ПРАВДА ПРО ТАК ЗВАНЕ МІЖНАРОДНЕ ЖІНОЧЕ СВЯТО 8 БЕРЕЗНЯ  

 У ці весняні дні суспільство пропонує нашій увазі ще одне безглузде свято – 8 березня, заполоняючи наш розум та наші душі обманом і безглуздими веселощами. Зовсім не хочеться образити жінок, так грубо відзиваючись про це свято, але просто хочеться пояснити, що це свято дійсно безглузде і не варте того, щоб його відзначати так весело і урочисто, як це робить більшість.

       «Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя». Ці слова класика згадуються щороку, як тільки починає насуватися черговий «червоний день календаря», особливо популярний у добу «розвинутого брежнєвізму», - Восьме березня, Міжнародний жіночий день, у просторіччі – «свято весни і кохання». Адже щороку наближення цього свята супроводжується цілою зливою коментарів, у яких поєднуються відверті нісенітниці.

       Тому напередодні одного з найквітковіших свят року, спробуємо з’ясувати, звідки ж воно взялося й чому навколо нього такий ажіотаж. Адже перед жіночим днем народ скуповує подарунки мало не валізами, в крамницях не проштовхнутися, квіти розходяться на «ура» хай навіть ціна їхня в цей день зросла втричі. 

       Історія виникнення свята 8 Березня бере свій початок ще у Древньому Римі. Саме тоді і там вже існував день, який відзначали матрони. Цього дня матрони (вільно народжені жінки), що знаходяться у шлюбі, отримували від своїх чоловіків подарунки, були оточені любов'ю та увагою. Навіть рабині також отримували подарунки і їхня хазяйка, дозволяла невільницям цього дня відпочивати.

       Подальша історія виникнення свята подає нам різні твердження. Через століття жінки зважилися змінити світ і стати рівноправними з чоловіками. Широкого поширення набула версія, згідно якої традиція відзначати Міжнародний жіночий день 8 березня була покладена демонстрацією, яку провели 23 лютого (8 березня) 1857 року робітниці текстильної промисловості і фабрик по пошиттю одягу в Нью-Йорку на знак протесту проти жахливих умов праці і низької заробітної плати. Їх вимогами були: 10-годинний робочий день, сухі та світлі робочі приміщення, рівна з чоловіками зарплатня. Працювали у той час жінки по 16 годин на добу, отримуючи за свою працю гріш. На багатьох підприємствах в США виникли профспілкові організації. І ось після 8 березня 1857 року утворилася ще одна – вперше її членами сталі жінки. Цього дня в багатьох містах Нью-Йорка сотні жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи надання їм виборчого права. Проте допитливі історики з’ясували, що 8 березня 1857 була... неділя. Погодьтеся, не найліпший день для страйку.

       Також з історії відомо, що 8 березня 1885 року повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплатню, щоб ті могли розрахуватися за їхні послуги. У наступні роки маніфестації, також, часто відбувалися у цей день, хоча вже в іншому ракурсі, повіям просто сподобалася ідея такого параду, і вони почали відзначати цей день, як день повії.

       В наступні роки демонстрації жінок часто приурочувалися до цього дня. Так, 8 березня 1908 року в Нью-Йорку 15 000 жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи підвищення зарплатні та надання виборчого права. Для закріплення традиції, рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909), а у 1910 році на Міжнародній конференції жінок соціалісток в Копенгагені Клара Цеткін виступила з пропозицією про святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня, яка прозвучала, як заклик до всіх жінок світу включитися в боротьбу за рівноправ'я. Відгукуючись на цей заклик, жінки багатьох країн включаються в боротьбу проти убогості, за право на працю, пошану своєї гідності, за мир.

       Але коли уважно почитати історію чи біографію Клари Цеткін, то знайдемо досить цікаві факти, а саме. «Цеткін» – прізвище першого чоловіка лідерки німецьких соціалісток, російського народовольця одесита Осипа Цеткіна, котрий утік до Німеччини від царської охранки. А народилася Клара у сім’ї саксонського сільського вчителя Ґотфріда Ейснера, який, окрім інших предметів, викладав ще й закон Божий і був органістом церкви селища Відерау. Клара у дитинстві йому допомагала і непогано оволоділа цим складним інструментом. Коли вона, уже немолода політична діячка, відвідала рідні місця, то попросила відкрити їй церкву і годину просиділа на самоті за органом. Ось такими були її справжні дитячі спогади і «поклик крові»…

