ПРОПОВІДЬ ПРО ШАНУВАННЯ МАТЕРІВ

Дорогі браття і сестри давайте задумаємося проте як ми відносимося до дорогих нам людей, а саме матерів. Ким для нас є матері. Кожна людина розуміє це коротке слово «мама» по своєму. Але перш за все мати це та особа, яка дала нам земне життя. Вона перша нас купала і сповивала, мати співала нам колискових пісень. Вона чувала над нами день і ніч коли ми хворіли, жертвувала свої молитви до Бога і Божої Матері за наше здоров’я. коли ми підросли знову ж таки мама вчила нас складати свої рученята до молитви і вчила нас першої молитви.

З цього дорогі браття і сестри ми можемо зробити висновок, що для кожного з нас мама є тим порадником у нашому житті, мати готова віддати все аби було добре її дитині. Я розповім вам один героїчний вчинок однієї люблячої матері і відданої дружини.

Це трапилося біля моря, одна жінка чекала повернення корабля на якому поверталися із далекої мандрівки її два сини та коханий чоловік. Ось вже корабель показався на горизонті, але раптом почорніло небо, здійнялася страшна буря. Кругом нічого не видно тільки чути страшний рев розбурханого моря. Жінка в розпачі, бо на кораблі її сини та люблячий чоловік, яких вона так довго чекала, а корабель не може пристати до берега бо втрачена видимість. Вона не знає як допомогти своїм рідним, а також іншим людям, потрібен був би хоч якийсь маятник, щоб на кораблі могли бачити куди пливти. Тоді ця жінка зважується на відчайдушний крок вона підпалює свій будинок, який стояв на узбережжі, щоб корабель міг пристати до пристані.

Ми бачимо, що ця жінка не шкодувала свого майна, яке вона разом з чоловіком набули важкою працею. В цю страшну хвилину вона думала тільки проте, щоб врятувалися її сини і чоловік, а втрачене майно вони разом відшкодують. Ця жінка показує нам мої любі браття і сестри велику жертовність, щоб було їй з того якби її сім’я загинула, чи милим було б її це багатство, без своїх рідних синочків та люблячого чоловіка. Напевно що ні?

Але від цієї жінки повернімося в сучасність чи змогли б ми виявити таку жертовність до своїх стареньких і немічних матерів, які все своє здоров’я і життя поклали для того, щоб виховати нас і вивести в люди, тобто дати кожному з нас свій хліб у руки.

Нажаль є ще серед нас такі люди яким потрібні батьки тоді поки вони здорові і працюють, а коли мати чи батько захворіють і їм потрібно подати кухоль води чи кусок хліба. Ми часто їм це випоминаємо такими словами: «Чи довго ще ти будеш жити на цьому світі та мучити нас і себе». Ой як боляче слухати немічним батькові чи матері ці страшні слова від своїх сина чи дочки. Але сину лукавий чи безсоромна дочко згадай, що твоя мати чи батько, часто самі не доїдали, часто відмовляли собі у всьому, аби їх дитина жила краще. Вони працювали не покладаючи рук, щоб їх дитина не знала того тяжкого життя яке перенесли вони.

Отже дорогі брати і сестри! перш ніж образити своїх батьків, пригадаймо собі п’яту заповідь десятислів’я, і знаймо що чинимо гріх. Бо п’ята заповідь говорить: «Шануй батька і матір свою і добре тобі буде і довго будеш жити на землі». Знову ж таки пам’ятаймо, що сам Господь наш Ісус Христос любив і піклувався про свою матір навіть в останні хвилини свого земного життя, передаючи її в руки свого улюбленого учня апостола та євангеліста Іоана Богослова. Пам’ятаймо що і в нас є діти і бачачи наше відношення до наших батьків, вони можуть відплатити тією ж монетою, тож показуймо гідний приклад, щоб не опинитися в ролі принижених колись нами батьків.

Прот. Іван Голуб.