ПРОФ. ПРОТ. А. ВЕТЕЛЕВ. "ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ"

IX

Нам залишається поставити ще одне питання, яке не можна обійти при вивченні таїнства покаяння, питання про ставлення таїнства покаяння до євхаристії. Зазвичай розглядають покаяння лише як приготування до прийняття Святих Таїн. По суті це так і є. Євхаристія є таїнство таїнств, приступаючи до якого віруючі стають співтілесними і сспівкровними Христу, робляться причасниками Його вічного життя. Покаяння ж, як ми вже говорили, є дверима, що підводять людину до цього вічного життя.

В цьому розумінні є, проте ж, і значна небезпека, яка полягає в тому, що ті котрі дивляться таким чином часто забувають, що покаяння є самостійне таїнство, яке має свої благодатні дари, і що за ним зовсім не обов'язково має безпосередньо слідувати причащання Святих Таїн. Ми вже бачили, що в ряді випадків правила церковні пропонують відлучати тих що каються на більш-менш тривалий час від причастя Святих Таїн. Це однак, не позбавляє тих благодатних дарів, які той що кається отримав в Таїнстві Покаяння. Благодатний дар прощення гріхів вже отримано в цьому таїнстві, але Церква вважає за необхідне в окремих випадках, перш ніж той, хто кається отримає повноту життя у Христі, яка надається йому в євхаристії, застосувати до його душі цілющі засоби, викорінювати гріховні пристрасті, що є, як ми вже бачили, коренем гріха.

У Таїнстві Покаяння людина отримує запевнення і запоруку вічного життя. Покаянний процес, що йде за цим таїнством, повинно привести до гідного причастя Святих Таїн, тобто, до того, щоб душа її «за правдивою обітницею Божою невимовним і недовідомим чином була упокоєна на істинному і всеблагому лоні Божому ... На цьому блаженному і всесвятому лоні відбувається щось дивне, що перевершує розум і слово таємниця єднання. І тоді то буде єдина плоть і єдиний дух, і Бог з Церквою - душею, і душа з Богом [20].

[1] Св. Дионисий Ареопагит, Книга о церковной иерархии, гл. I. — Писания Св. Отцов о богослужении, т. I.

[2] Симеон Новый Богослов, Слова, т. I, стр. 23.

[3] Св. Григорий Палама, О добродетелях и страстях, Добротолюбие в русском переводе, т. V, стр. 278, 279.

[4] Слово 5. Слова, т. I, стр. 61.

[5] Из молитвы евхаристического канона.

[6] Симеон Новый Богослов. Слово 1-е, Слова, т. I, стр. 24-25.

[7] Блаж. Симеон Солунский. Разговор о священнодействиях и таинствах церковных. Писания Св. Отцов о богослужении, т. II, стр. 315.

[8] Там же. стр. 316.

[9] Там же, стр. 314.

[10] Служба 13 сентября. Стихира на «Хвалитех».

[11] Слова, т. I, стр. 65.

[12] Симеон Новый Богослов, Слова, т. I, стр. 270.

[13] Слово 61.

[14] Иноки Каллист и Игнатий, Наставление для безмолствующих. — Добротолюбие, т. V, стр. 335.

[15] Слово 71.

[16] Хомяков. Церковь одна. Соч., т. II, стр. 18.

[17] Симеон Солунский. Разговор о священнодействиях и таинствах церковных. Писания св. отцов о богослужении, т. II, стр. 30-31.

[18] Проф. С, И. Смирнов. Материалы для истории древнерусской покаянной дисциплины. М., 1912, стр. 196-197.

[19] В. Троицкий (Архиеп. Иларион). Покаяние в Церкви и покаяние в католичестве. «Голос Церкви» 1913, № 4, стр. 112-113.

[20] Преп. Максим Исповедник. Тайноводство. Гл. 5. Писания св. отцов о богослужении, т. I, стр. 316.

Проф.-прот. А. Ветелев. Таинство покаяния

ОПРАЦЬОВАНО І ПЕРЕКЛАДЕНО ІЗ Журналу Московської Патріархії

1954, № 11, ст.32-41; № 12, ст.47-52

Кандидатом богословських наук, викладачем ЛПБА УПЦ КП,

протоієреєм Іваном Голубом