       Але Клара Цеткін справді була причетна до виникнення свята революційних жінок. Воно було проголошене 1910 року в Копенгагені на 2-й Міжнародній конференції жінок-соціалісток, головою якої була Цеткін. Проте не з її ініціативи. І не з ініціативи Рози Люксембург. Пропозицію внесла інша німецька соціалістка-феміністка Лені Ґрюнберг. Теж, між іншим, «істинна арійка» в певній термінології… Але конкретну дату того року взагалі не встановили: вперше його відзначили наступного, 1911 року, але 19 березня, прив’язавши було до дня перемоги німецьких робітників у барикадних боях далекого 1848 року. Отже не було ані маніфестації німецьких повій 8 березня 1910 року, ані прив’язки до американського страйку, ані «дня народження Клари Цеткін» (навіть з Української радянської енциклопедії легко дізнатися: ця соціалістка-феміністка з’явилася на світ 5 липня 1857 року).

       Насправді Восьме березня народилося як свято жінок-феміністок (Клара Цеткін у своїх брошурах і статтях неодноразово вживала саме цей термін). А те, що фемінізм у ті часи був переважно соціалістичного спрямування, так це реальність, зумовлена викликами часу. Адже йшлося про одночасне здобуття як політичних (участь у виборах), так і соціальних (8-годинний робочий день, оплачувана відпустка по вагітності, рівна зарплатня з чоловіками) прав працюючих жінок. «У кожній країні соціалістки щорічно проводять Жіночий день, який слугує для агітації за надання жінкам виборчого права... Цьому дневі слід надати статус міжнародного». І названий цей день у 1910 році був із щиро німецькою ґрунтовністю: «День міжнародної солідарності жінок у боротьбі за економічне, політичне й соціальне рівноправ’я».

       До 1914 року у різних країнах Європи день боротьби жінок-трудящих за рівні права його відзначали у різні дні березня – відповідно до політичних і культурних особливостей тих держав. Це було зовсім не «свято весни і кохання», як зараз, а суто політичне дійство, яке часом супроводжувалося бурхливими зіткненнями соціалісток-феміністок із поліцією й військами. І тільки напередодні Першої світової війни з’явилася дата 8 березня.

       У 1911 році це свято вперше святкували 19 березня в Австрії, Данії, Німеччині, Швейцарії. Тоді більше мільйону чоловіків і жінок взяло участь в маніфестаціях. Окрім права обирати і займати керівні пости, жінки добивалися рівних виробничих прав з чоловіками.

       У 1912 році жіночий день відзначався все тим же «вузьким колом» країн і знову в різні дні.

       У 1913 році жіночий день був вперше відзначений в Росії (точніше - в окремо взятому місті Санкт-Петербурзі). Дату його проведення, так само як і прізвища організаторів, не вдалося відшукати навіть у радянських джерелах, хоча саме радянські ідеологи протягом декількох десятиліть всіляко розвивали міф про «міжнародність» жіночого дня.

       І тільки в 1914 році - в перший і останній раз! - Жіночий день відзначався 8 березня одночасно в шести країнах: Австрії, Данії, Німеччині, Нідерландах, Росії і Швейцарії.

       Отже, як бачимо, що початково Міжнародний жіночий день був днем протесту проти дискримінації жінок.

       Перша світова війна змусила Європу надовго забути про будь-які свята. Але після приходу до влади в Росії більшовиків про Міжнародний жіночий день знову пригадали і додали йому офіційний статус. На загальне переконання істориків і політологів, комісари використовували напрацювання європейських соціалісток для ідеологічної боротьби проти православної церкви.

      Восьме Березня покликане було відвернути радянських людей від релігійних свят: масляної, що припадає приблизно на той же час, і Дня жінок-мироносиць, що відзначається в третю неділю після Великодня і вважається православним Жіночим днем.

       З 1966 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став святом і неробочим днем.

       А вже у 1975 році радянським ідеологам, нарешті, вдалося здійснити свою давню мрію: оскільки цей рік був оголошений Організацією Об'єднаних Націй «Міжнародним роком жінки», то і 8 Березня з подачі делегації СРСР за рішенням тієї ж ООН отримало-таки офіційний статус «Міжнародного жіночого дня».

