ПРОПОВІДЬ БІЛЯ СВЯТОЇ ПЛАЩАНИЦІ

                                                                                     «Звершилось» (Ін.19.30)

       Дорогі брати і сестри, в цей священний час згадування страждань Господніх одягнулася в плачевні ризи скорботи Свята Церква. Тут у храмі перед нашими очима, як колись у Йосифовій печері – гробниці після зняття з хреста, нині бездиханно лежить Господь наш Ісус Христос.

       Ненависть, гордість, заздрість, гріхи впавши людей прибили до хреста і вмертвили безгрішного Сина Божого. Безумне створіння піднялося на Створителя. Немає числа, немає міри всьому злу, котре вчинило людство від часу свого гріхопадіння. Але не було більшого злочину перед Богом ніж та Голгофська страта. Носій подоби Божої – людина, віддавшись владі темряви, стала Боговбивцею. Один вигляд звичайної людської крові зазвичай нас лякає. А в цей останній день земного життя Спасителя рука беззаконників не здригнулася, а пробила Його Пречисті руки і ноги залізними цвяхами. І пролилася з хреста найчистіша, невинна кров Божественного Страждальця на виду у засліплених злобою людей, що кричали на суді: «Кров Його на нас і на наших дітях» (Мф.27.25). Так, вони, прагнули Його крові, побачили її, почули в передсмертних муках голос Розп’ятого і дочекалися часу, коли похилилася Його голова.

       Безжиттєва природа здригнулася від страшного злочину живих. Сонце згасло, розпалося каміння і земля затряслася, церковна завіса роздерлася на двоє.

                          Звершилося! Відкупительний подвиг виконаний!

       Стоячи сьогодні перед Святою Плащаницею, ми возлюблені брати і сестри, опустімо до низу свої очі, загляньмо в середину своїх душ та відчуймо всю тяжість тих злих вчинків душі, котрі продовжують кричати: «Розпни, розпни Його!». Зараз час оплакувати свої гріхи і сумувати за свою грішну душу. «Не плачте наді Мною – звертається Спаситель до нас із сторінок Святої Євангелії, котре зараз тут лежить на Його персах, – але плачте над собою і над своїми дітьми» (Лк.23.28).

       В цю хвилину коли ми будемо доторкатися і цілувати святі рани безмовно лежачого Відкупителя, немає місця багатослів’ю для душі, немає місця для затримки розкаяння. Разом із благорозумним розбійником визнаймо брати і сестри, за нас померлого Сина Божого небагатьма словами покаянної молитви: «Пом’яни  нас Господи, коли прийдеш в Царстві Твоїм».

СВЯЩ, ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.