваших дій.
Наприклад нижче
наведені фотографії нічого спільного не мають із народними традиціями це
звичайне хамство.
ПРИМІТКИ
1.
Кущинський
А. Великодні звичаї українського народу. - Православний українець 1975 №3-4,
с.10
2. Обливний понеділок. http://vorobus.com/2010/04/oblyvnyj-ponedilok.html
3. Воропай О. звичаї нашого
народу. – К., 1993. – с.298
Свящ. Іван Голуб.
Викладач ЛПБА УПЦ КП
|