       А щодо того, чи варто відзначати визнане, до речі, ООН 8 Березня – то це справа переконань кожного. Тільки за всіх обставин варто пам’ятати його справжній зміст і назву: День міжнародної солідарності жінок у боротьбі за економічне, політичне й соціальне рівноправ’я. Навіть коли у вашому колі святкують «день весни і кохання». Бо ж є чимало країн, де це свято досі під забороною наприклад у Єгипті кількасот жінок, котрі вийшли на майдан Тахрір, були жорстоко побиті радикальними ісламістами – за співчутливої пасивності поліції. І таке діється не лише в цій країні…

       Є версія, згідно з якою попередником Міжнародного жіночого дня  умовно можна вважати єврейське свято Пурім, що було встановлено в пам'ять про спасіння перських євреїв від знищення Аманом, улюбленцем персидського царя Ахашвероша (Ксеркса, в V в. до н. э.) славетною жінкою Естер (Есфір), яке святкують на початку березня.

       Цариця Есфір, яка спокусила Ксеркса своєю красою і стала його дружиною, врятувала іудеїв від винищення. Узявши з царя, який не знав про її походження, обіцянку, що він знищить усіх ворогів, які загрожують її народові, Есфір запобігла запланованим «єврейським погромам» і спрямувала царський наказ проти самих персів. На честь цієї події день 13 адара (цей місяць єврейського календаря припадає на кінець лютого — початок березня) почали відзначати як свято Пурим.

       Святкування Пуриму в іудейському релігійному календарі є «перехідним», як у православному — святкування Пасхи. Дата святкування Пуриму в 1910р. припала на 8 березня, закріпилася і прижилася.

       Змінювати щороку дату свята було б і незручно, й занадто відверто, тому святкування «Дня боротьби за права жінок» було вирішено відділити від свята Пуриму, зафіксувати і щорічно 8 березня, незалежно від місячних циклів, закликати всі народи землі прославляти Жінку-Войовницю. Прославляти Есфір.

       Є й такі, для яких 8 березня просто свято весни, адже природа вже помітно повертає на весну, навіть в повітрі відчуваються її пахощі. Тож чому б не святкувати разом з усіма, тільки під соусом звичайної зустрічі дівчини-весни. А проте, якщо це свято весни, чого ж не вітати також і чоловіків, адже весна й для них, а не лише для прекрасної половини людства.

       Однак, офіційно 8 березня так і вважається саме жіночим святом. Хотілося б звісно, щоб воно так не відгонило радянським духом стадного примусу вітати дорогих, і не дуже, жінок. Цікаво, що українська чоловіча думка про Міжнародний жіночий день коливається від завзятих прихильників закидувати в цей день своїх коханих квітами, цукерками, парфумами, мити посуд, носити на руках, до тих, хто вважає це свято блюзнірством, адже носити на руках своїх коханих потрібно щоденно, дарувати квіти часто, а мити посуд по черзі. 

       Не забуваймо, що дарувати свою любов можна не лише у святковий час, а й кожного дня, від чого свято ніколи не закінчуватиметься.

       Загалом, не буде гріхом, якщо ми за усталеною традицією, яка для багатьох стала сімейною, привітаємо цього дня жінок, але тут є кілька «але».

       Найчастіше це свято припадає на Великий піст, зазвичай, на його початок. Відповідно, духовний настрій цих днів не відповідає галасливій атмосфері свята і навіть якоюсь мірою вступає з нею у конфлікт. Але це не означає, що ми, православні християни, маємо право з суворістю і зневагою ставитися до тих, хто «не з нами». Навпаки, духовна весна у серцях християн повинна виявлятися у привітності, миролюбстві й доброзичливості до ближніх. Адже, як співається у стихирі у перший день Великого посту, «істинний піст це відчуження зла, стриманість язика, відкладання ярості», тобто істинно постить той, хто віддаляється від зла, стримує язика, приборкує гнів. Тому без осуду, з любов’ю ми можемо делікатно відмовитися від святкування, на яке нас запрошують колеги по роботі або родичі, а якщо і потрапимо на свято, то утримуватимемося від скоромної їжі й танців, намагатимемося поводитися скромно, без демонстрації своєї праведності. Слава Богу, сьогодні ми можемо не криючись сповідувати свою віру!

       І тут виникає закономірне запитання: чи належить відзначати це свято жінці-християнці?
       Крім того, якраз того вечора, коли мільйони людей сідають за святковий стіл, щоб вітати жінок, у всіх православних храмах співають стихиру Іоанну Предтечі, оскільки Православна Церква згадує чудо знайдення його глави, а отже і причини її усікновення (від руки жінки). У звичайні роки це свято відзначають дев’ятого березня, а у високосні — восьмого.

