ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА МАТЕРІ ЇХ СОФІЇ 

                                                     «Якщо ти приступаєш служити Господу Богу,

                                                        То приготуй душу твою до спокус»

 (Сирах 2.1).

       Сьогодні ми святкуємо пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Ім’я «Софія» в перекладі з грецької означає «премудрість». Свята мучениця була достойна свого імені: смиренна, цілемудра, повна милосердя та добрих плодів.(Як 3.17).

      Своїх дочок Свята Софія назвала іменами трьох Християнських добродійств і виховала їх в дусі любові до Господа Ісуса Христа.

        Життя святої Софії та її дочок добре всім відоме. Читаючи його ми всі дивуємось мужності та стійкості блаженних отроковиць та їх матері. Здається, що їх подвиг перевищує людські сили, бо важко уявити, щоб хто-небудь з нас, міг любити Бога такою жертвенною любов’ю, як любили Його ці святі. Чому мати та її діти відважились на подвиг?

       Господь Ісус Христос вказав нам шлях в Царство Небесне: «Коли хто хоче йти слідом за Мною, - хай зречеться себе самого, і візьме Хреста свого, та йде слідом за Мною» (Мф.16.24).

       Як пояснює святитель Інокентій шлях в Царство Небесне має три обов’язкових сходинки. Перша сходинка вимагає відречися себе, тобто залишити погані думки, віддалятися навіть від поводу до гріхів, не робити і не бажати нічого через самолюбство, але робити все з любові до Бога.

       Друга – взяти хрест свій. Третя – йти за Христом у всіх своїх ділах і вчинках наслідувати Христа. Як жив і чинив Господь Ісус Христос на землі, так і ми повинні жити і поступати.

      Цей шлях не позбавлений трудностей та спокус. Святитель Феофан Затворник говорить: «Хто ступить на правдивий шлях боговгодження, або почне при благодатній допомозі прагнути до Бога, тому неминуче буде загрожувати небезпека збитися на манівці, заблудитися і загинути. Господь допускає нам випробовування, щоб ми здобували терпіння, яке має досконалу дію, щоб ми за словами апостола Якова були досконалі у всій повноті, без всякого не достатку»(Як.1.4).

       Святі мучениці Віра, Надія, Любов і Софія відкинули земну славу і світські спокуси, які пропонував їм імператор Андріан в замін за відречення від Христа. Не злякалися вони ні його погроз, їх не зламали страшні муки, але взявши свій хрест, вони до кінця пройшли шляхом страждань за Господа і одержали від Нього нев’янучий вінець слави.

       «Не має скорботи – не має спасіння», - говорить преподобний Серафим Саровський . «Бо від скорботи – терпеливість, від терпеливості – досвід, від досвіду – надія, яка не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, що нам даний»(Рм.5.3-5).

       Щира і сердечна віра є основою спасіння. З вірою нероздільною з’єднана християнська надія. Але досконалим степенем християнського благочестя являється любов від чистого серця... і нелицемірної віри(1 Тм.1.5).

       Молімось дорогі браття і сестри святим мученицям Вірі, Надії, Любові та матері їх Софії, щоб через їх заступництво Господь дарував нам мудрість, зміцнив в серцях наших віру, надію і любов і зіслав силу для перенесення скорбот та спокус, щоб бувши випробовуваними, здобули вінок життя, який обіцяв Господь тим, які люблять Його.

СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.