Про перенесення скорбот

Для чого ж Господь попускає нам терпіти скорботи, і як вони відображаються на житті людини? Перш за все зазначимо, що людина найчастіше сама є винуватцем своїх нещасть і скорбот. Так, наприклад, той, хто веде порочне і нестримане життя, рано чи пізно буде покараний болісними хворобами. Кожен повинен пам'ятати, що гріх є беззаконня і порушення природного порядку тягне за собою скорботу, а з нею – хворобу душевну і тілесну.

Господь посилає людині тимчасові страждання за гріхи, щоб позбавити її від великих – вічних мук через тимчасові очищаючі і зцілюючі нас скорботи.

Господь поступає з грішником по-батьківськи, пропонуючи йому гіркі, але цілющі ліки. Святий апостол Павло говорить: «Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як iз синами. Бо хiба є який син, якого не карав би батько?» (Євр.12,7).

Іноді Бог допускає страждати віруючим і для того, щоб виявити їх відданість святій вірі, як це було з багатостраждальним Іовом. Праведник через скорботи набуває праведність, бо, як кажуть святі отці, золото очищається вогнем, а душа людська - скорботами. Скорботи лікують нас від самовпевненості, вчать пізнавати себе, любити людей і цінувати життя. Святі Отці вчать: «Як щастя підносить, так біда упокорює і в пізнання себе призводить». «Як молот розбиває камінь, так скорботу крушить грубість, бездушність і гордість серця». Життєвий досвід показує, що випробування скорботами робить людину мудрішою, тому що Бог не залишає її, але простягає руку допомоги. Дух людини міцніє, і вона йде до Бога. Скорбота для деяких людей, які не мають достатньо чеснот, є майже єдиним шляхом до спасіння.

Колись учні преподобного Ісхіріона звернулися до нього з питанням: «Скажи нам, отче, що ми гарного робимо?» - «Ми виконуємо заповіді Божі», - відповів він. «А що будуть робити ті, які будуть жити після нас?» - «Вони тільки половину виконають того, що робимо ми».- «А що будуть робити ті, які будуть жити після них?» - знову запитали учні. «Вони, - відповів богомудриий старець, - будуть дуже мало робити з того, що робимо ми, але вони будуть мати великі скорботи, і ті, які витерплять їх до кінця, будуть вище нас!».

Протягом століть людей постійно осягають важкі випробування в житті. Вони різноманітні, не можна їх всі перерахувати. Сумує людина, коли руйнується її життя, коли вмирає близька людина, коли її осягають хвороби або інші нещастя. Господь наш Ісус Христос так вчить переносити скорботи: «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк.21,19). Він не тільки вчить, а й підтвердив це Своїм земним життям, яке було подвигом, переповненим скорботами і стражданнями за нас.

Наша слабка людська природа при скорботах схильна нарікати і знемагати. Втіху і підкріплення ми можемо знайти в молитві і таїнствах Святої Церкви, коли Господь посилає нужденним особливу благодатну допомогу. «Хто витерпить до кінця, той спасеться» (Мф.10,22) говорить нам Євангеліє.

Пам'ятаючи свої немочі і гріхи, браття і сестри, будемо терпіти лікування, що посилаються Богом, так ка «Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вiнець життя, який обiцяв Господь тим, що люблять Його» (Як.1,12).

Отже шлях істинного християнина до спасіння лежить через скорботи, спокуси і життєві випробування, які очищають його душу і виховують в ній силу, здатну прийняти Божу Волю і виконати її. Християнин завжди повинен намагатися з радістю нести свій хрест.

Тож дорогі у Христі у час важких випробовувань, які переживає наше українське суспільство просімо Господа і Його Пречисту Матір, щоб Вони навчили нас не нарікати в хвилини спокус випробувань. І Вони допоможуть нам тепер, як допомагали багатьом в дні Свого життя на землі.

ПРОТ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП. м. ЛЬВІВ