       Православна Церква стверджує рівність чоловіка і жінки, але ця дана Богом рівність була втрачена після гріхопадіння, і лише через віру в Ісуса Христа і життя в Церкві ця рівність відновлюється і набуває нового звучання: «Бо ви всі сини Божі через віру в Ісуса Христа! Бо ви всі, що в Христа охрестилися, у Христа зодягнулися!…нема чоловічої статі, ані жіночої, - бо всі ви єдині у Христі Ісусі!» (Гал.3.26-28).

       Христос примирює чоловіків і жінок, відновлює їх втрачену гідність. Більше того, у Церкві жіноче єство піднесене вище за єство Ангельське. Бог прийняв людську природу від жінки – Пресвятої Богородиці Діви Марії, тому, звертаючись до Матері Божої в молитві, ми визнаємо ЇЇ Вищою і Славнішою за найвищі Ангельські чини, найближчою до Господа істотою в усьому творінні. Найбільш ліричні і поширені свята церковного року пов`язані з вшануванням Матері нашого Господа, і кожне з них є вшануванням святості, чистоти, жертовної материнської любові, якостей, які є окрасою кожної жінки. Також, апостол Павло нас вчить: «В Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка» (1Кор.11.11).

       Дехто може подумати, що Православна Церква засуджує та принижує жінок і вважає, що вони мають бути покірними як жінки мусульман, але це є помилковою думкою, адже Православна Церква щороку також святкує День Жінки – через два тижні після Пасхи, у неділю, яка зветься «Неділя Жінок-Мироносиць».

       Свято жінок-мироносиць вважається всехристиянським жіночим днем. Наші православні предки не знали дня 8 березня і не вважали його жіночим днем. А багато століть рік у рік у свято Жінок-Мироносиць чоловіки поздоровляли своїх дружин, брати – сестер, сини – матерів. Це свято нагадує нам про високе призначення жінки-християнки, про великий дар бути матір’ю – милосердною і лагідною, схожою на благовісниць Христа. І це святкування, на відміну від 8 березня, не несе феміністичний і матріархальний характер, цей день присвячений жінці-християнці, уособленню материнської любові, співчутливості, жінці, яка прийняла в себе істинну Божественну любов. Саме в цей день варто вітати всіх жінок, бажаючи їм здобути таку ж любов до Бога, яку здобули Жінки-Мироносиці, полюбивши Господа всім серцем і душею.

       З вищенаведеного ми бачимо, як безбожною комуністичною владою було спаплюжене справжнє християнське жіноче свято. Дивлячись на це пояснення, як тепер ми можемо святкувати те розпусне свято, яке нам нав’язали комуністи-революціонери. Напевно, та людина, яка хоча б трохи боїться Божого правосуддя і яка дізнається всю правду про святкування 8 березня, зрозуміє, що відзначати цей день аж ніяк не личить справжнім християнам. Але враховуючи вищесказане, ми повинні самі визначитися — святкувати нам 8 Березня чи ні. Наскільки важливе це свято для нас? Чи не ображає воно наші релігійні почуття й історичну пам’ять?  

Р.S. 8 БЕРЕЗНЯ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

       Міжнародний жіночий день cвяткують не тільки в країнах СНД: у Росії, Грузії, Туркменії, Казахстані, Киргизії, Молдавії, Таджикистані, Азербайджані, Україні, Білорусії як Міжнародний жіночий день; у Вірменії його відзначають 7 квітня, як День материнства і краси, а в Узбекистані, як День матері.

   Німеччина

       У цій країні 8 березня не є вихідним днем. Тут, як і в Польщі, це свято має соціалістичні коріння. І раніше, у той час, як німці зі Східної Німеччини вітали жінок, у Західній про таке свято навіть не чули. Після возз'єднання двох Німеччин 8 березня отримало деяке поширення в країні. Але широко відзначати цей день у західних німців традицією так і не стало, а у східних трохи призабули про цей день. І незважаючи на те, що в засобах масової інформації згадують про 8 Березня все-таки, як про Міжнародний жіночий день, вшановують жінок у Німеччині в День матері, який відзначається у травні. У цей день жінки-матері звільняються домашніми від всіх турбот по господарству.

