ПРОПОВІДЬ НА ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ БОГОРОДИЦІ СВЯТОЮ АННОЮ

Сьогодні всесвіт святкує днесь Анине зачаття, яке було від Бога, бо вона породила понад усяке слово ту, що родила Слово. Ці слова кондака свята зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці звеличують цей дар Божий для всього людства. Зачинається Та, Яка народить Слово, народить Бога, дасть людству Спасителя. Тому весь всесвіт днесь святкує Анине зачаття. Вся земля радіє і веселиться, бо зачинається Та, Яка вмістить у Своєму лоні Невмістимого, неописаного Бога, Який стане Людиною, втілиться для того, щоб принести людям нове життя.

Зачаття Пресвятої Богородиці Праведною Анною – це дійсно торжество, торжество не тільки самого факту зачаття, торжество не тільки того, що вже зачинається Та, Яка народить Бога, але це і торжество молитви святої праведної Анни і праведного Іоакима, які по своїй лагідності і смиренню жили в зневазі. Господь не давав їм дитини, але вони не сумували. Звичайно, їм було важко вислуховувати ці паплюження, і ми знаємо, як святий праведний Іоаким приніс жертву до Єрусалимського Храму, і її не прийняли, тому що вважали, що він не гідний, якщо у нього немає дітей, значить, він великий грішник. І він плакав гірко, але не безнадійно, не впадав у відчай. Він не думав про те, що і як буде, а думав про те, щоб бути смиренним і лагідним, як догодити Богові, щоб Його воля здійснилася.

І свята праведна Анна саме так зачинає Пресвяту Богородицю, в смиренні і лагідності, у виконанні волі Божої. І хоча всі навколо поносили її за безпліддя, вона не журилася про те, що їй важко, не міркувала про це, просто разом зі своїм чоловіком Іоакимом вони жили Божим життям в своєму серці. Господь каже в сьогоднішньому Євангелії, що все таємне буде явним, і у кого є, тому і дасться. А у кого немає, і те, що він думає, що має - відбереться у нього. Ці слова Євангелія нам допомагають побачити лагідність і смиренність праведних Іоакима і Анни. Вони в серці своєму були вірні Богу, і хоча всі думали, що вони грішні, в серці їх були мир і спокій, була надія, було бажання виконати волю Божу, а Господь благий. Їм було важко, їх ганьбили, але вони знали, що так треба, що треба все це спокійно перенести, тому що Господь над усім, Він бачить серце людини, і Йому не треба показувати свою любов до нього, а навпаки, якщо вона є - вона є, і те, що невидимо, стане явним, і той, хто має - тому дасться.

Святі праведні Іоаким і Анна нас вчать тому, як треба берегти всередині нашого серця те, що є, і не переживати, що буде важко або погано. Все це залежить від Бога. Але від нас залежить, бути вірними Богу, чи ні, любити Його всім серцем, всією душею, чи ні. Якщо у нас є це в серці, воно буде і в житті. Ми бачили, як праведна Анна серед труднощів її життя зачинає Пресвяту Богородицю. Те, що було таємно, стало явним, і Господь дарує тому, у кого є, і дає йому. Тому що воно є в серці, і його ніхто не відбере, бо воно є. Якщо ми плекаємо своє серце любов'ю, вона є в ньому. І це таємне стане явним. Як? - Все наше життя буде сповнене цієї любові, якщо є вона в нашому серці. Ми не повинні переживати, що щось не так в нашому житті, всі випробування Господь нам послав для того, щоб все було явним, що в серці нашому. Якщо в нашому серці є любов - це стане явним, якщо немає любові - теж стане явним, що там нічого немає. Тому що будемо нетерплячі, не смиренні. Тому Господь говорить: у кого є - тому Він дасть ще, а у кого немає - і то, що є, заберуть у нього. Тому що Господь там, де є наша любов, де є наша вірність, таємно, глибоко в серці. Вона робить все. Вона потім стає явною в нашому житті в безлічі чеснот.

Такою була свята праведна Анна. Вона носила в своєму серці любов, вона молилася, сподівалася, вона бажала робити все так, як Богу вгодно в своєму серці, в глибині своєї душі, вона була вірна, незважаючи на те, що всі їй говорили, що вона неугодна Богу, що вона грішна. Але це їй ні про що не говорило. Їй все говорило, що в її серці - любов до Бога. Якщо вона є, людина спокійно перенесе все у своєму житті. А якщо немає любові в серці, то і мале випробування не перенесе. Ось чому забереться й те, що є у того, хто не має.

Свята праведна Анна зачинає Пресвяту Богородицю і взиває до нас бути в серці своєму вірними Богу і провадити наше життя, як вона це робила. Дивитися на те, що ми робимо, що від нас залежить, а не на те, в яких обставинах ми перебуваємо, що від нас не залежать. Свята Анна була у важких обставинах, але вона була вірна в своєму серці Богові, і спокійно дивилася на все паплюження. Тому що б не було в нашому житті, серце повинно бути вірним Богу. За будь-яких життєвих обставин у нашому серці повинна завжди відбуватися боротьба з гріхом, з гордістю, з марнославством, з лукавими думками, бажаннями. І праведна Анна нас сьогодні запитує: а що там, всередині нашого серця? Де таємне, яке стає явним, де то, що є? І Господь буде дарувати ще.

Ми святкуємо сьогодні разом з усією Вселенною Аннине зачаття від Бога, тому що вона зачинає Ту, Яка перше слова Слово народить. Як Господь нагороджує Своїх вірних! Якщо ми вірні Богу, подолали в собі егоїзм, гордість, як Господь нам дарує ще й ще, і навпаки, коли егоїзм опанував нашим серцем, ми не тільки нічого не отримуємо, але ми все втрачаємо, егоїзм спустошує нашу душу. Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці – це нам нагадування про те, що якщо буде наше серце сповнене любові, скільки Господь дарує нам дарів, як Він дасть йому безліч невимовного, підтримку, славу Свою, любов Свою.

Нехай Всемилостивий Господь, що бачить наше серце, віддасть, серцю нашому, яке буде намагатися наслідувати праведну Анну серед усіх труднощів. Дорогі брати і сестри, намагаймося разом з праведною Анною в серці бути вірними Богу. Коли її паплюжили, вказували їй, що вона грішна, вона раділа, бо її серце було сповнене любові до Бога. А любов завжди страждає, любов завжди випробовується. Тому що вона любов, тому що вона є, і їй дасться. І Господь дарує нашому люблячому серцю багаті дари. І нехай таїнство Зачаття Пресвятої Богородиці буде глибоко в нашому серці таїнством нашої праці над собою, над нашими лукавими думками, над нашими недобрими бажаннями, над нашим егоїзмом, який всіх судить і всім незадоволений. Коли ми будемо переборювати це в собі, тоді ми будемо мати любов у своєму серці, яку Господь буде завжди благословляти і дарувати цій любові Свої дари.

Прот. Іван Голуб. Викладач ЛПБА УПЦ КП