ПРОПОВІДЬ НАПЕРЕДОДНІ НОВОГО РОКУ
За кілька днів закінчиться ще один рік
нашого земного життя, в якому були як радісні так і сумні хвилини. Напередодні
Нового року кожен віруючий християнин у своїх молитвах повинен не тільки
дякувати Господу за ще один прожитий рік життя, але й просити у Господа, щоб
Він благословив наступаючий Новий рік
своїми багатими милостями , щоб благословив нашу Церкву, нашу працю і зберігав
нас і наше життя в мирі та спокої, щоб на землі було знищено всяке зло, а між
людьми панувала любов та злагода.
О, скільки можна зробити людині за один
рік свого життя! Скільки разів можна принести щире і слізне розкаяння в своїх
гріхах, який глибокий початок можна покласти новому життю після розкаяння,
скільки добрих діл можна зробити за один рік, скільки разів можна пережити
найвищу духовну насолоду під час богослужіння у наших храмах, скільки Божих
благословінь і благодаті Христової може прийняти в себе кожне віруюче серце!
Але якщо ми мало зробили за минулий рік, або зовсім нічого не зробили для своєї
душі, то винні в тому тільки ми самі, тому що ми грішні, ліниві, недбалі в ділі
спасіння своєї душі, діти Отця Небесного.
Стоячи на порозі Нового року, ми перш за
все дякуємо Йому за те, що Він дав кожному з нас прожити ще один рік на землі,
ми повинні дякувати нашому Спасителеві за все, що Він дарував кожному із нас у
цьому році; за здоров’я, за благополуччя особисте і сімейне, за успіхи в
роботі, за те що минулий рік був мирним роком у житті нашої країни.
Але ми православні діти свого Небесного
Отця повинні дякувати Йому не тільки за радісні хвилини в нашому житті, але й
за скорботи, хвороби, печалі. Для звичайного людського розуму це не зрозуміло,
як можна бути вдячним за скорботи і хвороби котрі приносять людині стільки
страждань? Але ми віруємо в Промисел Божий, без волі Якого не звершується
нічого у нашому житті. Віруємо ми і в невичерпну любов Божу до нас, в те що,
Господь не бажає нікому нічого поганого. Так ми віруємо в це, і тому на кожному
з нас лежить обов’язок дякувати Богові за все, що Він нам посилає – як приємне,
так і неприємне. Потрібно тільки вміти розуміти таємний зміст цих страждань і
випробовувань, якими відвідує нас Господь і ніколи не сумніватися у вірі в те,
що Господь веде нас різними шляхами, але до одного кінця – до вічного спасіння
наших безсмертних душ.
Пригадаймо на нашій передноворічній
молитві про десятьох євангельських прокажених, які припали до ніг Спасителя з
проханням: «Ісусе Наставнику! помилуй нас» (Лк.17.13). Христос велів їм йти до
священиків, і по дорозі вони чудом оздоровилися. Із них тільки один повернувся,
щоб подякувати Спасителеві. І Спаситель звертається до нього із словами: «Чи не
десять очистилось? А де ж дев’ять? Як вони не повернулися віддати славу Богові
крім цього чужинця» (Лк.17.17-18). Цим Спаситель говорить, що вдячність повинна
бути постійним почуттям в людській душі. Інакше не може бути.
Якщо німі тварини по своєму вміють
виявляти вдячність своїм господарям, то що ж сказати про людину у її відношенні
до Отця Небесного.
