ПРОПОВІДЬ НА 20 (19)-ту НЕДІЛЮ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ.

         Дорогі брати і сестри! Коли ми слухаємо слова Спасителя, то відчуваємо як в цих словах звучить милосердя яке звернене до кожного з нас. Тільки розсіяне світським хаосом, стурбоване злобою серце не знає, що йому робити і куди йому пристати. Навколо нас сьогодні багато говорять про милосердя, про добрі діла, про духовність. Але часто це лише пустий звук, загальні хоч і гарні слова. Тільки у Святій Апостольській Церкві живе правдива любов. Сектанти та люди далекі від церкви можуть сказати, що таке твердження вносить сум’яття і призводить до розколу. Багато сучасних сектантів наполягають на тому, що їх не можна називати сектою. Але як же ж їх називати цих заїжджих торговців Словом Божим? Запитаймо їх, а де ж вони були десять, двадцять, тридцять чи п’ятдесят років тому? Ким вони були? І відповідь яку вони дадуть досить легко спрогнозувати.

          На нашій із споконвіків Українській Православній землі не повинно бути місця заїжджим сектантам. Ми повинні остерігатися чужої для нас «духовності». Тому що Христос сказав, що в останні дні прийдуть лжехристи, лжепророки, котрі будуть вас спокушати, але ви не вірте їм. Чомусь у наших засобах масової інформації постійно з’являються «провісники віри», які говорять незрозумілою для нас мовою, які потребують перекладачів, тлумачів, це проповідники з інших континентів та з іншою культурою. Хіба нам, коли слухаємо ці проповіді, вони стають доступними, зрозумілими, близькими? Хоча вони ніби й несуть віру, однак перероблену, перекручену лукавими людьми від завіту Господа нашого Ісуса Христа. Звідки прийшли вони – ці меноніти, свідки єгови, армія спасіння, адвентисти, баптисти, мормони та багато інших, яким сьогодні немає числа – це мертві гілки від виноградної лози – Православної Церкви. Вони люблять точні цитати із Святого Письма. Ми ж можемо попросити їх відкрити євангліє від Іоана де Христос говорить: «Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій виноградар. Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку що плодоносить очищає, щоб більше принесла плоду. Ви вже очищені через слово яке Я проповідував вам. Перебувайте в Мені і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі: так і ви якщо не будете в Мені. Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка і засохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь і вони згоряють» (Ін.15,1-6).

          Дорогі брати і сестри! Чи не здається нам, що наше швидке захоплення заморськими яскравими приманками, відносить нас вітром сект до чужих духовних джерел, і при цьому відриває нас від живоносних джерел батьківської віри. Адже, ж наша держава більше як тисячу років тому у Святому Хрещенні прийняла Істинного Живого Бога. І багато хто з нас сьогодні впускає у свої помешкання, а особливо у свої серця «богів», котрих висадили на свої престоли сектанти, 10, 100, 200 років тому. Чи це є Істинний Бог? Правду говорить наша приказка: «нехай і гірше, аби інше». І сьогодні ці інші прийшли вчити самого Христа. Я не обмовився тому, що головою Церкви є Христос, і не священик говорить у Церкві слова проповіді, а сам Христос через священика, звершує ці великі дивні діла.

          Тому, возлюблені в Христі брати і сестри! Ніколи в житті не впадаймо у відчай, не піддаваймося на спокуси «нового шляху» навіть якщо доведеться покласти життя за свою церкву, віру. Радьмо нашим опонентам сектантам як найчастіше перечитувати Символ Віри, який заповідали ще у 8-мому столітті Отці Апостольської Церкви. Запитаймо їх чи вони знають, що означає: «вірую в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву?». Чи знають вони, хто такий Христос і Його любов? Чи знають вони, що таке життя у Христі? Чи знають вони що таке молитва? Нехай відкриють Києво-Печерський Патерик або книгу «Життя Святих» і прочитають, може тоді зрозуміють, що вони не є Церквою, а лише незрозумілим зібранням. Якщо ж наслідувати логіку сектантів, то і синедріон, котрий розіп’яв Ісуса Христа, можна назвати Церквою. Так і сьогодні Церкву кожного дня розпинають різноманітні секти, які зневажили шанування Божої Матері, котра сповнена Духа Святого сказала: «Від нині Мене ублажатимуть всі роди» (Лк.1,48). Вони зневажають праці та подвиги великих ісповідників Церкви, і не визнають преподобних і святих мучеників.

          Зараз, як ніколи в Україні з’являються нові секти, які тільки себе називають правдивими, а це все лицемірство і пустомовство. Я хочу привести приклад із життя: порожній колосок завжди тягнеться догори, а повний колосок завжди хилиться до землі, схиляється перед своїм Творцем. Господь нам ясно вказав про сьогоднішні дні: місцями будуть землетруси, сьогодні вони є, буде голод і холод і сьогодні у світі ми про це чуємо. Будуть хвороби про які люди не чули – сьогодні вони є. З’являться багато таких які будуть називати себе «христами», і сьогодні ми вже бачили подібні випадки.

