ПРОПОВІДЬ НА 5-ту НЕДІЛЮ ПО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

       У сьогоднішньому Євангелії розповідається про те, як Господь прийшов до землі Гадаринської. При виході з корабля Його зустріли двоє біснуватих людей і закричали до Спасителя: «Що Тобі до нас Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити». Вдалині від них пасся великий гурт свиней. І просилися демони: «Коли виженеш нас, то дозволь увійти нам в стадо свиняче». І Господь дозволив. Негайно ціле стадо кинулося в море і загинуло у воді. Пастухи ж побігли в місто і розповіли про все, і про біснуватих. Тоді все місто вийшло назустріч Спасителю і всі просили Його, щоб Він відійшов із їхньої землі. Господь увійшов знову в корабель, переправився на інший берег і прибув в своє місто.

       З розказаної події звернемо увагу на накази Господні увійти злим духам у свиней, щоб згубити їх, і на вчинок гадаринських жителів, котрі просили Господа віддалитися з їхньої країни. Отже, навіщо Господь дозволив злим духам погубити свиней; адже, це був прямий збиток жителям?

       Ми з вами, дорогі брати і сестри, знаємо, що Господь різними шляхами веде людей до спасіння. Одним подає багатство й інші блага життя, інших веде до спасіння через бідність і недоліки, третіх направляє на шлях спасіння через лиха і покарання. Саме останнім шляхом покарання і хотів Милосердний Господь навернути до спасіння гадаринських жителів. Ці люди жили для свого власного задоволення, дбали тільки, щоб солодко поїсти і попити, всю працю і турботу покладали тільки на те, щоб придбати собі побільше всякого матеріального достатку і прожити безбідно-приспівуючи. Про душу свою, про догоджання Богові вони думали найменше. Таких, засліплених земним достатком, людей Людинолюбний Господь захотів просвітити і направити їх розум і серце на порятунок своєї душі. Він хотів показати їм, що справжнє вічне і незамінне щастя полягає в тому, щоб людина прагнула наблизиться до Бога, а наблизившись, відчувала би невимовну радість і безкінечне блаженство. Господь хотів показати їм, що земне щастя і достаток не є міцними чи надійними, що воно сьогодні є, а завтра воно зникає, і зникає саме тоді, коли люди сподіваються і розраховують тільки на земне благополуччя. Господь хотів показати Гадаринським жителям, що сама лише насолода земними благами без турботи про спасіння душі, без прагнення до Бога, породжує в людині різні злі пороки, і зводить її на таку ступінь морального падіння, що в людини навіть вселяються біси.

       І що ж ми бачимо? Чи відгукнулися гадаринські жителі на напоумлення Господнє, чи зрозуміли Його Божественне відвідування і замислились над усією порожнечею земної суєти? На жаль, - ні! Зачерствіло серце цих людей, збіднів їх розум, не захотіли вони зрозуміти часу відвідування Господнього, очистити себе від бруду життєвих задоволень і побачити дійсне, неземне щастя людини. Свиняче стадо для гадаринських жителів виявилося дорожчим від порятунку їх власної душі, дорожчим за Самого Бога. Вони всі вийшли з міста і просили Господа віддалитися з їхньої землі. І Спаситель виконав їхнє бажання. Він нікого не тягне насильно до вічного блаженства, не силує, хочеш - рятуйся; не хочеш - роби на власний розсуд і волю. Господь сів у корабель, відплив на іншу сторону моря і прибув в своє місто.

       І нас, закликає Господь до спасіння різними шляхами. Рік від року за свої беззаконня ми терпимо різні катаклізми, нещастя. А попереду нужда, гірка, зла нужда. І чекає від нас Господь, що ми схаменемося, покаємося в своїх гріхах і згадаємо про спасіння своєї душі. І говорить нам Господь: «Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися» (Мф.6,25). Не витрачаймо, дорогі брати і сестри, усіх сил на одне тільки тлінне тіло з його пристрастями і похотями, бо все це, може зникнути вмить, завдавши нам нестерпного болю, якщо ми лише до нього були прив’язані по справжньому. Адже, тільки душа є дійсно важливою для тіла. Та й чи можемо ми, самими лише власними силами, без допомоги Божої, здобути собі все потрібне для тіла? Чи не ми вибиваючись з сил намагаємося заробити достатньо коштів для життя? Чи не ми, забуваючи Бога і свята Господні, до знемоги вимучуємо себе морально і фізично? Кожен у своєму серці задаймо собі запитання, чи багато ми отримали без благословення Божого? Буває, докладаєш над зусиль, а все йде, як вода крізь пальці. Ось, що значить піклуватися про тіло, про земні втіхи і занедбувати спасіння душі. Ми пішли проти волі Господа і не можемо сподіватися на Його всесильну допомогу. Ми, як гадаринських жителі, шкодуємо про кожен, навіть невеликий збиток у нашому господарстві і не звертаємо уваги на те, як день за днем гине наша душа, занурюючись у дрібниці та суєту земного життя. І зачерствіло наше серце, і не чуємо ми слова Господнього: «Шукайте перш Царства Божого й правди Його і все це додасться вам» (Мф.6,33). Тому, дорогі брати і сестри, стараймося дбати найперше про спасіння наших душ, стараймося виконувати волю Господню виконуючи Його святі заповіді і Господь ніколи не залишить вас в нужді, а з достатком пошле все необхідне для вашого тіла, для нашого земного життя.

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.