Якщо невдячність у відношенні одного з
одним серед людей являється недоліком, то невдячність у відношенні до Господа
Бога – це гріх або злочин. Адже ж все, що дають нам люди – належить Богові;
вони дають нам не своє, а Боже; і те що люди дають один одному – це дуже мало в
порівнянні з тим, що дає нам Господь. Він кожному з нас дав життя - цей незрівнянний, неоціненний дар. Він дав
нам тіло, яке ми любимо і оберігаємо; вложив у нього безсмертну душу, яка
ніколи не побачить смерті; дав нам розум, ним ми безмежно піднесені над тваринним
світом; волю через яку ми керуємо нашими бажаннями; серце яке здатне до
найбільш піднесених почуттів любові та радості. Він наказує сонцю сяяти над
нами і випромінювати теплоту, яка необхідна для життя на землі; Він наказує
дощам давати вологу. Можна сказати, що кожна хвилина нашого земного життя – це
дар милосердя Небесного Отця; кожний удар нашого серця – це свідоцтво Його
любові до людей.
Але не тільки це дає нам Господь. Він
дає те, що перевершує всі інші дари; це вічне життя і вічне спасіння. Він не
позбавив людей своєї Отцівської любові в далекі віки Старого Завіту, коли вони
віддавалися гріху, ідолослужінню та забували про істинну віру. Коли прийшов час
здійснюватися Божій обітниці; Бог Отець послав Свого Сина – Господа Ісуса
Христа для спасіння людства від гріховної влади, від влади диявола і від вічної
смерті.
Через декілька днів ми будемо святкувати
народження на землі Спасителя світу, Який взяв на себе гріхи людства і Своїми
стражданнями відкрив нам шлях до вічного щастя, зняв з нас вічне Боже
осудження.
Якою ж гарячою повинна бути вдячність
Богові. Перш за все вона повинна йти з глибин нашого серця. Ми повинні носити
це почуття вдячності завжди. Але в ті дні коли ми оглядаючись назад, згадуємо
минулий рік, а разом з ним і всі вже прожиті роки, а це відбувається завжди
перед початком Нового року, і перед днем народження кожного з нас, це почуття
повинно горіти в наших серцях із особливою силою.
Пригадуючи собі десятьох євангельських
прокажених, пригадаймо, як Спаситель віднісся до цього виявлення вдячності зі
сторони самарянина, що впав до Його ніг. Він сказав йому: «Встань і йди: віра
твоя спасла тебе» (Лк.17.19). З такою батьківською любов’ю Христос зустрічає
вдячність від Своїх дітей. І тому ми грішні у Новорічній молитві повинні
дякувати Господу Богу за все.
Нехай же наша вдячність буде такою ж
щирою, такою ж по дитячому простою, якою була вдячність оздоровленого
прокаженого.
Нехай буде вислухана Господом наша
молитва, і нам буде дано те чого просить наша душа! Звертаючись з проханням до Господа Бога ми віримо в те,
що Він нашу молитву і синівську вдячність прийме з такою ж отцівською любов’ю,
з якою Христос прийняв благання, а потім і вдячність оздоровленого євангельського
прокаженого.
Нехай в Новому році кожний з нас зробить
для своєї душі, те чого через лінивство не встиг зробити в минулому році. Адже
ж з кожним новим роком ми наближаємось до того таємничого порогу смерті, за
яким почнеться вічне життя. Тому просімо у Господа прощення наших гріхів, які
ми вчинили в минулому році. Якщо наші молитви будуть щирими, їх завжди почує
Господь і дасть нам те, що ми просимо. Але на кожному з нас лежить обов’язок не
зловживати цими благами, які подає нам Господь, а шукати відкуплення гріхів ми
повинні перш за все своїм життям живучи з Богом, в мирі з людьми, в духовній та
тілесній чистоті.
Нехай наступаючий Новий рік принесе
благословення Боже на наше життя, оберігаючи його від усяких бід та скорбот.
Нехай Господь розбудить в кожному з нас, те що ми з року в рік забуваємо, це
пам'ять про те, що ми ідемо до вічного життя і не можна увійти до нього не
приготовленим.
Із глибини душі бажаю всім, щоб у
відповідь на наші вдячні молитви, на молитви про прощення гріхів і
благословення на наступний рік серце кожного з нас почуло ті ж слова, які
колись почув прокажений: «Іди в мирі; віра твоя спасла тебе» (Лк.17.19). СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП.
|