          Тому і сьогоднішнє Євангліє вчить нас правдивому виконанню заповідей Господніх. Господь говорить нам: «Як хочете, щоб вам робили люди – так само робіть і ви їм». Поставмо себе на місце іншої людини, і як би ми бажали, щоб до нас ставилася і чинила інша людина так і ми повинні ставитися до ближнього. І якщо ми бажаємо, щоб нас поважали у суспільстві, любили у сім’ї, починаймо перш за все із самих себе. І якщо ми так зробимо, то не впадаймо у гординю, не чекаймо якоїсь нагороди. Але скажімо собі: «Я зробив, не більше того, що мав зробити». Далі Господь говорить: «І якщо ви любите, тих що вас люблять, яка вам з цього користь? Бо й грішники чинять так само». Не думаймо, що Спаситель забороняє нам любити тих, котрі нас люблять і надавати їм за необхідності допомогу, і котрі коли нам потрібна допомога роблять так само. Але Спаситель говорить, що цього занадто мало, для Його учеників, та для тих які закликаються до наслідства у Царстві Небесному. Коли до нас звертаються про допомогу, наш християнський обов’язок по можливості допомогти незважаючи на конфесійну приналежність того хто просить. Прикладом у цьому є для нас Спаситель, адже ж до Нього приходили садукеї і самаряни, язичники і Він нікому не відмовляв і ні від кого не відвертався. Він завжди йшов за тим чиє серце очікує милості, чиє серце шукає свого Творця. Далі Господь розкриває значення слів: «Якщо ви робите добро тим, які роблять вам добро, – яка вам за те дяка? Бо й грішники роблять так само. І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка, бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати» (Лк.6,33-34). Наше сьогоднішнє життя подає нам багато подібних прикладів. Деякі люди позичають гроші, а коли приходить час віддавати вони кажуть: «Якщо ти покинеш свою православну віру, а перейдеш на нашу віру ми простимо тобі всі твої борги, але ти тільки повинен ходити до нас». Ось таким способом сектанти купують наш православний народ. Але у Святому Письмі сказано: «Якщо ви робите щось заради своєї вигоди, заради слави – яка вам користь?». І найбільш відомі для всього світу слова Спасителя: «Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть, і позичайте, нічого не сподіваючись; і будете синами Всевишнього, бо Він добрий і до невдячних і злих. Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк.6,35-36). Ось до такої любові повинні підноситися правдиві послідовники Христа. Не одних благодійників та друзів ми повинні любити, ця любов не зробить нас вгодними Богові. Ні ми повинні любити заради самого добродійства через любов до Бога, така любов простягається на всіх, які б вони не були і як би вони до нас не відносилися, адже ж всі люди є дітими Отця Небесного.

          Дорогі брати і сестри! Якщо уважно придивитися до життя Православної Церкви, уважно погортати сторінки її історії. Із самого початку коли Київська Русь прийняла християнство ми бачимо, що зразу ж з’явилося багато благодійних лікарень, домів перестарілих при монастирях і храмах – і що вони отримували за це? Зовсім нічого. Наші предки творили діла милосердя не заради себе, а заради самого милосердя. Згадаймо преподобних Антонія та Феодосія Печерських – як їх ненавиділи князі і бояри за їх благочестиве і подвижницьке життя. Вони все терпіли і саме їх смиренне терпіння закликало у монастир все нових і нових подвижників – молитвеників за рідну землю і народ. Бо церква Христова – це отчий дім, який повинен очищати сам себе молитвою і покаянням від своїх гріхів, пристрастей і йти за Спасителем. Господь говорить, що краще творити добро тим, які проти нас. Але основним ворогом для нас християн є диявол з яким ми повинні вести боротьбу. І не можна зневажати своїх ближніх навіть за те, що вони відійшли від істинної Церкви, а також і тих, які сьогодні знаходяться у гріховній темряві пристрастей та пороків. Тому сьогодні Христос закликає нас бути милосердними, мати любов і бути знаряддям Святого Духа, який через нас вчинить благодійства і милості для тих хто потребує.

       Наша Свята Православна Церква сумує за тими, що відпали від корабля спасіння і для них не світить Сонце Правди. Про таких відпавши людей апостол Павло говорить: «Дивуюся, що від того хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до іншого благовіствування, яке зрештою не інше, а тільки є люди, що бентежать вас і хочуть спотворити благовіствування Христове. Та коли б навіть ми, або ангел з неба став благовіствувати вам не те, що ми вам благовіствували, нехай буде анафема. Як ми раніш казали, так і тепер ще говорю: хто благовіствує вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема» - тобто прокляття (Гал.1,6-9). Ці слова, сказані ще в ті часи коли були живі безпосередні учні Христа. І сьогодні ці слова живі як ніколи. Як же ж насмілюються нові «благовістителі» перетворювати, а потім і спотворювати Слово Боже – благу вістку.

          Тому дорогі браття і сестри! Нам залишається тільки одне: бути вірними своїй Православній вірі і просити в Бога милості для тих, що відійшли від Православ’я, щоб вони просвітилися і знайшли істинну дорогу, яка веде в оселі Царства Небесного.

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП