ПРОПОВІДЬ НА НЕДІЛЮ ФОМИНУ

       Сьогодні ми дорогі брати і сестри, святкуємо другу неділю після великого свята Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Ця неділя, ще з давніх-давен нашим народом називається провідною, бо в цей день в народі існує звичай поминати своїх померлих родичів, тобто, люди в радості світлого празника Пасхи відвідують їх і знову проводять у своїх молитвах до вічного спокою.

       А Свята Церква сьогоднішній неділі дає назву – неділя апостола Фоми, бо підчас читання Святої Єванглії ми з вами чули, як Господь наш Ісус Христос на восьмий день після Свого Воскресіння знову явився апостолам і зміцнив віру апостола Фоми, бо він не хотів повірити іншим апостолам, котрі говорили, що Господь воскрес і вони Його бачили. Тому Фома сказав до них: «Коли не побачу на руках Його знаків від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани Його, і не вкладу руки моєї в ребро Його не повірю» (Ін.20.25). І далі, ми бачимо, що через вісім днів, коли апостоли разом із Фомою перебували в домі за замкненими дверима, знову явився Христос і сказав: «Мир вам!». І звернувшись до апостола Фоми сказав: «Дай сюди палець твій і поглянь на руки Мої, і дай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірний, а вірний» (Ін.20.27). І побачивши на власні очі воскреслого Господа, Фома вигукнув: «Господь мій і Бог мій! І каже йому Ісус: «Ти увірував, бо побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували» (Ін.20.28-29).

       Ми знаємо, що впродовж сорока днів після Свого воскресіння, Христос ще декілька разів являвся Своїм ученикам. І приходив Він до них завжди в той час, коли вони мали якусь потребу чи необхідність. Взяти хоча б ті два перші з’явлення, коли апостоли налякані ховалися за закритими дверима від юдеїв які домоглися смерті їх Вчителя на Голгофі. І тому явлення у цей час Ісуса Христа, яскраво свідчить, що Він дуже любив Своїх учнів, турбувався про них і тому спішив на допомогу.

       Так само, дорогі брати і сестри, Христос любить і охороняє всіх тих, що вірують в ім’я Його, бо Він Сам сказав: «Ось Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мф.28.20). Також про це говорить святий апостол Павло у своєму посланні до євреїв, що «Ісус Христос учора й сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр.13.8). Тому кожен хто перебуває в слові Його та дотримується Його заповідей та виконує волю Божу є учеником і правдивим послідовником Сина Божого (Ін.8.31; 14.21). Про це також свідчить випадок із життя Господа Ісуса Христа, котрий описує святий євангеліст Марк. Одного разу коли Ісус Христос навчав народ, підійшла Мати і брати, які бажали говорити з Ним і не могли доступити до Нього через велику кількість людей і хтось сказав Йому: «Ось Мати Твоя і брати Твої шукають Тебе». Тоді Ісус сказав: «Хто Мати Моя та брати Мої?». І поглянувши навколо на тих, що сиділи біля Нього, сказав: «Ось Мати Моя і брати Мої. Бо хто чинитиме волю Божу; той брат Мій, і сестра Моя, і Мати» (Мк.3.31-35). Тому дорогі брати і сестри кожен з нас, хто слухає Слово Боже і зберігає його в серці своїм, хто чинить волю Господню, той є правдивий християнин, справжній учень Христа. Тому мої дорогі в яких би обставинах або скруті ми б не опинилися, який би життєвий смуток, горе чи хвороба нас не зустріла, ми ніколи не повинні вдаватися в розпач. Нас ніколи не повинна покидати надія на допомогу нашого Спасителя Господа Ісуса Христа. Ми не самотні! Як говорить апостол Павло: «Господь близько» (Флп.4.5).

       Із сторінок Святого Письма ми бачимо, як Господь втішив Марію Магдалину, яка плакала біля Його гробу. Він після Свого преславного воскресіння з’явився їй одній з найперших і перемінив її плач на радість (Мф.28.9), Він розрадив двох учеників Луку і Клеопу по дорозі до Емаусу (Лк.24.13-31), які були пригнічені смутком і не знали, що думати про Нього. Він утвердив у вірі апостола Фому, якому нелегко було перемогти сумніви щодо воскресіння Господа про цю подію ми чули у сьогоднішній євангельській розповіді. Він заспокоїв апостолів, коли вони через страх перед юдеями, замикалися в домі (Ін.20.19). Він допоміг їм ловити рибу на Тиверіадському морі (Ін.21.11). Так само Він допоможе і всім тим, котрі вірують в ім’я Його, в їх духовних і життєвих потребах, врозумить нас, коли ми подібно до апостолів опинимося у тяжкому ваганні, потішить у горі та смутку, простягне нам завжди руку допомоги, коли будемо Його любити всім серцем і душею, будемо вірувати в Нього і надіятися на Нього та виконувати Його святі заповіді.

       Але дорогі у Христі повернемося знову до апостола Фоми, ми не знаємо, чи торкалися його руки ран Спасителя, не знаємо, чи виконав апостол заклик Христа. Але нам відомо, що уста його вимовили велике сповідування, якого до апостола Фоми ніхто ще не казав у ці дні: «Господь мій і Бог мій!» (Ін.20.28). Так його серце, що поринуло в скорботу, в одну мить осяяло невимовне світло радості та захоплення. Печаль стала торжеством, уста які вирікали зневіру й сумнів, промовили найвеличніше сповідання і проголосили хвалу Воскреслому.

       Який зрозумілий для нас віруючих апостол Фома у деякі моменти нашого життя! Кожному з нас доводилося переживати такі хвилини, коли душа була порожня, коли здавалось, що все закінчилося. Коли похмурий відчай готовий був опанувати серце і душу, коли уста були безсилі вимовляти слова віри, і сама молитва завмирала перш ніж піднестися до престолу Бога. І нам здавалося, що нас покинуто, що Спаситель назавжди пішов із нашої душі.

       У ці дні, а вони рано чи пізно навідують кожного з християн, бо навіть святі свідчать про такі дні й моменти страшних спокус, у ці дні згадуймо про апостола Фому і навчімося від нього смирення, терпіння і водночас надії. Прийде час, і Господь знову відвідає наші душі і сум наш стане полум’ям нашої віри.

       Апостол Фома пережив скорботу сумніву в ті дні, коли все навколо нього раділо від віри, все було залите світлом, а йому не було поки що дано прилучитися до цього світла. Та ось настав день, воскреслий Господь з’явився, простягнув йому руки, і Фома прославив Його.

       Тому і ми у ці світлі дні радості Христового воскресіння разом із апостолом Фомою промовляймо ці величні слова: «Господь мій і Бог мій».  

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.