Польща

       У цей день чоловіки, юнаки і хлопчики не забувають про жінок, дівчат і дівчаток. У продажу з'являються перші весняні квіти – тюльпани, нарциси. Деякі вважають, що це комуністичне свято і тому не слід його відзначати. Але на них, як правило, ніхто не звертає уваги. Як і в Німеччині, цей день у них робочий.

Литва

       Зараз в цій країні 8 березня приймають як прихід Весни, як данину любові і поваги до Жінки. Перший раз день 8 Березня був включений до списку пам'ятних днів ще в 1994 р. Сеймом, в якому тоді домінувала Демократична робоча партія Литви. Але в 1997 р. після приходу до влади консерваторів і християн-демократів «жіночий день» був з цього списку викреслений. На початку 2002 р. тодішня правляча більшість – соціал-демократи і соціал-ліберали – прийняли поправку до Закону про пам'ятні дні, в які включили і день 8 березня. З тих пір цей день відзначається як Міжнародний день жіночої солідарності.

       Ще тоді, коли приймалася поправка, дискусії з цього приводу в парламенті проходили дуже жваво і чимось навіть нагадували телевізійне шоу, де частина чоловіків висловлювалася за необхідність святкування Міжнародного жіночого дня (мова в даному випадку не йде про "червоний день календаря"), а інша частина, навпаки, засуджувала це свято, вважаючи його пережитком радянської епохи. Тим не менше, поправку прийняли.Таким чином, після відновлення Незалежності Литви, Жіночий день поступово відроджується. Більш того, за словами підприємців, навіть будучи викресленим, зі списку пам'ятних днів, цей день по кількості проданих квітів перевершує такі свята, як День матері та День Святого Валентина. До того ж тепер щорічно збільшується число агентств, які організовують різні заходи і використовують торговий знак 8 Березня.

Франція       

       8 березня у Франції широко не відзначається. Хоча і згадується в засобах масової інформації, як Міжнародний жіночий день. Відзначають це свято тільки комуністи та інші ліві. Вшановують ж жінок французи в травні, у День матері. Цікаво, що до молодих дівчат це свято не має ніякого відношення. Їх вітають у День святого Валентина.

Італія

       Італійці, мабуть, ті  європейці, які не входили до колишнього соцтабору, але ставляться до 8 Березня так само, як і росіяни. Правда, вихідного в цей день у них немає. З 1946 року символом італійського 8 Березня стала мімоза, яка була запропонована в перше післявоєнне 8 березня Радою італійських жінок, як квітка, що характеризує жіноче свято. І з тих пір, у 8 березня для італійських жінок традиційним подарунком є букетик жовтої і пухнастої мімози. Так само відомо, що деякі жінки вважають за краще відзначати це свято без своєї другої половини. Вони збираються в ресторані, або будь-якому іншому закладі, і там, за їжею, напоями та плітками придумують подальші розваги на вечір.

Китай

       Дуже непомітно проходить для китайців свято 8 березня. Хіба що старі революціонерки отримують офіційні привітання. До того ж тут не прийнято дарувати кому б то не було зрізані квіти, тому покупкою букетів напередодні цього дня в Пекіні зайняті тільки іноземці. У цей час вже можна купити троянди, нарциси і деякі інші квіти.

Туркменістан

       Для Туркменістану характерно домінування сімейних цінностей, відповідно, традиційно велика і шанована роль жінки. Свято 8 березня відзначається в Туркменістані після деякої перерви. Він був скасований першим президентом Туркменії Сапармуратом Ніязовим у 2001 році. При ньому жіноче свято відзначався в Новруз байрам 21-22 березня і називався Національним святом весни і жінок Туркменістану. Однак у січні 2008 року президент республіки Гурбангули Бердимухамедов підписав закон про внесення змін до Кодексу законів про працю і повернув Міжнародний жіночий день 8 березня.

Болгарія

       У Болгарії свято 8 Березня ще не стало національним. Це звичайний робочий день. Так що у чоловіків є привід привітати не тільки свою дружину, а й жінок-колег на роботі. Зазвичай на роботі, після обіду влаштовуються гуляння або ж товариші по службі всім колективом відправляються в ресторан або кафе. Останнім часом у деяких жінок в Болгарії ставлення до свята трішки охололо, інші ж почали сприймати його як атрибут соцчасів. Нерідко помічається і факт, що жінки на відміну від чоловіків з великим ентузіазмом вітають один одного в цей день.

     За матеріалами інтернет видань підготовлено священиком Іваном Голубом. Викладачем ЛПБА УПЦ КП